03 квітня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1437/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С. А.
при секретарі судових засідань - ОСОБА_1
та осіб, що беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Відповідно до вимог ч.3 ст. 243 КАС України, судом 03.04.2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області згідно якого просив суд:
- визнати дії Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови в зарахуванні позивачу в загальний трудовий стаж періодів роботи та щодо відмови в переході з пенсії по інвалідності на пенсію по віку - незаконними;
- зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_4 до загального трудового стажу наступні періоди його роботи: - з 1967 року по 1972 року в колгоспі «Червоний партизан»; - з 23.05.1973 року по 22.09.1973 року в ОАО «Порожская сплавная контора»; - з 25.04.1974 року по 25.10.1974 року в ОАО «Порожская сплавная контора»; - з 03.05.1975 року по 02.09.1976 року в колгоспі «Червоний партизан»; - з 12.05.1980 року по 12.09.1980 року в Октябрьском районном производственном обьединении «Сельхозхимия»; - з 22.05.1986 року по 20.10.1986 року в Совхоз «Зоря Алтая»; - з 20.04.1987 року по 30.10.1987 року в колгоспі «Память Ильича»; - з 03.05.1988 року по 08.10.1988 року в колгоспі «Память Ильича»;
- зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області перевести ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію по віку, починаючи з 06.06.2018 року.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 06.06.2018 року позивач звернувся до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою, в якій просив: 1) перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію по віку; 2) вказати які документи необхідно позивачу подати для зміни виду пенсійного забезпечення; 3) розрахувати розмір пенсії, яку отримуватиме позивач після переведення його з одного виду пенсії на інший (а.с. 23).
Листом від 19.06.2018 року, Виноградівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області роз'яснено ОСОБА_2 право на призначення останньому пенсії за віком у випадку наявності у позивача страхового стажу 15 років. Крім цього, відповідачем зазначається, що згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2, загальний стаж роботи позивача становить 13 років 1 день, при цьому у зв'язку з невідповідністю записів трудової книжки з паспортними даними, а також з неточними записами про періоди роботи, до загального трудового стажу позивача не враховано вищезазначені періоди роботи (а.с. 24). На думку позивача, Виноградівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області неправомірно, всупереч вимогам Конституції України, ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 Х-ІІ, п.п. 1,3 Постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а також всупереч відомостям в трудовій книжці колгоспника від 05.02.1973 року №561 та трудовій книжці від 26.10.1976 року не враховано до загального трудового стажу ОСОБА_2 8 років 8 місяців 9 днів.
Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом свого, як він вважає, порушеного права.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві і просив суд розглядати дану справу за відсутності його представника.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надіслав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, однак за участі позивача по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому зазначивши, що в трудовий стаж позивача не було зараховано періоди роботи з 1967 року по 1972 рік в колгоспі «Червоний партизан», з 03.05.1975 року по 02.09.1976 року в колгоспі «Червоний партизан», з 20.04.1987 року по 30.10.1987 року в колгоспі «Пам'ять Ильича», з 03.05.1988 року по 08.10.1988 року в колгоспі «Пам'ять Ильича», оскільки документами на підставі яких проводиться зарахування трудового стажу є трудова книжка, архівні довідки із зазначенням кількості встановлених і відпрацьованих (або лише відпрацьованих) трудоднів, при цьому сам факт роботи ОСОБА_2 неможливо встановити із записів в трудовій книжці, а відтак нема законних підстав для зарахування згаданих періодів роботи та переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію по віку.
Також представник відповідача зазначила, що не може бути зараховано в трудовий стаж періоди роботи з 23.05.1973 року по 22.09.1973 року та з 25.04.1974 року по 25.10.1974 року в ОАО «Порожская сплавная контора», оскільки в трудовій книжці позивача відсутня дата наказу про прийняття його на роботу. Згідно з п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України №637 від 12.08.1993 року, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. При цьому уточнюючої довідки позивач в управління не надавав.
Одночасно із вищенаведеним, представник відповідача зазначила, що не може бути зараховано в трудовий стаж періоди роботи з 12.05.1980 року по 12.09.1980 року в «Октябрьское РО «Сельхозхимия», оскільки за періоди роботи з 12.05.1980 року по 12.09.1980 року в «Октябрьское РО «Сельхозхимия» позивачем надано в управління уточнюючу довідку від 06.05.2011 року №136, в якій дата народження не співпадає з паспортними даними ОСОБА_2, дата народження позивача 31.07.1951 року, а в довідці зазначено 31.06.1951 року.
