12 квітня 2019 року м. Житомир справа № 0640/3922/18
категорія 10.2.4
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перерахунок пенсії державного службовця,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку пенсії державного службовця незаконними;
- зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: зробити перерахунок пенсії за нормами Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, зі змінами в редакції від 15.05.2003, що мали місце на момент залишення роботи за посадою державного службовця у зв'язку оформленням пенсії державної служби та з урахуванням підвищення посадових окладів державним службовцям у попередні періоди до моменту звернення, а також надбавок за ранг, вислугу років й інших належних виплат;
- здійснювати перерахунки розміру пенсії при наступних підвищеннях посадових окладів державним службовцям з урахуванням надбавок за ранг, вислугу років й інших окладів державних службовцям з урахуванням надбавок за ранг, вислугу років й інших належних виплат".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця відповідно до вимог ст.ст.37, 37-1 Закону України "Про державну службу", в редакції, чинній на момент призначення пенсії, з урахуванням підвищення посадових окладів державним службовцям у попередні періоди. Проте відповідач відмовив у проведенні зазначеного перерахунку пенсії. Позивач вважає, що відмова Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в праві на перерахунок пенсії державного службовця безпідставна та такою, що порушує положення ст. 1, ч.1 ст.8, ч.1 ст. 58 Конституції України, оскільки право на призначення та перерахунок пенсії за вислугу років виникло за нормами законодавства, чинного на момент виходу на пенсію відповідно до норм Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, зі змінами в редакції від 15.05.2003.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 01.10.2018.
Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що дії управління щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 правомірні, оскільки норма ст.37-1 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, не може бути застосована на момент звернення із заявою про її перерахунок.
01.10.2018 у зв'язку з клопотанням позивача, розгляд справи відкладено до 29.10.2018.
29.10.2018 оголошено перерву до 12.11.2018 у зв'язку із необхідність огляду пенсійної справи в судовому засіданні.
12.11.2018 у зв'язку з неявкою представника відповідача, належним чином повідомленого, перерву продовжено до 21.11.2018.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на доводи позовної заяви та письмових пояснень.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, з підстав наведених у відзиві на позов.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що ОСОБА_1 з 24.07.2003 перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу". Статус позивача підтверджено копією пенсійного посвідчення серії ААЗ №568282 від 04.10.2013.
22 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням підвищення посадових окладів державним службовцям.
Листом №Д-52 від 05.02.2018 Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повідомило позивачу, що він перебуває на обліку та отримує пенсію по 2 групі інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" з 24.07.2003. Згідно Закону України №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій" з 01.10.2017 позивачу здійснено перехід на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після проведення вищезазначеного перерахунку з 01.10.2017 розмір пенсії по інвалідності становить 2152,28 грн. Також указано, що особам, пенсії яким призначені відповідно до Закону України "Про державну службу" розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого Законом №2148-VIII, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, буз їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цими Законом, за матеріалами пенсійних справ. Особи, пенсію, яким переведено на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу" із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Не погоджуючись із наданою відмовою у частині перерахунку пенсії та вважаючи її безпідставною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує наступне.
Статтею 19 Основного Закону встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
На момент перебування позивача на посаді державного службовця та призначення позивачу пенсії суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (втратив чинність частково, далі - Закон №3723-XII).
Як встановлено із матеріалів справи, підставою для відмови у перерахунку пенсії позивачу є зміна законодавчого регулювання питання пенсійного забезпечення державних службовців та відсутністю правових підстав для перерахунку пенсії державному службовцю у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючим державним службовцям.
Суд погоджується із доводами позивача та зазначає, що станом на дату призначення позивачу пенсії державного службовця, чинне на той час законодавство передбачало умови і порядок перерахунку її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою.
Водночас, позивачем було залишено поза увагою факт, що в подальшому законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало істотних змін, які були чинними на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії.
Так, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII статтю 37-1 Закону N3723-XII викладено у новій редакції, а саме встановлено, що "умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".
Суд наголошує, що станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії положення статті 37-1 Закону №3723-XII, які встановлювали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, та визначали порядок і умови для такого перерахунку, скасовано. Питання щодо перерахунку пенсій державних службовців віднесено до відання Кабінету Міністрів України, яким не встановлено підстав стосовно настання умов та встановлення порядку перерахунку пенсій державним службовцям.
Порядок перерахунку пенсій державних службовців у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України було передбачено Постановою №865. Водночас, з набранням з 15 грудня 2015 року чинності постанови Кабінету Міністрів України №1013 (підлягає застосуванню з 01 грудня 2015 року) з постанови №865 виключено пункт 4 (щодо умов перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом №3723-XII), а пункт 5 цієї постанови (щодо форми довідки для перерахунку) змінено.
Аналіз положень норм чинного законодавства свідчить на користь висновку, що з 01 грудня 2015 року - початку застосування Постанови №1013, якою пункт 4 постанови №865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом №889-VIII, який інакше регулює правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону №3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV зазначеної позивачем підстави для перерахунку пенсії також не містять.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1 рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2017 року у справі №398/4332/16-а, Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі №745/458/16-а, від 13 лютого 2018 року у справі № 697/2282/17, від 21 лютого 2018 року у справі №638/19513/16-а, від 05 березня 2019 року в справі № 226/1478/16-а.
Крім того, правова позиція суду також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 травня 2018 року у справі №639/1052/17 (адміністративне провадження №К/9901/5816/18), постанові від 22 травня 2018 року у справі №569/12695/16-а (адміністративне провадження №К/9901/18061/18) та постанові від 14 лютого 2019 року в справі № 691/731/16-а (адміністративне провадження №К/9901/36786/18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про відсутність правових підстав для винесення оскаржуваної відмови у перерахунку пенсії не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В контексті наведеного суд вважає, що Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при наданні відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії діяло у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України та з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1.
Судові витрати в справі відсутні, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10030, РНОКПП НОМЕР_1) до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) про перерахунок пенсії державного службовця відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко