15 квітня 2019 року справа № 320/6625/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Хейліт» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Хейліт» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 69):
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 № 0078575401,
- зобов'язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4 682 842 грн. як такої, що є узгодженою,
- зобов'язати відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає посилання контролюючого органу на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства, є безпідставними, оскільки правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту. Також позивач вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на відсутність банківських виписок у зв'язку з наданням документів, що підтверджують розрахунки ТОВ «Хейліт» з постачальниками та сплату сум ПДВ у складі вартості поставлених товарів, а саме - платіжних доручень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до судового розгляду.
Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, у якому заперечив проти його задоволення з тих підстав, що в ході перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог податкового законодавства, а саме - завищення задекларованих показників податкового кредиту.
Позивачем надано суду письмову відповідь на відзив, у якій стверджується про те, що відповідачем не спростовано доводів, викладених у позовній заяві.
Відповідачем надано суду письмові заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких стверджується про те, що висновки, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є обґрунтованими. Крім того, відповідач посилається на відсутність ТОВ «Хейліт» за юридичною адресою.
До судового засідання представники сторін, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули, звернулись до суду із письмовими заявами про розгляд справи за їх відсутності.
На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову невиїзну перевірку ТОВ «Хейліт» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2018 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні, листопаді 2017 року, січні - квітні 2018 року.
За наслідками перевірки складено Акт від 17.07.2018 № 623/10-36-54-01/41139942 (а.с. 18 - 26), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:
- абз. 5 ст. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», пп. 14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 4 682 842 грн.,
- абз. 5 ст. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», пп. 14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення у декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року (від 21.05.2018 № 9098056577) суми від'ємного значення у розмірі 4 682 842 грн. та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4 682 842 грн.
На підставі висновків Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 № 0078575401, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 682 842 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 170 710,50 грн. (а.с. 15 - 16).
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.
Згідно Акту перевірки та письмового відзиву відповідача на позов висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на тому, що ТОВ «Хейліт» не надано до перевірки ТТН за перевіряємий період, банківські виписки за перевіряємий період, оборотно-сальдові відомості по субрахунках, інформацію про фактичну діяльність підприємства, види діяльності (наявність ліцензій, дозволів); балансову вартість власних основних фондів станом на початок звітного (податкового) періоду, за результатами якого виникло бюджетне відшкодування з ПДВ, інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця), штатну чисельність працівників тощо.
Таким чином, на думку відповідача, за результатами аналізу даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування до декларації з ПДВ за квітень 2018 року, із даними баз, використаних при проведені перевірки, враховуючи ненадання до перевірки банківських виписок за жовтень, листопад 2017 року, січень - квітень 2018 року, оборотно-сальдової відомості по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», перевіркою встановлено відсутність фактичної сплати за придбані товари/послуги у перевіряємий період.
Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у зв'язку з наступним.
Як встановлено судом, видами діяльності позивача є: Код КВЕД 20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування; Код КВЕД 20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами (основний); Код КВЕД 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; Код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; Код КВЕД 82.91 Діяльність агентств зі стягування платежів і бюро кредитних історій; Код КВЕД 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; Код КВЕД 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; Код КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
З матеріалів справи слідує, що на підставі даних, зазначених у податковій звітності, даних архіву електронної звітності, ITC «Податковий блок», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та наданих ТОВ «Хейліт» завірених копій документів у ході перевірки контролюючим органом встановлено існування господарських взаємовідносин з постачання товарів, робіт/послуг на митній території України у жовтні-листопаді 2017 року, січні-квітні 2018 року з контрагентами-постачальниками ТОВ «Хейліт», а саме: ТОВ «Афіна-Груп», ТОВ «Експансія», ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ТОВ «Аврора 2015», ТОВ «МК-Сервіс», ТОВ «Ес Джі Продакшн» (а.с. 23).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами 1, 2 ст. 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пп. «а» п. 198.1. ст. 191 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2. ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, нормами ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Зі змісту Акту слідує, що в ході перевірки використано надані позивачем згідно листа від 29.06.2018 № 1536 належним чином завірені копії документів, а саме: декларації з ПДВ з додатками, податкові накладні, розрахунки коригувань, експортні ВМД, товарно-транспортні накладні, CMR, договори купівлі-продажу, пакувальні листи, видаткові накладні, платіжні доручення, акти, дані інформаційно-аналітичних систем ДФС, дані внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 19).
Судом також враховується, що згідно Акту до перевірки позивачем надано докази сплати постачальникам вартості придбаних товарів, а саме - копії платіжних доручень (а.с. 25).
При цьому, згідно Акту перевірки та письмового відзиву на позовну заяву контролюючим органом не заперечується правильність оформлення, достовірність та повнота заповнення наданих позивачем до перевірки документів.
Посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкового кредиту.
Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та водія.
Проте, позивач до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.
Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Крім того, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податку на додану вартість платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або неналежне їх складання не можуть свідчити про порушення вимог податкового законодавства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4 682 842 грн. як такої, що є узгодженою, суд зазначає наступне.
Законами України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до ст. 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
На підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно пп. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п. 200.8. ст. 200 ПК України).
Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України).
Вказані норми ст. 200 ПК України узгоджуються з п.п. 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26.
З урахуванням висновку суду про протиправність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 682 842 грн., така сума вважатиметься узгодженою з дня набрання даним рішенням законної сили.
Згідно ч.ч 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
З урахуванням висновку суду про протиправність оскаржуваного рішення, з метою захисту прав, свобод, інтересів позивача у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4 682 842 грн. як такої, що є узгодженою.
Також згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З урахуванням обставин даної адміністративної справи суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, і не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 92 518,10 грн. (платіжне доручення від 06.12.2018 № 204).
З урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог сума судового збору, що підлягає сплаті позивачем, становить 72 004,63 грн. (70 242,63 грн. (майнова позовна вимога) + 1 762 грн. (немайнова позовна вимога).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати на загальну суму 21 131,00 грн.
При цьому, судовий збір у сумі 20 513,47 грн. підлягає поверненню позивачу (сума судового збору, сплаченого за зменшені позовні вимоги).
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 143, 139, 239, 242, 244, 245, 246, 250, 382 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 09.08.2018 № 0078575401.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260) внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Хейліт» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 26, кв. 2, код 41139942) про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4 682 842 грн. як такої, що є узгодженою.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260) подати у 30 денний строк з дня набрання даним рішенням законної сили звіт про його виконання.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хейліт» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 26, кв. 2, код 41139942) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260) судові витрати у сумі 72 004 (сімдесят дві тисячі чотири) грн. 63 коп.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Хейліт» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 26, кв. 2, код 41139942) з Державного бюджету України надмірно сплачені судові витрати у сумі 20 513 (двадцять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 47 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.