про забезпечення позову
16 квітня 2019 року № 320/299/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укрінтал-Сервіс» до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство «Укрінтал-Сервіс» з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Вінницькій області від 28 грудня 2018 року № ВН 1783/193/НП/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу.
15 квітня 2019 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд:
- зупинити дію постанови Управління Держпраці у Вінницькій області від 28.12.2018 № ВН 1783/193/НП/АВ/ТД-ФС до прийняття судом рішення у справі.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про доведення позивачем існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Так, предмет позову становлять вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 28.12.2018 № ВН 1783/193/НП/АВ/ТД-ФС, якою позивачеві визначено фінансові санкції у розмірі 3350700,00 грн. за порушення законодавства про працю.
Судом встановлено, що 19.03.2019 Обухівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі постанови Управління Держпраці у Вінницькій області від 28.12.2018 № ВН 1783/193/НП/АВ/ТД-ФС було відкрите виконавче провадження №58656877 про стягнення з ТОВ Науково-виробниче підприємство «Укрінтал-Сервіс» 33507000,00 грн.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Оскільки постанову Управління Держпраці у Вінницькій області від 28.12.2018 № ВН 1783/193/НП/АВ/ТД-ФС оскаржено у судовому порядку, вона не набрала законної сили, а визначені у ній фінансові санкції є неузгодженими і примусовому стягненню до набрання законної сили відповідним рішенням суду не підлягають.
Примусове стягнення з позивача неузгоджених сум фінансових санкцій свідчить, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі внаслідок втручання у його право власності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Беручи до уваги, що рішення про застосування фінансових санкцій, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження, не набрало законної сили, суд дійшов висновку, що існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Вінницькій області від 28.12.2018 № ВН 1783/193/НП/АВ/ТД-ФС.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство «Укрінтал-Сервіс» про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Вінницькій області від 28.12.2018 № ВН 1783/193/НП/АВ/ТД-ФС.
Копію ухвали видати (надіслати) особам, яких вона стосується.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.