Щодо періоду роботи з 22.05.1986 року по 20.10.1986 року радгоспі «Зоря Алтая», представник відповідача зазначила, що дану позовну вимогу не слід розглядати, оскільки за час розгляду даної адміністративної справи вказаний вище спірний період був зарахований до трудового стажу позивача, що також не заперечувалось і самим позивачем, а тому з цього питання відсутній предмет спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 06.06.2018 року позивач звернувся до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою, в якій просив: 1) перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію по віку; 2) вказати які документи необхідно позивачу подати для зміни виду пенсійного забезпечення; 3) розрахувати розмір пенсії, яку отримуватиме позивач після переведення його з одного виду пенсії на інший (а.с. 23).
Листом від 19.06.2018 року, Виноградівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області роз'яснено ОСОБА_2 право на призначення останньому пенсії за віком у випадку наявності у позивача страхового стажу 15 років.
З згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 яка витребовувалась у відповідача і досліджувалася судом у судовому засіданні, загальний стаж роботи позивача становить 13 років 1 день, при цьому у зв'язку з невідповідністю записів трудової книжки з паспортними даними, а також з неточними записами про періоди роботи, до загального трудового стажу позивача не враховано вищезазначені періоди роботи які є предметом даного спору.
На думку позивача, Виноградівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області неправомірно, всупереч вимогам Конституції України, ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 Х-ІІ, п.п. 1,3 Постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а також всупереч відомостям в трудовій книжці колгоспника від 05.02.1973 року №561 та трудовій книжці від 26.10.1976 року не враховано до загального трудового стажу ОСОБА_2 8 років 8 місяців 9 днів.
Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права, оскільки відповідач, на його думку, в даному випадку діяв не в межах та спосіб встановлений чинним законодавством.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Стаття 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визнає за громадянами України право на отримання пенсії за віком.
Згідно ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Згідно вимог ч.1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Про те що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і саме вона підтверджує стаж роботи працівника визначено і ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Судом із долучених до матеріалів справи копій трудових книжок колгоспника від 05.02.1973 року №561 та трудовій книжці від 26.10.1976 року встановлено, що ОСОБА_2 працював у такі періоди: - з 1967 року по 1972 року в колгоспі “Червоний партизан”; - з 23.05.1973 року по 22.09.1973 року в ОАО “Порожская сплавная контора”; - з 25.04.1974 року по 25.10.1974 року в ОАО “Порожская сплавная контора”; - з 03.05.1975 року по 02.09.1976 року в колгоспі “Червоний партизан”; - з 12.05.1980 року по 12.09.1980 року в Октябрьском районном производственном обьединении “Сельхозхимия”; - з 22.05.1986 року по 20.10.1986 року радгоспі «Зоря Алтая»; - з 20.04.1987 року по 30.10.1987 року в колгоспі “Память Ильича”; - з 03.05.1988 року по 08.10.1988 року в колгоспі “Память Ильича”; - з 21.07.1993 року по 03.01.1997 року в МП «Тиса», і саме ці періоди являються спірними та які просить відповідно врахувати позивач для призначення йому пенсії по віку, що підтверджується копіями трудових книжок, які долучені судом до матеріалів справи в ході судового розгляду (а.с 122-140).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно паспортних даних позивач народився 31.07.1951 року (а.с. 13-14), і станом на день звернення до позивача із заявою щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію по віку останньому виповнилось повних 67 років, тобто після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років у зв'язку з чим позивач і звернувся до відповідача з відповідною заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію по віку.
Однак відповідачем позивачу було відмовлено у переході з пенсії по інвалідності на пенсію по віку, оскільки наявний у нього страховий стаж становить 13 років та 1 день.
З такими висновками відповідача суд не погоджується та відповідно відхиляє такі з огляду на наступне.
Закон України “Про пенсійне забезпечення” відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_5 України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 12 серпня 1993 року №637.(далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.
