Справа № 420/6293/18
02 квітня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.,
секретаря судового засідання Чернецької О.А.,
за участю сторін:
представника позивача Бочевар М.П.. (за ордером),
представника відповідача Кучеренко Г.А. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства «Світлана» до управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Селянського фермерського господарства «Світлана» до управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою від 27.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
25.01.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 60-61).
Разом з тим, до суду не надходило відповіді на відзив, також у суду були відсутні відомості щодо отримання позивачем відзиву на позов.
З огляду на викладене, враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи зазначене ухвалою суду від 27 лютого 2019 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
28.02.2019 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 66-67).
У судове засідання 02.04.2019 року прибув представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 01.10.2018 року постановою начальника Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області Чекал Миколою Пилиповичем було винесено постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № 101031 від 01.10.2018 року, згідно якої СФГ «Світлана» було допущено 07.08.2018 року на а/д М-15 Одеса-Рені, 60 км+300 порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути 1700,00 гривень.
Зазначену постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки як вбачається із оскаржуваної постанови, вона була складена на підставі акту № 067883 від 07.08.2018 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Із вказаного акту, копію якого позивач отримав від Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області лише 26 вересня 2018 року за 4 дні до розгляду справи, вбачається, що під час перевірки транспортного засобу MAH НОМЕР_1 було виявлено порушення відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Між тим, вказаний акт № 067883 від 07.08.2018 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом був складений працівниками Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області з порушенням вимог законодавства, зокрема, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року. Представник позивача зазначає, що 07.08.2018 року на а/д М-15 Одеса-Рені, 60 км+300 працівниками Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області був зупинений транспортний засіб MAH НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, що належить позивачу на праві власності. Водієм ОСОБА_5 під час проведення перевірки були надані працівникам Управління Укртрансбезпеки в Одеській області усі документи, що передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт», в тому числі у зв'язку із встановленням на транспортному засобі цифровий тахограф, був наданий протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (ідентифікаційний номер UA165-0018710) від 03.07.2018 року ПП «Випробувальний центр технічної діагностики». Перевіривши надані водієм документи, в тому числі протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, працівники Управління Укртрансбезпеки в Одеській області повернули їх водієві. При цьому, про вчинення будь-яких порушень вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» водієві повідомлено не було, жодних актів проведення перевірки додержання вимог законодавства при водієві не складалося, на підтвердження чого є відсутність підпису на акті № 067883 від 07.08.2018 року. Вказані обставини підтверджуються свідченнями водія транспортного засобу MAH НОМЕР_1 Цушка ОСОБА_6 наданими до суду.
Крім того, представник позивача вказує на те, що Законом України «Про автомобільний транспорт» взагалі не передбачено обов'язку водія під час здійснення вантажних перевезень, надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. З урахуванням викладеного, постанова Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, якою на позивача безпідставно накладено штраф у розмірі 1700 гривень порушує його права, так як зумовлює понесення позивачем витрат за відсутності жодних правопорушень. Відтак, представник позивача просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області, винесену начальником Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області Чекал Миколою Пилиповичем про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101031 від 01.10.2018 року. Крім того, під час розгляду справи, представник позивача наголошував на порушенні відповідачем Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті щодо не здійснення запису у дорожньому листі про проведення вищезазначеної перевірки та складанні акту.
Також, у судове засідання 02.04.2019 року прибув представник відповідача, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, зокрема зазначив, що відповідач діяв в межах компетенції та законодавства України, зокрема абз. 1 ч.1, ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за порушення транспортного законодавства саме за перевізником, тобто, за особою, яка організувала перевезення. Згідно абз. 3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» застосована санкція у вигляді ш графу 1700 грн. В свою чергу, згідно з пп. 25-29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, за письмовим запрошенням від відповідача на розгляд справи був своєчасно запрошений позивач, що ним не заперечується, але він не з'явився. Зазначене було підставою прийняття оскаржуваної Постанови без його участі. Підставою прийняття оскаржуваної постанови є ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» , а також пункт 3.3. Наказу міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті.
