05 квітня 2019 року м. Ужгород№ 260/1478/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Костелей І.Ф.
за участю:
позивача: представник - ОСОБА_1,
відповідача: представник - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК430/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-188 від 18 вересня 2018 року, винесену першим заступником Управлінням Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, згідно якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 223380,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України; 2) визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЗК430/221/АВ/П від 30 серпня 2018 року, винесений інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведеного інспекційного відвідування посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області виявлено порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме, встановлено, що позивач залучав до роботи фізичних осіб без укладення з ними трудового чи цивільно-правового договору. У зв'язку з чим відповідачем прийнято оскаржене рішення та застосовано до позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 223380,00 грн., а також винесено припис про усунення виявлених порушень. Таке рішення вважає протиправними з огляду на те, що 29 серпня 2018 року між позивачем та громадянкою ОСОБА_6 було укладено цивільно-правовий договір, предметом якого є виконання робіт з прибирання торгового приміщення. Про факт укладення такого, оплату виконаних робіт позивачем було повідомлено у встановленому порядку ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області. Тому станом на день проведення інспекційного відвідування ОСОБА_6 виконувала роботи на підставі цивільно-правового договору. Стосовно громадянки ОСОБА_7 зазначає, що така є сторонньою особою, жодних робіт у торгових приміщення магазину для позивача не виконувала, а під час проведення інспекційного відвідування знаходилася на подвір'ї у зв'язку з особистими справами. Фактів роботи зазначеної фізичної особи в якості продавця-консультанта чи роботи з викладки на прилавок товару посадовими особами відповідача не зафіксовано та не доведено жодними доказами. Вважає, що сама обставина перебування такої особи на території, де розташований магазин «Колос», що орендується позивачем та використовується також для здійснення підприємницької діяльності іншими суб'єктами господарювання, не є безумовним свідчення наявності трудових відносин. Відсутність факту вчинення позивачем дій щодо порушення законодавства про працю в частині використання найманої праці без укладення трудового договору підтверджується постановою Тячівського районного суду від 02.11.2018 р. у справі №307/728/18.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у засіданні суду 05 квітня 2019 року проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву №07-11/333 від 24.01.2019 р. Зокрема вважає, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, за результатами якого виявлено факт використання праці фізичних осіб, яка збігається з видом економічної діяльності позивача, без укладення трудового договору або інших договорів цивільно-правового характеру. ОСОБА_2 роботи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в магазині "Колос", в якому здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, підтверджується зафіксованими засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, відібраними в ході інспекційного відвідування поясненнями. Окрім того, в ході проведення інспекційного відвідування позивач також надала усні пояснення, згідно з якими повідомила, що прийняла ОСОБА_7 на іспитовий термін у відділ побутової хімії, а ОСОБА_6 працює в неї прибиральницею. Також зауважує, що не заслуговує на уваги посилання позивача на цивільно-правовий договір від 29.08.2018 р., укладений з ОСОБА_8, оскільки такий під час перевірки не надавався, а про його існування позивач не повідомляла, що є свідченням його укладення після проведення перевірки. Вважає безпідставними твердження позивача про преюдиційне значення постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.11.2018 р. у справі №307/2583/18, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_3 було закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки в такій судом не було надано оцінки всім наявним доказам.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом начальника Управління Держпраці у Закарпатській області “Про проведення інспекційних відвідувань” від 29.08.2018 р. №164 на підставі службової записки заступника головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Закарпатській області прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування магазина «Колос», який зареєстрований за адресою: вул. Армійська, б/н м. Тячів щодо порушень при оформленні трудових відносин (арк. спр. 93 - 95).
На виконання наказу від 29.08.2018 р. №164 головному державному інспектору Юртину В.Ф. видано направлення №1013 від 28.08.2018 р. на проведення інспекційного відвідування магазина «Колос» (м. Тячів, вул. Армійська, б/н) у період з 29 cерпня 2018 року по 30 серпня 2018 року (арк. спр. 98).
30 серпня 2018 року інспектором праці ОСОБА_5 складено акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗК430/221/АВ. Зі змісту вказаного акту вбачається, що 30 серпня 2018 року інспектором праці проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 (далі - ФОП ОСОБА_3Е.), юридична адреса м. Тячів, вул. Шапошнікова, буд. 10, Тячівського району, Закарпатської області, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 (працюючих 4 чол.) (арк. спр. 99 - 109).
