КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
11 квітня 2019 року м.Київ № 810/1107/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.,
при секретарі судового засідання Желевської О.О.,
за участю:
представника позивача - Антохова Я.С.,
представника відповідача - не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та просить суд:
визнати незаконним та скасувати рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 15.08.2016 № 1802/10/10-13-11-02-10;
зобов'язати Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2016 року з додатками та доповненнями до неї з введенням до інформаційнх баз даних ДФС України відомостей з поданих документів від 15.08.2016.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 21.03.2017 головуючим у даній справі визначено суддю Балаклицького А.І.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 дана позовна заява залишена без руху.
У зв'язку з тимчасовим відстороненням судді Балаклицького А.І. від здійснення правосуддя відповідно до рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26.04.2017 проведено повторний автоматизований розподіл даної справи та передано її на розгляд судді Лапію С.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 у задоволенні клопотання позивача про продовження процесуального строку відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 у задоволенні заяви позивача про роз'яснення судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 23.05.2017 про відмову у роз'ясненні судового рішення, позивач оскаржив її до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 апеляційну скаргу ТОВ "АНІКА" залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 без змін.
До Київського окружного адміністративного суду дана справа надійшла 06.11.2017.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 адміністративний позов ТОВ "АНІКА" повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 позивач оскаржив її до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2018 апеляційну скаргу ТОВ "АНІКА" залишено без руху.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АНІКА" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2017.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
До Київського окружного адміністративного суду адміністративний позов надійшов 13.04.2018.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 даний позов було повторно залишено без руху.
Крім того, у зв"язку з касаційним оскарженням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 справу № 810/1107/17 направлено до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 вищевказані ухвали були залишенні без змін.
05 лютого 2019 року суддя Лапій С.М. подав заяву про самовідвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, оскільки суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 заяву судді Лапія С.М. про самовідвід було задоволено та передано справу для визначення складу суду згідно ч. 1 ст. 31 КАС України.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2019 дану справу передано на розгляд судді Головенко О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач незаконно відмовив у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року, оскільки подання до контролюючих органів податкової звітності з податку на додану вартість у паперовому вигляді відповідає вимогам чинного законодавства, а у контролюючого органу відсутнє право не приймати у платників податків податкову звітність, оформлену згідно з вимогами податкового законодавства.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що подана позивачем декларація не може вважатися податковою звітністю, оскільки подана з порушенням податкового законодавства, тобто не в електронному вигляді, оскільки на час її подання набрав чинності Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (ідентифікаційний код 33077997, місцезнаходження: 08152, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Територія технікуму, будинок 16) зареєстроване як юридична особа 03.08.2004.
Як платник податків позивач взятий на податковий облік в Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області з 04.04.2004 за № 2241.
У серпні 2016 року ТОВ "Аніка" подало до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року разом з додатками № № 2, 3, 4, 5 та доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до абз. 2 п. 46.4 ст. 46 ПК України у формі листа від 15.08.2016.
Листом від 15.08.2016 № 1802/10/10-13-1102-10 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, посилаючись на положення п. 49.4 ст. 49 ПК України відмовила у прийнятті податкової звітності ТОВ "Аніка", мотивуючи це тим, що податкова звітність подана з порушеннями.
Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за липень 2016 року незаконною та такою, що порушує права та законні інтереси товариства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 48.1, 48.2 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податків та зборів.
Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Підпунктом 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.
Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку (абз. 2 пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України).
Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 цього Кодексу.
Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається ст. 49 ПК України.
Так, зокрема п. 49.1 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Пунктом 49.4 ст. 49 ПК України передбачено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (абз. 2 п. 49.4 ст. 49 ПК України).
Аналогічні положення містяться у п. 2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 13, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у п. 8 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Суд визнає, що ПК України для платників податку на додану вартість з метою подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлені інші, спеціальні вимоги щодо подачі податкової декларації з податку на додану вартість, яка має бути подана виключно в електронній формі. Тобто у даному випадку п. 49.3 ст. 49 ПК України застосуванню не підлягає, а у платника податку відсутнє право вибору способу подачі декларації з податку на додану вартість.
Надаючи оцінку твердженням позивача про те, що у нього є право направити декларацію з податку на додану вартість поштою у зв'язку з подачею разом з цією декларацією, відповідно до п. 46.4 ст. 46 ПК України, доповнень, які не мають відповідної електронної форми та складаються у довільній формі, Суд зазначає про те, що подання разом із декларацією з податку на додану вартість доповнень не звільняє платника податків від обов'язку подати таку податкову декларацію в електронній формі, оскільки пояснення, додатки тощо, які не мають затвердженого формату (стандарту) електронного вигляду, можуть подаватися до контролюючих органів особисто або через уповноважену на це особу, надсилатися поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
За положеннями п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Отримавши податкову декларацію та перевіривши її на відповідність положенням п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, настає етап вирішення питання про реєстрацію такої декларації відповідно до п. 49.9 ст. 49 ПК України, за якою посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника виключно за умови дотримання платником податків вимог ст. 49 Кодексу (у тому числі в частині подання декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді).
Відтак, встановивши, що податкову декларацію подано не передбаченим законом способом, у податкового органу не виникає обов'язку з її реєстрації, а отже і прийняття такої декларації.
Аналогічні позиції містяться у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 810/1711/17, від 26.03.2019 у справі № 810/4634/15, від 26.03.2019 у справі № 810/869/19.
Зокрема, судом встановлено, що 22.01.2016 між товариством та ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області укладено договір про визнання електронних документів № 2, який на час подання декларації за липень 2016 року був чинний, а також дійсний до 10.01.2018.
Таким чином, у позивача були відсутні підстави, які перешкоджали подати податкову декларацію у визначеному законом порядку, а саме у електронному вигляді.
За таких обставин оспорюване рішення є правомірним та таким, що винесено у відповідності до норм податкового законодавства, а тому вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2016 року з додатками та доповненнями до неї з введенням до інформаційнх баз даних ДФС України відомостей з поданих документів від 15.08.2016, суд вважає їх похідними від попередніх, у зв'язку з чим також відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовували доводи позивача та довів суду правомірність прийнятого рішення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративний позов слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 15 квітня 2019 р.