16 квітня 2019 р.Справа №160/2850/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши у місті Дніпрі заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЕНЕРГОРЕСУРСИ” про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЕНЕРГОРЕСУРСИ” до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов про накладення штрафу,-
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЕНЕРГОРЕСУРСИ” до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов про накладення штрафу.
16.04.2019 року до суду від ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЕНЕРГОРЕСУРСИ” надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить: зупинити дію постанови про накладення штрафу № ДН 712/269/АВ/ІП-ФС/229 від 14.03.2019 року на суму 4 173,00 (чотири тисячі сто сімдесят три гривні 00 копійок) Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до набрання законної сили рішенням суду у справі 160/2850/19 за адміністративним позовом ПрАТ «ЕНЕРГОРЕСУРСИ»; постанови про накладання штрафу № ДН 712/269/АВ/МГ-ФС/228 від 14.03.2019р. на суму 166 920,00 грн. (сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.) Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до набрання законної сили рішенням суду у справі 160/2850/19 за адміністративним позовом ПрАТ «ЕНЕРГОРЕСУРСИ»; постанови про накладання № ДН 712/269/АВ/ТД-ФС/230 від 14.03.2019р. на суму 625 950,00 грн. (шістсот двадцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят тисяч 00 гривень) Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до набрання законної сили рішенням суду у справі 160/2850/19 за адміністративним позовом ПрАТ «ЕНЕРГОРЕСУРСИ».
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що невжиття запобіжних заходів істотно ускладнить ефективний захист, адже враховуючи, що в силу положень ст. 265 КЗпП України, постанови, винесені Відповідачем 14.03.2019р. за№ ДН 712/269/АВ/МГ-ФС/228 на суму 166 920,00 грн., № ДН 712/269/АВ/ІП-ФС/229 на суму 4 173,00 грн., № ДН 712/269/АВ/ТД-ФС/230 на суму 625 950,00 грн. за порушення законодавства про працю, є виконавчими документами, а це означає, що стягувачу не потрібно звертатись до суду для звернення постанов до виконання. Зважаючи на те, що позивач не погоджується із вказаними постановами і не має намір сплачувати у добровільному порядку накладені на нього цими постановами штрафи, на думку позивача, існує реальна можливість державним виконавцем примусового виконання постанов відповідача, оскарження яких, згідно з чинним законодавством, не зупиняє їх виконання. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваних постанов буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду адміністративного позову, та у разі встановлення протиправності оскаржуваних постанов і задоволення позовних вимог позивача про їх скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цих постанов.
Згідно з ч.1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови у її задоволенні з огляду на таке.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Згідно із частиною четвертою ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У відповідності до пункту першого частини першої ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
При цьому частиною п'ятою ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
З вищенаведеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Статтею 150 та частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.
Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ЕНЕРГОРЕСУРСИ” просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу № ДН 712/269/АВ/ІП-ФС/229 від 14.03.2019 року на суму 4 173,00 грн., постанови про накладання штрафу № ДН 712/269/АВ/МГ-ФС/228 від 14.03.2019 року на суму 166 920,00 грн., постанови про накладання № ДН 712/269/АВ/ТД-ФС/230 від 14.03.2019 року на суму 625 950,00 грн. Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до набрання законної сили рішенням суду у справі 160/2850/19 за адміністративним позовом ПрАТ «ЕНЕРГОРЕСУРСИ». При цьому, жодних доводів в обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову заява ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЕНЕРГОРЕСУРСИ” не містить.
Крім того, суд зазначає, що предметом адміністративного позову, з яким звернувся позивач є визнання протиправними та скасування вказаних постанов.
Суд зазначає, що у разі забезпечення позову в зазначених позивачем межах, суд фактично ухвалить судове рішення про відновлення правового становища позивача без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Водночас, заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль і витрат.
Крім того, суд зазначає, що відомостей щодо відкриття виконавчого провадження за вказаними постановами, початку примусового виконання вказаного рішення заявником суду не надано.
Отже заявником не доведено підстав для забезпечення позову, прямо передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про звернення відповідача до органів виконавчої служби з метою примусового стягнення штрафних санкцій з позивача, та, як наслідок, відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЕНЕРГОРЕСУРСИ” про забезпечення позову є необґрунтованою та передчасною у зв'язку з чим, не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЕНЕРГОРЕСУРСИ” про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЕНЕРГОРЕСУРСИ” до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов про накладення штрафу - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1