справа№1.380.2019.000005
10 квітня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.
за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Прокопик І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу про застосування дисциплінарних стягнень,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області , в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №4055 від 26.11.2018 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до дільничних офіцерів поліції відділу превенції Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області" про накладення на старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та зменшення щомісячної премії в розмірі 10% терміном на один місяць;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити дільничому офіцеру Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 виходячи із базового розміру премію за грудень 2018 р, з урахуванням раніше виплачених сум премії за вказаний період.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в оскаржуваному наказі не було конкретизовано в чому полягало порушення зі сторони ОСОБА_1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", положень Конституції України, Присяги поліцейського, законів та інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції.
Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наданих поясненнях в судовому засіданні.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що Позивач всупереч вимог ст. 14 Закону України "Про охорону праці", та п.п.8 п.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України не дотримався заходів безпеки під час несення служби та не подбав про особисту безпеку і здоров'я, чим допустив порушення службової дисципліни, а саме ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", щодо неухильного дотримання положень Конституції України, Законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, професійного виконання службових обов'язків.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав наведених у відзиві, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Наказом ГУ Національної поліції у Львівській області від 26.11.2018 року №4055 "Про застосування дисциплінарних стягнень до дільничних офіцерів поліції відділу превенції Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області" на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та зменшення щомісячної премії у розмірі 10% терміном на один місяць, за порушення службової дисципліни, зокрема, ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", щодо неухильного дотримання положень Конституції України, Законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції. Професійного виконання своїх службових обов'язків, відповідно до вимог нормативно-правових актів, що виразилось у порушенні ОСОБА_1 вимоги ст. 14 Закону України "Про охорону праці", п.п. 8 п.3 ст.4 Дисциплінарного статуту Національної поліції України відповідно до яких працівник зобов'язаний дотримуватись заходів безпеки під час несення служби та дбати про особисту безпеку і здоров'я70б1 внаслідок чого отримані тілесні ушкодження.
Підставою для прийняття оспорюваного наказу слугував висновок службового розслідування від 16.11.2018 року, затвердженого 16.11.2018 року начальником ГУНП у Львівській області генералом поліції ОСОБА_4 Висновком встановлено, що 12.10.2018 р близько 16:00, капітан поліції ОСОБА_5 та лейтенант поліції ОСОБА_1, спільно з інспектором ювенальної превенції Шевченківського ВП лейтенантом поліції ОСОБА_6 та старшим інспектором ювенальної превенції Шевченківського ВП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7, під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП за адресою АДРЕСА_1, відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_1, (ЄО Шевченківський ВП від 04.10.2018 №25553), якому було запропоновано поїхати у Шевченківський ВП ГУНП, на що останній у грубій формі відмовився та почав погрожувати працівникам поліції. Під час затримання ОСОБА_8, капітан поліції ОСОБА_5 та лейтенант поліції ОСОБА_1, схопило останнього за руки, однак ОСОБА_8 вирвався, вчинив шарпанину в ході якої штовхнув поліцейських, внаслідок чого останні, впавши на підлогу, отримали тілесні ушкодження. У подальшому, будучи доставленим до Шевченківського ВП ГУНП, на громадянина ОСОБА_8 було складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 та ст. 185 КУпАП.
В подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулись у травмпункт ЛШМД, на лікуванні ніхто не перебував.
За фактом отримання дільничними офіцерами поліції Шевченківського ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_5 та лейтенантом поліції ОСОБА_1 тілесних ушкоджень СВ Шевченківського ВП ГУНП відомості до ЄРДР не вносились.
Не погодившись з вищевказаним наказом, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року (далі - Закон № 580-VIII).
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону № 580-VIII).
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з пунктом 4 Розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Водночас згідно з пунктом 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону № 580-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
За змістом статей 2, 5 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Положеннями статті 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна України базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
У статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС наведено перелік дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, серед яких догана.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.
Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
В свою чергу, порядок проведення службового розслідування урегульовано Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яку затверджено наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція № 230).
Пунктом 1.2 Інструкції № 230 визначено, що службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмування (поранення), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
За змістом пункту 5.4 Інструкції № 230 якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, зі змісту наказу від 26.11.2018 №4055 вбачається, що підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани був висновок за результатами проведення службового розслідування
Згідно з п. 2 резолютивної частини наказу № 4055 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення вимог ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", щодо неухильного дотримання положень Конституції України, Законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, професійного виконання своїх службових обов'язків, відповідно до вимог нормативно-правових актів, ст. 14 Закону України "Про охорону праці", п.п. 8 п.3 ст.4 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
В своїх поясненнях наданих під час проведення службового розслідування та під час розгляду справи, позивач вказав, що 12.10.2018 р у Шевченківський ВП ГУНП у Львівській області надійшло повідомлення "102" про те, що у гуртожитку Львівського вищого професійного училища транспортних технологій та сервісу Національного транспортного університету учень ОСОБА_8 поводить себе неадекватно, просить скерувати наряд міліції. Одразу після виклику, було скеровано патрульну групу на вул. Ожинова,5, а саме у гуртожиток Львівського вищого професійного училища транспортних технологій та сервісу Національного транспортного університету : старшого дільничого офіцера поліції ОСОБА_5, дільничого офіцера поліції старшого лейтенанта ОСОБА_1, старшого інспектора ювенальної превенції ОСОБА_7, інспектора ювенальної превенції ОСОБА_6
Інспектором ОСОБА_7 проведена профілактична бесіда з учнем ОСОБА_9 у кімнаті, де він проживає. В подальшому інспектором ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_1 пішли до кімнати ОСОБА_10, однак останній відреагував зухвало, в грубій формі висловлювався, на прохання пред'явити документ, який засвідчує його особу-відмовився, на пропозицію проїхати у районний відділ поліції почав реагувати агресивно і штовхнув у груди старшого дільничого офіцера поліції ОСОБА_5, в цей час лейтенант поліції ОСОБА_1 схопив ОСОБА_8 за руку для припинення протиправних дій, при спробі затримання останній чинив опір, наніс удари ОСОБА_5 та ОСОБА_1 На підмогу майстр училища викликав по "102" патрульну поліцію, оскільки ОСОБА_8 не заспокоювався, погрожував порізати ножем, розбив вікно. На крики та звук розбитого вікна прибігли інші працівники навчального закладу- серед яких заступник директора ОСОБА_11, вихователь ОСОБА_12 Після прибуття працівників патрульної поліції ОСОБА_13 був доставлений у Шевченківський ВП ГУНП у Львівській області.