Як вбачається з копій записів наявних в трудовій книжці колгоспника від 05.02.1973 року № 561 з 1967 року в неповнолітньому віці ОСОБА_2 вступив у члени колгоспу «Червоний партизан», отже: в 1967 році ним було відпрацьовано - 33 трудодні; в 1968 році -113 трудоднів; в 1969 році -167 трудоднів; в 1972 році - 208 трудоднів. Отже, загалом до стажу роботи з 1967 року по 1972 року в колгоспі «Червоний партизан» ОСОБА_2 не було зараховано 521 трудоднів, що становить 1 рік 4 місяці 27 днів.
Крім того, згідно з трудовою книжкою колгоспника від 05.02.1973 року № 561, безпідставно не були враховані в загальний трудовий стаж наступні періоди роботи: з 23.05.1973 року по 22.09.1973 року в ОАО «Порожская сплавная контора»; з 25.04.1974 року по 25.10.1974 року в ОАО «Порожская сплавная контора»; з 03.05.1975 року по 02.09.1976 року в колгоспі «Червоний партизан».
Відповідно до трудової книжки від 26.10.1976 року позивачу не були зараховані у загальний трудовий стаж наступні періоди роботи: з 12.05.1980 року по 12.09.1980 року в Октябрьском районном производственном об'ьединении «Сельхозхимия»; з 20.04.1987 року по 30.10.1987 року в колгоспі «Память Ильича»; з 03.05.1988 року по 08.10.1988 року в колгоспі «Память Ильича».
Зважаючи на наявні в матеріалах справи копії трудових книжок, оригінали яких були оглянуті судом в ході судового розгляду справи, записи у трудовій книжці позивача скріплені печатками підприємств та дефектів не мають і із них можливо встановити стаж роботи позивача якій підтверджений відповідними записами у ній.
Тобто, записи у трудових книжках чітко містять відомості щодо роботи позивача на вище вказаних підприємствах у спірні періоди, а надавати уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відомості в трудовій книжці.
Також суд не погоджується з висновками відповідача про не можливість зарахування позивачу в трудовий стаж періоди його роботи з 12.05.1980 року по 12.09.1980 року в «Октябрьское РО «Сельхозхимия», оскільки за періоди роботи з 12.05.1980 року по 12.09.1980 року в «Октябрьское РО «Сельхозхимия» позивачем надано в управління уточнюючу довідку від 06.05.2011 року №136, в якій дата народження не співпадає з паспортними даними ОСОБА_2, дата народження позивача 31.07.1951 року, а в довідці зазначено 31.06.1951 року.
Описка чи помилка у вказаній довідці (а.с.47) лише у місяці народження позивача є фактично формальною підставою для не зарахування відповідачем до трудового стажу позивача вказаних періодів його трудової діяльності зазначених у довідці, так як наявність двох працівників у спірний період на одному і тому ж самому підприємстві з однаковими прізвищами ім'ям та по батькові та з датою народження з різницею у один місяць на думку суду є не можливим, а тому суд вважає, що дану довідку слід взяти до уваги так як така підтверджує відповідний трудовий стаж саме позивача, про що зазначено також і в його трудовій книжці.
В даному випадку відповідачем не дотримано норм чинного законодавства, щодо врахування спірних періодів до трудового стажу для призначення пенсії по віку, а відтак відповідач в даному випадку діяв не в межах та не в спосіб встановлений чинним законодавством щодо визначення трудового стажу, який дає право позивачу на перехід з одного виду пенсії на інший.
Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення йому пенсії за віком, у зв'язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки яка є основним документом необхідним для його підтвердження.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні правові позиції щодо наявності трудового стажу, який підтверджується трудовою книжкою наявні в Постановах ВС КАС від 06.03.2019 року у справі №242/3019/17, від 21.03.2019 року у справі №227/4564/16-а, від 14.04.2018 у справі №164/1993/14-а, від 28.08.2018 року у справі№175/4336/16-а та від 25.09.2018 року у справі №242/65/17.
