Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 квітня 2019 р. Справа№200/12920/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Голуб В.А.,
при секретарі - Мангуш З.В.,
за участю:
представника відповідача - Мізерної О.В.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ687/554/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року, -
ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ687/554/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не використовував найману працю без оформлених трудових відносин. Так, ОСОБА_3 виконувала роботу на підставі цивільно-правового договору, який було укладено 20.07.2018 року. Крім того, позивач зазначає, що його було повідомлено неналежним чином про розгляд справи про накладення штрафу. На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № ДЦ687/554/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року.
Представником Головного управління Держпраці у Донецькій області надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди із поданим позовом представник відповідача зазначає, що відповідно до висновків, які зазначені в акті інспекційного відвідування, у діях позивача встановлені порушення трудового законодавства. Так, працівник ОСОБА_3 була допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку встановленому чинним законодавством. Крім того, твердження позивача щодо проведення розгляду справи про накладення штрафу з порушенням вимог чинного законодавства є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач вжив усіх залежних від нього дій для належного інформування позивача про прийняті щодо нього рішення, а фактичне неотримання цих рішень адресатом з причин, які не залежать від відправника, не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення. На підставі викладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ687/554/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року, - залишено без руху. Надано ОСОБА_2 - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: копій додатків до позовної заяви до суду відповідно до кількості учасників справи, засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 20.12.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ687/554/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року та відкрито провадження по справі № 200/12920/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 200/12920/18-а за правилами загального позовного провадження на 11 годину 00 хвилин 16.01.2019 року у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1.
Ухвалою суду від 16.01.2019 року клопотання представника Головного управління Держпраці у Донецькій області про надання додаткового строку для подання відзиву та доказів на його підтвердження, - задоволено. Встановлено додатковий строк для надання відзиву, - п'ятнадцять днів з дня одержання даної ухвали суду. Клопотання представників позивача та відповідача про відкладення підготовчого засідання, - задоволено. Відкладено підготовче засідання по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ687/554/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року до 11-00 год. 13.02.2018 року. Ухвалою суду від 13.02.2019 року клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання,- задоволено. Відкладено підготовче засідання по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ687/554/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року до 13-00 год. 14.03.2019 року. Продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі,- на тридцять днів з ініціативи суду. Ухвалою суду від 14.03.2019 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ687/554/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року. Призначено судовий розгляд по суті на 13 годину 00 хвилин 03.04.2019 року.
У судовому засідання представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24-29).
20.07.2018 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено цивільно-правовий договір, предметом якого є ввічливе та якісне обслуговування відвідувачів, збільшення обсягу продаж, знання переліку реалізуємої продукції, своєчасне виставлення товару, слідкування за збіжністю цін за накладними, забезпечення збереження матеріальних цінностей та грошових активів (а.с.31).
20.07.2018 року між сторонами вищевказаного договору підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.30).
ОСОБА_2 сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 252 грн та військовий збір у розмірі 21, 00 грн, відповідно до квитанцій від 23.09.2018 року (а.с.32).
На підставі наказу від 30.07.2018 року № 870 та направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання від 30.07.2018 року № 568/04.3/15-14-12 (а.с.47-48) представниками Головного управління Держпраці у Донецькій області було проведено інспекційне відвідування щодо дотримання вимог законодавства про працю фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.
Суд зазначає, що джерелом, аналіз якого було здійснено перед винесенням наказу, слугував лист військово-цивільної адміністрації м. Авдіївки Донецької області від 10.07.2018 року № 01-10/0725 (а.с.50-51).
ОСОБА_3 в ході інспекційного відвідування були надані письмові пояснення, відповідно до яких вона зазначила, що проходить стажування у ФОП ОСОБА_2 для подальшого працевлаштування на роботу, відповідно до вимог внутрішнього трудового розпорядку. Працює нещодавно та заробітну плату ще не отримувала (а.с.49).
В ході проведення інспекційного відвідування відповідачем встановлено порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме допущення до роботи працівника без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу.
За результатами інспекційного відвідування складено акт № ДЦ687/554/АВ (а.с.52-56) та припис про усунення виявлених порушень № ДЦ687/554/АВ/П (а.с.57).
Акт та припис були направлені позивачу ремонтованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.58).
Оскільки станом на 13.08.2018 року на адресу відповідача не було надіслано підписаний примірник акту та припису, працівниками Головного управління Держпраці у Донецькій області 13.08.2018 року було складено акти про відмову від підпису (а.с.60-61).
