15 квітня 2019 року Справа 199/1785/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо:
визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні позивачу пільгового стажу роботи та призначення відповідної пенсії;
визнання протиправною бездіяльності відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, перерахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.09.2017р., з дня подання заяви про призначення пенсії.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05.03.2019р., матеріали справи №199/1785/19 (2а/199/46/19) за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
На підставі положень частини 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що провадження у даній справі не відкрито.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до позовної заяви.
Згідно із приписами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Приписами статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття "письмових доказів", якими, зокрема, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Так, у поданій ОСОБА_1 до суду позовній заяві відсутні:
- відомості про наявність або відсутність у позивача і відповідача 1 офіційних електронних адрес або адрес електронних пошт;
-зміст позовних вимог, заявлених до відповідача 1 (Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі);
- відсутні відомості, наведені у п. 8 ч.5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
- власне письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, суд зауважує, що усі додані до позовної заяви ОСОБА_1 докази на підтвердження фактичних обставин справи не завірені належним чином.
Окремо слід зазначити, що визначений у позовній заяві спосіб захисту порушених прав позивача (зокрема - позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності) не відповідає вимогам ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень або шляхом визнання протиправними певних дій.
При цьому, позивачу слід уточнити коли і на підставі чого відповідачем було порушено його права, а також у разі прийняття рішення, що має ознаки індивідуального акта необхідно зазначити номер і дату прийняття такого рішення суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, позивачем не надано до матеріалів адміністративного позову документу, який підтверджує сплати судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру.
Разом із тим, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з урахуванням його майнового стану.
При вирішенні зазначеного клопотання, суд зауважує, що позивачем не надано достатніх доказів відсутності у нього можливості сплатити судовий збір у встановленому Законом України “Про судовий збір” розмірі 1536,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як передбачено частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" за №3674-VI від 08.07.2011р.
Частиною 1 ст.8 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно до частини 2 статті 8 Закону України “Про судовий збір” - суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.8 Закону України “Про судовий збір” повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні достатні докази на підтвердження майнового стану саме позивача на момент звернення до суду із позовною заявою та, відповідно, неможливості сплати судового збору.
При цьому, надані позивачем до суду документи (зокрема, результати медичного огляду позивача від 30.03.2017р., довідка №00050530/6 від 10.07.2018р. щодо отриманої позивачем станом на 28.07.2017р. заробітної плати перед звільненням з ОСББ "Надія-23" та довідкою щодо заробітної плати дружини позивача №12 від 19.07.2018р.) не дають змогу встановити факт скрутного матеріального становища ОСОБА_1 на момент звернення до суду із даним позовом.
Приймаючи до уваги викладене, суд враховуючи те, що позивач не звільнений від сплати судового збору в розумінні Закону України “Про судовий збір” та ним до заявленого у прохальній частині позовної заяви клопотання про звільнення від сплати судового збору не надано достатніх доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, відсутності коштів для сплати судового збору, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання позивача.
Порядок обчислення та справляння судового збору визначений Законом України “Про судовий збір”.
У відповідності до положень ст. 3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Так, згідно частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року становить 1921, 00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України “Про судовий збір”.
Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, з урахування положень ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік" - 768, 40 грн.).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" - у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зі змісту позовної заяви та матеріалів адміністративного позову вбачається, що ОСОБА_3 заявлено двы позовні вимоги немайнового характеру, та, відповідно, сума судового збору, що підлягав до сплати за подання такого позову становить 1536, 80 грн.
Натомість, доказів сплати судового збору позивачем до суду не надано.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому згідно з ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду:
1) позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви:
- відомостей про наявність або відсутність у позивача і відповідача 1 офіційних електронних адрес або адрес електронних пошт;
-змісту позовних вимог, заявлених до відповідача 1 (Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі) або виключенням суб'єкта владних повноважень, як відповідача по справі, до якого позивачем не заявлено позовних вимог;
- відомостей, наведених у п. 8 ч.5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
- належного способу захисту прав позивача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (зокрема, позивачу зазначити коли саме були вчинені оскаржувані дії/бездіяльність, а також у разі прийняття рішення, що має ознаки індивідуального акта необхідно зазначити номер і дату прийняття такого рішення) із зазначенням вірного особи відповідача у прохальній частині позовної заяви;
2) примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи;
3) належним чином завірених доказів на підтвердження фактичних обставин справи у відповідності до кількості учасників справи;
4) документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову із двома позовними вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України “Про судовий збір” у розмірі 1536, 80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за наступними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору:
Отримувач коштів: УДКСУ у Чечелівському районі м.Дніпропетровська, 22030001, код ЄДРПОУ отримувача - 37989253, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача - №34316206084014, код класифікації доходів бюджету - 22030001.
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду в апеляційному порядку у випадку, передбаченому п.10 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4