Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 квітня 2019 р. Справа№200/3276/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
-скасувати рішення відповідача № 12 від 27 листопада 2018 року та зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи з 11.07.1984 року по 01.12.1997 року на ВАТ «Донбасенерго» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- судові витрати покласти на відповідача;
- розглянути справу без участі позивача в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами статті 263 КАС України в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах є незаконним та підлягає скасуванню.
Вмотивовуючи свою позицію, позивач зазначив, що 13.04.2018 року ним було подано до відповідача заяву про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 разом зі всіма необхідними документами.
Маріупольським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Донецької області, 27.11.2018 року ухвалено Рішення № 12 про відмову у призначенні пенсії, посилаючись на положення п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У Рішенні відповідач зазначив, що провести перевірку первинних документів, на підставі яких ПАТ «Донбасенерго» видано пільгову довідку № 32/35 від 15.12.2017 року за періоди роботи з 11.07.1984 року по 01.12.1997 року не має можливості. За даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємство перереєстровано на території підконтрольній Україні, але з'ясувати місцезнаходження первинних документі за вказаний період для проведення перевірки пільгової довідки не має можливості.
Крім того, позивач зазначив, що вВідомості про те, що він з 11.07.1984 по 01.12.1997 року працював на пільгових умовах, підтверджується записами трудової книжки. Також відповідно до трудової книжки мй загальний трудовий стаж позивача складає 37 років 6 місяців 22 дні.
Вказані відомості також зазначені в довідці ПАТ «Донбасенерго» від 25.12.2017 року, відповідно до якої позивач працював повний робочий день на Зуєвській ТЕС ВАТ «Донбасенерго» і за період з 11.07.1984 року по 30.09.1988 року виконував роботу, пов'язану із шкідливими і важкими умовами праці за посадою - електромонтер черговий, зайнятий на ремонті та обслуговуванні електроустаткування в котлотурбинному цеху та паливоподаванні, що передбачена Списком 2, і за період з 01.10.1988 року по 01.12.1997 року також виконував передбачену Списком 2 робота за посадою - електромонтер, старший електромонтер з обслуговування електрообладнання електростанцій, зайнятий на ремонті та обслуговуванні електроустаткування в котлотурбинному цеху та паливоподаванні. Загальний стаж за Списком 2-13 років 04 місяців 21 день. У цій довідці також маються відомості про проведення атестації відповідно до наказу «Про результати атестації робочих місць..» від 01.12.1994 року.
Позивач вважає вказане рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі /арк. справи 5-7/.
Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Так, у наданому відзиві на позовну заяву від 28.03.2019 року відповідач зазначив, що провести перевірку первинних документів, на підставі яких ПАТ «Донбасенерго» видано пільгову довідку № 32/35 від 15.12.2017 року за період роботи з 11.07.1984 року по 01.12.1997 року, не має можливим. За даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємство перереєстровано на території України, але з'ясувати місцезнаходження первинних документів за вказаний період для проведення перевірки пільгової довідки не має можливості.
На зроблені управлінням запити № 13768/02 від 11.05.2018 року та № 2982/34-03/04 від 07.08.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України м. Києва до теперішнього часу відповідь не надійшла.
Станом на день звернення ОСОБА_1, йому виповнилось 55 років, загальний стаж роботи становить 37 років б місяців 22 дні.
Відповідач зазначив, що через відсутність необхідного пільгового стажу роботи було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно діючого законодавства, позивач набуває право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при досягненні 58 років /арк. справи 28-29/.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1, громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, РНОКПП НОМЕР_1, є внутрішньо переміщеною особою, та особою, що претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що 13 квітня 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою № 1385 «Про призначення пенсії», відповідно до якої просив призначити йому пенсію.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, до зазначеної заяви позивачем для призначення пенсії управлінню також надані обов'язкові документи:
- заява;
- трудова книжка (копія);
- диплом про навчання;
- військовий квиток;
- довідка ПАТ «Донбасенерго» про підтвердження пільгового стажу роботи № 32/35 від
15.12.2017 року;
- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
- довідка про фактичне місце проживання;
- паспорт (копія);
-ідентифікаційний код.
Судом на підставі даних трудової книжки позивача (серії НОМЕР_2) встановлено, що ОСОБА_1 у період з 11.07.1984 року по 01.12.1997 року працював на ПАТ «Донбасенерго»:
- з 11.07.1984 року по 30.09.1988 року за посадою - електромонтер черговий, зайнятий на ремонті та обслуговуванні електроустаткування в котлотурбинному цеху та паливоподаванні,
- з 01.10.1988 року по 01.12.1997 року за посадою - електромонтер, старший електромонтер з обслуговування електрообладнання електростанцій, зайнятий на ремонті та обслуговуванні електроустаткування в котлотурбинному цеху та паливоподаванні/ арк. справи 15-18/.
Рішенням від 27 листопада 2018 року №12 пенсійним органом відмовлено в призначенні і виплаті пенсії ОСОБА_1 /арк. справи 11/.
Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що провести перевірку первинних документів, на підставі яких ПАТ «Донбасенерго» видано пільгову довідку № 32/35 від 15.12.2017 року за період роботи з 11.07.1984 року по 01.12.1997 року, не має можливим. За даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємство перереєстровано на території України, але з'ясувати місцезнаходження первинних документів за вказаний період для проведення перевірки пільгової довідки не має можливості.
На зроблені управлінням запити № 13768/02 від 11.05.2018 року та № 2982/34-03/04 від 07.08.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України м. Києва до теперішнього часу відповідь не надійшла.
Окрім того, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що загальний стаж роботи становить 37 років 6 місяців 22 дні.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не врахування відповідачем для призначення пільгової пенсії довідки, виданої підприємством, розташованим на непідконтрольній українській владі території через неможливість проведення зустрічної перевірки з таким підприємством.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно частини першої зазначеної статті право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до положень частини третьої статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Як встановлено судом, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.
Також, зазначений факт підтверджується іншим документом, які надавались позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме довідкою № 32/55 від 15.12.2017 р. про про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній на ім'я ОСОБА_1, якою підтверджено, що позивач дійсно працював повний робочий день на Зуївський ТЕС ВАТ «Донбасенерго» і за період з 11.07.1984 р. по 30.09.1988 р. виконував роботи, пов'язані із шкідливими і важкими умовами праці за професією, посадою електромонтер черговий, занятий на ремонті та обслуговуванні електроустаткування в котлотурбінному цеху та паливоподаванні, що передбачена Списком №2, а за період з 01.10.1988 р. по 01.12.1997 р. виконував роботу, пов'язану із шкідливими і важкими умовами праці за професією, посадою електромонтер, старший електромонтер з обслуговування електрообладнання електростанцій, зайнятий на ремонті та обслуговуванні електроустаткування в котлотурбінному цеху та паливоподаванні що передбачена Списком №2 /арк. справи 19/.
Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 12 від 27 листопада 2018 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.07.1984 року по 01.12.1997 року на ВАТ «Донбасенерго».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд.27 а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) та підписано 16 квітня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Толстолуцька М.М.