Дані обставини підтверджуються рапортом на ім'я начальника Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області, поясненнями заступника директора НВР ОСОБА_11, вихователя ОСОБА_14, майстра ОСОБА_15, характеристикою на ОСОБА_8 від директора училища ОСОБА_16, класного керівника ОСОБА_17, майстра виробництва ОСОБА_18
За результатами правопорушення відносно ОСОБА_8 були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП та ст. 173 КУпАП.
При виконанні службових обов'язків при затриманні правопорушника старший лейтенант ОСОБА_1 отримав забій м/т лобної ділянки, що підтверджується випискою №3827 від 12.10.2018 р.
Вказане підтверджується також поясненнями свідків, які були допитані в судовому засіданні 11.03.2019 р , а саме : ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_11
Відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого 16.11.2018 року відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 допустив порушення службової дисципліни, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", щодо неухильного дотримання положень Конституції України, Законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, професійного виконання службових обов'язків, відповідно до якої працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження. Вказаний факт отримання лейтенантом поліції ОСОБА_1 тілесних ушкоджень мав місце під час несення служби, однак став можливим в результаті порушення останнім (потерпілим) службової (трудової) дисципліни.
Крім цього у процесі службового розслідування установлено, що дільничний лейтенант поліції ОСОБА_1 не маючи на виконанні жодних матеріалів щодо неправомірних дій вчинених на території училища ЛВПУ ТТС НТУ по вул. Ожиновій,5, у м. Львові самовільно прибув до вказаного училища де провидив спілкування із громадянином ОСОБА_8, що у подальшому призвело до конфлікту та отримання тілесних ушкоджень працівниками поліції.
З такими твердженнями відповідача, суд не погоджується, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, щодо неналежного виконання позивачем його посадових обов'язків, а також відсутні докази, що підтверджують, що позивач не дотримувався законодавства.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, якою встановлено, що при призначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Суд звертає увагу на ту обставину, що ні Висновок службового розслідування, ні спірний наказ не містять жодних посилань на будь-яке дослідження вказаних вище складових: керівником не враховано та не досліджено ступінь тяжкості проступку; не враховано усіх обставин події; не визначено та не описано будь-якої ймовірної чи наявної шкоди; не враховано попередньої поведінки особи, оскільки позивач як працівник правоохоронного органу мав позитивну характеристику; не з'ясовано становлення позивача до виконання службових обов'язків.
Також, суд звертає увагу на наступні критерії оцінки правомірності рішень, у даному випадку наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
Критерій обґрунтованості рішення - прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
На переконання суду, відповідачем не дотримано даного критерію при прийнятті спірного наказу про накладення дисциплінарного стягнення, оскільки при проведенні службового розслідування відповідачем не враховувалися усі обставини, що мають значення для прийняття об'єктивного рішення.
Критерій пропорційності - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Щодо даного критерію суд зазначає, що цей критерій відображає принцип пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: 1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; 2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; 3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; 4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
На переконання суду, відповідачем не дотримано даного критерію при винесенні спірного наказу.
Пунктом 12 розділу ІІ Порядку №260 визначено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.
Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.
Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.
У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.
Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.
Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.
Крім того, відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту, за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. При цьому, на ОСОБА_1 було накладено наказом від 26.11.2018 року два стягнення у вигляді догани та зменшення щомісячної премії в розмірі 10 % терміном на один місяць. Що стосується останнього, то його в переліку ст.12 Дисциплінарного статуту не має.
Отже, чинним законодавством визначений порядок притягнення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності. На переконання суду, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, протилежне суперечитиме ч.1 ст.61 Конституції України.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003р. №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичних особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загально-правовим засадам.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу від 26.11.2018 р №4055 "Про застосування дисциплінарних стягнень до дільничних офіцерів поліції відділу превенції Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - догани та зменшення розміру щомісячної премії на 10% терміном на один місяць.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області ( 79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка,3, ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити дільничому офіцеру Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) премію за грудень 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум премії за вказаний період.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2019 року.
Суддя Гулкевич І.З.