В наданій до суду відповіді на відзив, позивач зазначив, що відповідачем не спростовано доводів позивача викладених у позові.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заяв по суті спору, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 07.08.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено рейдову перевірку автотранспортних засобів автомобільних перевізників на території, в тому числі: 60 км, ад Одеса-Рені, М-15.
Під час перевірки працівниками відповідача встановлено, що водій транспортного засобу, що належить СФГ «Світлана» здійснював перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Зазначене зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №067883 та №046925 від 07.08.2018 року. Водій від надання пояснень та підписання акту проведення перевірки відмовився про що зроблено відповідний запис в акті (а.с. 12).
14.09.2018 року відповідачем направлено на адресу позивача запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 11). Згідно вказаного запрошення, позивача запрошено прибути до Управління Укртрансбезпеки 01.10.2018 року для участі у розгляді справи.
Сторонами не заперечувалось факту отримання позивачем 26 вересня 2018 року акту перевірки та повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення.
Представник Селянського фермерського господарства «Світлана» до управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення не прибув.
За результатом розгляду справи, 01.10.2018 начальник управління Укртрансбезпеки в Одеській області розглянув матеріали перевірки та прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01.10.2018 року на суму 1700,00 грн. №101031 (а.с. 14).
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок - № 1567).
Згідно із зазначеним Порядком № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт»;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Частиною 2 ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що водій транспортного засобу, зокрема, зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
З наведеною нормою кореспондується і ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники, зокрема, зобов'язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (надалі - Положення), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п. 1.3. Положення).
Відповідно до п. 6.1. Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
При цьому, згідно із п. 6.3. Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (форма книжки встановлена Додатком 3 до Положення).
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція).
Пунктом 3.3. Інструкції встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Згідно із п. 3.5. Інструкції перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).
Відповідно до п. 3.6. Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обо-в'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (далі Положення - № 340).
Згідно з пунктом 1.1 це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) , Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Пункт 1.2. Положення № 340 визначає, що воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Пункт 1.3. встановлює вимоги Положення № 340, які поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з пунктом 7.1. Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.
Пунктом 7.2. визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
Як зазначалося вище, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та встановлено надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено акт перевірки № 067883.
Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем надано до суду протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (а.с. 15) із зазначенням дати адаптації та перевірки 16.08.2016 року. Разом з тим, суд зазначає, що на момент розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 01.10.2018 року вказаний протокол перевірки та адаптації тахографа був відсутній у відповідача, в свою чергу позивач не забезпечив присутність свого представника під час розгляду справи про порушення, не надав відповідачу жодних пояснень та доказів, в тому числі зазначений протокол перевірки та адаптації.
Відтак, суд дійшов висновку, що за результатом розгляду справи, 01.10.2018 начальник управління Укртрансбезпеки в Одеській області розглянув матеріали перевірки та правомірно та в межах компетенції й обґрунтовано прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01.10.2018 року на суму 1700,00 грн. №101031 (а.с. 14).
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що при перевірці посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області порушено п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, оскільки у дорожньому листі не зроблені відмітки про перевірку. Судом не взято до уваги таке твердження представника позивача, оскільки подорожні листи є внутрішнім документом перевізника та не передбачені законодавством України про автомобільний транспорт як обов'язковий документ, отже наявність чи відсутність у подорожньому листі запису про проведення перевірки, не може свідчити про порушення порядку проведення перевірки. Крім того, під час розгляду справи судом не було встановлено, що водієм під час проведення перевірки надавався подорожній лист.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101031 від 01.10.2018 року відповідачем прийнята правомірно, обґрунтовано та в межах своїх повноважень, відтак у суду відсутні підстави для її скасування. Враховуючи зазначене, позовні вимоги Селянського фермерського господарства «Світлана» не підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволені адміністративного позову Селянського фермерського господарства «Світлана» до управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101031 від 01.10.2018 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення підписане суддею 12.04.2019 року
Суддя Корой С.М.
.