Проведеним інспекційним відвідуванням встановлено, що в приміщенні магазину «Колос», в якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_3 виявлено 4 найманих працівників, які допущено до виконання роботи продавця-консультанта, викладача на прилавок товару, прибиральника. При цьому з найманими працівниками ОСОБА_7 та ОСОБА_10 не було укладено трудового договору в письмовій формі та не видано наказ про їх призначення, а також не було укладено договорів цивільно-правового характеру, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.
Вказані висновки посадових осіб відповідача базуються на поясненнях вказаних осіб.
На підставі акту перевірки та фактів встановлення допуску до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5 винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК430/221/АВ/П від 30 серпня 2018 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язано усунути у строк до 05 вересня 2018 року виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законі про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 (арк. спр. 128 - 129).
Також інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК430/221/АВ/П/ПТ від 30 серпня 2018 року (арк. спр. 130 - 132).
Розглянувши акт інспекційного відвідування №ЗК430/221/АВ від 30 серпня 2018 року, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК430/221/АВ/П/ПТ-ТД від 07 вересня 2018 року (арк. спр. 97).
За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК430/221/АВ від 30 серпня 2018 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК430/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-188 від 18.09.2018 р., якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 223380,00 грн. (арк. спр. 12 - 13).
Не погоджуючись з прийнятими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області рішеннями, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Ст. 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці у Закарпатській область здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877).
Дія цього законодавчого акту поширюється також на заходи державного нагляду, що проводяться органами, уповноваженими на здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Одним із принципів державного нагляду (контролю), встановлених ст. 3 Закону №877, є здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.
Ч. 1 ст. 7 Закону №877 визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, в тому числі, відомості щодо суб'єкта перевірки, зокрема: найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід (ч. 2, 3 ст. 7 Закону).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону №877, суд зазначає, що законодавець визначає певний суб'єктний склад правовідносин у сфері здійснення державного нагляду (контролю), який складається, зокрема, з органів, на які законодавством покладені функції виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства, та суб'єктів, стосовно яких здійснюється такий контроль.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, жодних розпорядчих документів про проведення інспекційного відвідування саме ФОП ОСОБА_3 Управлінням Держпраці у Закарпатській області не видавалось. Так, відповідно до наказу №164 від 29 серпня 2018 року, долученого відповідачем для обґрунтування правомірності прийнятого рішення, Управлінням Держпраці у Закарпатській області вирішено провести інспекційне відвідування, в тому числі, магазину «Колос», за адресою: м. Тячів, вул. Армійська, б/н. Для проведення інспекційного відвідування зазначеного об'єкту видано також і направлення №1013 від 28.08.2018 р. Разом з тим, жодних відомостей щодо ФОП ОСОБА_3, юридичною адресою якої є м. Тячів, вул. Шапошнікова, буд. 10, такі не містять.
Однак, зі змісту акту інспекційного відвідування №ЗК430/221/АВ вбачається, що таке проведено саме стосовно ФОП ОСОБА_3
Суд зазначає, що Закон встановлює певний порядок проведення перевірок з метою гарантування суб'єкту, відносно якого здійснюються заходи державного нагляду (контролю), певного механізму захисту від безпідставного та необґрунтованого здійснення такого контролю з боку контролюючого органу.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в Управління Держпраці у Закарпатській області не було достатніх правових підстав для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3
Ст. 19 Конституції України зобов'язує Управління Держпраці в Закарпатській області як суб'єкта владних повноважень діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому якщо законом встановлено певний порядок проведення відповідного контрольного заходу, то такий повинен бути в точності дотриманий суб'єктом владних повноважень. Відповідач у межах своїх повноважень повинен діяти відповідно до закону і саме через призму цього принципу має приймати всі свої рішення.
Суд враховує, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).
П. 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, в тому числі, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до п. 6 Порядку №295, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (ч. 19 Порядку №295).
Згідно з нормами п. 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
П. 29 Порядку №295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Оскаржені рішення відповідача були прийняті на підставі висновків посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про працю, а саме, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Ст. 21 КЗпП України надано визначення поняттю “трудовий договір”, відповідно до якого таким є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Норми ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).
Так, відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (п. 3 Порядку №509).
Абз. 2 п. 8 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють трудові правовідносини, суд дійшов висновку, що такими є правовідносини, що виникають між роботодавцем та працівником в процесі реалізації гарантованого права останнього на працю.
