08 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 1640/2595/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головко А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Крутько О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Касумова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про роз'яснення судового рішення у справі № 1640/2595/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання вчинити дії.
29.12.2018 представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання, де просить роз'яснити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 у справі № 1640/2595/18.
В судовому засіданні представник позивача вимоги заяви підтримав, просив роз'яснити рішення суду обраним ним способом.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на те, що рішення суду є чітким і зрозумілим та не потребує роз'яснень.
Розглянувши заяву про роз'яснення судового рішення, суд приходить до таких висновків.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36038, код ЄДРПОУ 39767930) про зобов'язання вчинити певні дії задоволено; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Машівської селищної ради, Машівського району, Полтавської області (за межами населених пунктів); стягнуто на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.
На виконання даного рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ від 26.12.2018 № 9065-СГ, яким у відповідності до резолютивної частини вищевказаного рішення суду затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Машівської селищної ради, Машівського району, Полтавської області за межами населених пунктів.
Однак, даним наказом не вирішено питання про надання у власність позивачу зазначеної земельної ділянки.
У зв'язку з цим представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду із даною заявою про роз'яснення рішення суду від 12.09.2018 в частині зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, виклавши її у такій редакції:
"Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Машівської селищної ради, Машівського району, Полтавської області (за межами населених пунктів) та надати у власність громадянину ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів".
В обґрунтування цих вимог представник позивача посилався на ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, згідно норм якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Тож представник позивача вважає, що відповідач навмисно вириває з контексту закону та не зазначає у своєму наказі "та надати її у власність", чим перешкоджає реалізації права позивача на безоплатну приватизацію земельної ділянки, оскільки без цього пункту в наказі відповідача жоден реєстратор не погоджується здійснити реєстрацію означеної земельної ділянки за позивачем.
А тому просив викласти резолютивну частину рішення у запропонованій ним редакції.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
У пункті 19 постанови "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 року № 7 Пленум Верховного Суду України зазначає, що роз'яснення судового рішення можливо тоді, коли воно є незрозумілим. Поставлені у заяві питання розглядаються тільки судом, який ухвалив судове рішення. За правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону виходить, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Отже роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі, роз'яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 31.07.2018 у справі 823/361/18.
Зі змісту мотивувальної та резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 1640/2595/18 судом встановлено, що суть тексту судового рішення ясна та не двозначна, труднощів в розумінні не викликає, тому розширеного тлумачення шляхом його роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує, а резолютивна частина судового рішення повністю узгоджується з вимогами статті 246 КАС України "Зміст рішення" та містить усі необхідні складові та реквізити.
На неясність чи двозначність тексту рішення не посилався і представник позивача ні в заяві про його роз'яснення, а ні в усних поясненнях в ході судового засідання під час розгляду справи.
Відповідно до принципу диспозитивності кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Як слідує із змісту позовної заяви позивач у позові заявляв лише одну позовну вимогу - "зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 площею 2,00 га".
Рішенням від 12.09.2018 дана позовна вимога задоволена в повному обсязі.
Тож позивач отримав той судовий захист, про який просив.
Позовна вимога про надання земельної ділянки у власність позивачем не заявлялася та відповідно судом не вирішувалася в означеному рішенні.
Суд погоджується із доводами представника позивача, що надання земельної ділянки це дія, яка витікає із факту затвердження відповідачем проекту землеустрою. Однак це самостійне рішення, яке не можливе без етапу затвердження проекту землеустрою.
Отже, представник позивача фактично просить доповнити резолютивну частину рішення від 12.09.2018 шляхом включення до неї вимоги, яка позивачем не заявлялася в адміністративному позові та відповідно не вирішувалася судом в ході судового розгляду, що по суті є зміною рішення, яке набрало законної сили.
Мотиви для роз'яснення судового рішення від 12.09.2018 у справі № 1640/2595/18, наведені заявником, є фактичною незгодою із бездіяльністю ГУ Держгеокадарстру у Полтавській області щодо не вирішення клопотання позивача в частині надання земельної ділянки у власність та наказом від 26.12.2018 № 9065-СГ, що може бути предметом самостійного адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про роз'яснення в рішення від 12.09.2018 у справі № 1640/2595/18.
Керуючись статтями 243-245, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні клопотання представника позивача про роз'яснення судового рішення у справі №1640/2595/18 відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017.
Повний текст ухвали складено 15 квітня 2019 року.
Суддя А.Б. Головко