Крім того, на адресу позивача було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу відносно ФОП ОСОБА_2 (а.с.59, 62-63).
22.08.2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області винесено постанову про накладення штрафу № ДЦ687/554/АВ/П/ТД-ФС у розмірі 111 690, 00 грн (а.с.64), яка також була направлена позивачу засобами поштового зв'язку та отримано ним особисто 18.09.2018 року (а.с.65).
Водночас, фото- і відео фіксацією підтверджено знаходження у ФОП ОСОБА_2 продавця ОСОБА_3
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає постанову відповідача обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно зі ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: вільний вибір виду діяльності; безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб; надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів; безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії; компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами п.п. 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 69 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).
Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів (п. 2 Порядку № 295).
Пунктом 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Суд зазначає, що наказ від 30.07.2018 року № 870 "Про проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2" винесено відповідно до п. 5 Порядку № 295, а саме за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, що прямо передбачено чиним законодавством.
Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (пункт 8 Порядку № 295).
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку № 295).
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).
Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).
У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку № 295).
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п.2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Згідно п.3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Відповідно до п.п.6-7 Порядку № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Суд зазначає, що представниками Держпраці було вжито всіх заходів, щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи. Натомість, конверт було повернуто із позначкою за закінченням встановленого терміну зберігання. Суд звертає увагу, що наявність відомостей про повернення повідомлення з вказівкою причини повернення - «за закінченням терміну зберігання», є виною позивача, який своєчасно не скористався своїм правом на ознайомлення із наслідками інспекційного відвідування та не цікавився розглядом справи відносно нього.
Стосовно виявлених порушень законодавства про працю та зайнятість населення, які були допущені позивачем, суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною 1 статті 24 КЗпП, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).
Водночас, частинами 1-3 включно статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору, від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, де власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, сам організовує і виконує свою роботу.
Таким чином, у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.
Підставами для того, аби визнати цивільно-правові відносини фактично трудовими, слугують такі факти: особа виконувала систематично доручення посадових осіб суб'єкта господарювання, а обсяг її обов'язків збігався з колом обов'язків за відповідною посадою; особа керувалася внутрішніми положеннями суб'єкта господарювання; особа отримувала матеріальну допомогу та щомісячні виплати, як і працівники; час роботи особи зазначали в табелі.
Суд зазначає, що згідно цивільно-правового договору, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, остання мала виконувати ввічливе та якісне обслуговування відвідувачів, збільшувати обсяг продажів, знати перелік реалізуємої продукції, своєчасно виставлення товару, слідкувати за збіжністю цін за накладними, забезпечувати збереження матеріальних цінностей та грошових активів.
Відповідно до пояснень ОСОБА_3 її роботодавцем був ФОП ОСОБА_2, їй було визначено робоче місце, роботодавець забезпечував її необхідними для роботи засобами.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність періодичності надання послуг виконавцем та присутністю у даному випадку всіх ознак трудових відносин.
Водночас, суд критично ставиться до документів, що підтверджують цивільно-правові відносини позивача із ОСОБА_3, а саме до: цивільно-правового договіру, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 від 20.07.2018 року та акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.07.2018 року. Так, акт виконаних робіт за вказаним договором було підписано 20.07.2018 року, натомість перевірка була проведена 30.07.2018 року. Отже, на момент проведення перевірки договір про надання послуг вже вичерпав термін своєї дії.
При цьому, суд зазначає, що згідно з поясненнями ОСОБА_3, вона проходила стажування у ФОП ОСОБА_2, працювала нещодавно та заробітну плату ще не отримувала (а.с. 49).
Суд звертає увагу, що стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням.
Водночас, згідно приписів КЗпП України, робота з випробувальним терміном є формою трудових відносин. Згідно з нормами КЗпП України стажування є підставою для прийняття на роботу, водночас, нормами ЦК України, які регулюють договірні правовідносини, стажування перед укладенням договору не передбачено, а також це суперечить правовій природі договірних правовідносин.
Отже, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку стажування працівника перед прийняттям його на роботу з метою проведення навчання чи випробування працівника на відповідність його роботі, на яку він претендує, не відбувалося, а фактично виконувались трудові обов'язки, що підтверджується також відеозаписом, наданим відповідачем суду на підтвердження своїх доводів.
В зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем постанови та припису, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 , 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.
Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, 85302, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Прокоф'єва, будинок 82) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ687/554/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року, - відмовити в повному обсязі.
Повний текст рішення складено 15.04.2019 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Голуб В.А.