Таким чином, суб'єктами трудових відносин є, з одного боку, працівник, а з другого - роботодавець. Працівником є фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує певну трудову функцію, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку за що отримує заробітну плату. В свою чергу, роботодавцем є власник підприємства, установи, організації чи фізична особа-підприємець, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
Суд вважає, що для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
В свою чергу, враховуючи вищенаведений суб'єктивний склад трудових правовідносин, для встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, посадові особи відповідача повинні довести наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем, яким, в даному випадку вважається ФОП ОСОБА_3
Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів справи копії постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.11.2018 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Так, зокрема, встановлюючи відсутність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, суд виходив з того, що факт виконання роботи найманими працівниками для ФОП ОСОБА_3 без укладення з ними договору у письмовій формі не доведено. Натомість ФОП ОСОБА_3 надано цивільно-правовий договір від 29.08.2018 р., укладений між нею та ОСОБА_6, та трудові договори з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а також докази виплати вказаним особам заробітної плати в серпні 2018 року. Стосовно трудових відносин з ОСОБА_7 судом встановлено, що остання допомагала матері власника будівлі магазину «Колос» та в ФОП ОСОБА_3 ніколи не працювала (арк. спр. 25).
Вказана постанова набрала законної сили.
Ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачає відповідальність, в тому числі, фізичної особи-підприємця за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми, суд зазначає, що постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.11.2018 року є обов'язковою в даному випадку в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 78 КАС України та постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.11.2018 року, суд вважає доведеним факт відсутності в діях ФОП ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, встановленого ч. 3 ст. 41 КУпАП, що передбачає санкції за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.
Оскільки позивач є фізична особа-підприємець, а відтак, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору) за ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП, в разі відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП України, відсутнім в його діях є і склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 29 КЗпП України при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що характерними ознаками трудових відносин є:
- систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат);
- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 “Класифікатор професій”, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327;
- обов'язок роботодавця надати робоче місце;
- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На спростування твердження відповідача щодо відсутності оформлення письмового договору з громадянкою ОСОБА_6 позивачем долучено копію цивільно-правової угоди від 29 серпня 2018 року, доданої також Тячівському районному суду Закарпатської області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З цього приводу слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
Зазначений висновок узгоджується також з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ОСОБА_3 вбачається з долученого позивачем до матеріалів справи цивільно-правового договору, укладеного із ОСОБА_6, його предметом є надання послуг (виконання робі), а саме: «помити три вікна, четверо дверей, замести та помити торговий зал, сходову клітку, загальною площею 249,9 м. кв.». П. 1.2 договору передбачено, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Окрім того, п. 6.2 договору обумовлено, що такий є одноразовий та діє до закінчення виконання робіт (арк. спр. 26).
Виконання передбаченого договором обсягу робіт засвідчується актом прийому наданих послуг від 31 серпня 2018 року (арк. спр. 27).
Тобто укладеним договором передбачено конкретний обсяг робіт, що виконавець зобов'язується виконати, його перелік, та регламентовано разовий характер таких.
Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору та поняття трудового договору, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку правовідносини носять ознаки, притаманні саме цивільно-правовим відносинам, а тому висновок відповідача про використання ФОП ОСОБА_3 праці ОСОБА_6 без оформлення трудового договору є безпідставним.
Стосовно трудових відносин з ОСОБА_7 представник позивача заперечує існування таких та стверджує, що остання допомагала матері власника будівлі магазину «Колос». Додатково пояснив, що позивач здійснює підприємницьку діяльність в приміщенні магазину «Колос» на підставі укладеного договору оренди від 04 січня 2016 року. Разом з тим, згідно з укладеним договором оренди ФОП ОСОБА_3 орендує тільки частину приміщення (58,00 м2), інша частина якого передана в оренду ще трьом суб'єктам господарювання. Тому вважає, що присутність на території об'єкту оренди ОСОБА_7 не є безумовним доказом того, що остання виконувала певні роботи для позивача.
Суд погоджується з вказаними аргументами позивача з огляду на те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт існування трудових відносин ОСОБА_7 саме з ФОП ОСОБА_3
Разом з тим, суд зазначає, що для застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, необхідним є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу правопорушення, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
У зв'язку з чим, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами факту скоєння ФОП ОСОБА_3 такого правопорушення, суд вважає, що оскаржені постанова та припис є такими, що прийняті всупереч норм чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищенаведене обставини справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про притягнення ФОП ОСОБА_3 до відповідальності, відповідач діяв всупереч законодавчо встановленого порядку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, 88018, код ЄДПРОУ - 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК430/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-188 від 18 вересня 2018 року, винесену першим заступником Управлінням Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, згідно якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 223380,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
3. Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЗК430/221/АВ/П від 30 серпня 2018 року, винесений інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018; код ЄДРПОУ - 39795035) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 3995,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. ОСОБА_9 в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2019 року.
СуддяОСОБА_13