Отже у зв'язку із не врахуванням не зарахованих відповідачем періодів роботи ОСОБА_2 до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком відповідачем порушено право позивача на перехід з одного виду пенсії на інший, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
В даному випадку судом встановлено безпідставне не включення відповідачем до страхового стажу вищевказаних періодів роботи позивача на відповідних підприємствах у зв'язку з чим суд приходить до висновку що є достатньо підстав для визнання дії відповідача щодо відмови в зарахуванні позивачу в загальний трудовий стаж періодів його роботи протиправними тому з метою захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення слід зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального трудового стажу періоди його роботи, які були предметом оскарження в даній адміністративній справі без зрахування трудового стажу позивача у період з 22.05.1986 року по 20.10.1986 року в Совхоз "Зоря Алтая", оскільки такий трудовий стаж на момент розгляду даної справи відповідачем був самостійно врахований і тому ніяким чином не порушує права позивача .
Отже в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області перевести ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію по віку, починаючи з 06.06.2018 року, то такі задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області перевести ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію по віку, починаючи з 06.06.2018 року не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача питань що призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Крім того позивач в даному випадку самостійно здійснив розрахунок трудового стажу який дає йому право на перехід з одного виду пенсії на інший, однак здійснення такого розрахунку є виключною компетенцію пенсійного органу і суд не може перебрати на себе ці повноваження.
Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).
Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зважаючи на обставини викладені в даному судовому рішенні та факти, встановлені в ході судового розгляду даної справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд достеменно встановив, що у позивача наявний достатній трудовий стаж для переходу з одного виду пенсії на інший.
В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення, перерахунку, а також і переведення з одного виду пенсії на інший та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області повторно розглянути питання щодо переведення ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням до трудового стажу ОСОБА_4 періодів роботи, які викладенні у даному рішенні суду.
З урахуванням вищенаведеного, суд також приходить до висновку, що відповідач при виконанні судового рішення не матиме можливості відхилитися від його висновків в частині наявності у позивача відповідного трудового стажу.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати згідно вимог ст. 139, 263 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 (90332,Закарпатська область, Виноградівський район, смт.Королево, вул.О.Кошового, 13, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (90300, м.Виноградів, вул.Миру, 43, код ЄДРПОУ - 41246253) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати дії Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (90300, м.Виноградів, вул.Миру, 43, код ЄДРПОУ - 41246253) щодо відмови в зарахуванні позивачу в загальний трудовий стаж періодів його роботи - протиправними.
Зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (90300, м.Виноградів, вул.Миру, 43, код ЄДРПОУ - 41246253 зарахувати ОСОБА_4 (90332,Закарпатська область, Виноградівський район, смт.Королево, вул.О.Кошового, 13, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до загального трудового стажу наступні періоди його роботи:
- з 1967 року по 1972 року в колгоспі “Червоний партизан”;
- з 23.05.1973 року по 22.09.1973 року в 0А0 “Порожская сплавная контора”;
- з 25.04.1974 року по 25.10.1974 року в ОАО “Порожская сплавная контора”;
- з 03.05.1975 року по 02.09.1976 року в колгоспі “Червоний партизан”;
- з 12.05.1980 року по 12.09.1980 року в Октябрьском районном производственном обьединении “Сельхозхимия”;
- з 20.04.1987 року по 30.10.1987 року в колгоспі “Память Ильича”;
- з 03.05.1988 року по 08.10.1988 року в колгоспі “Память Ильича”;
Зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (90300, м.Виноградів, вул.Миру, 43, код ЄДРПОУ - 41246253) повторно розглянути питання щодо переведення ОСОБА_2 (90332,Закарпатська область, Виноградівський район, смт.Королево, вул.О.Кошового, 13, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням до трудового стажу ОСОБА_4 (90332,Закарпатська область, Виноградівський район, смт.Королево, вул.О.Кошового, 13, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) періодів роботи:
- з 1967 року по 1972 року в колгоспі “Червоний партизан”;
- з 23.05.1973 року по 22.09.1973 року в 0А0 “Порожская сплавная контора”;
- з 25.04.1974 року по 25.10.1974 року в ОАО “Порожская сплавная контора”;
- з 03.05.1975 року по 02.09.1976 року в колгоспі “Червоний партизан”;
- з 12.05.1980 року по 12.09.1980 року в Октябрьском районном производственном обьединении “Сельхозхимия”;
- з 20.04.1987 року по 30.10.1987 року в колгоспі “Память Ильича”;
- з 03.05.1988 року по 08.10.1988 року в колгоспі “Память Ильича”;, а також з врахуванням позиції суду, яка зазначена судом в мотивувальній частині рішення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено та підписано судом 15.04.2019 року.
СуддяC.А. Гебеш