16 квітня 2019 року Справа № 160/2459/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протипранвою та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року;
зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року з урахуванням компенсації;
в порядку судового контролю зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 КАС України.
Звернути до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з проведенням бойових дій в її населеному пункті, вона була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до міста Кривий Ріг Дніпропетровської області де і стала на облік як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсійне забезпечення за місцем фактичного проживання вул. Е. Фукса, б. 54, кв. 60, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області. З червня 2018 року їй було припинено пенсійні виплати на підставі інформації отриманої з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, була виявлена тривала відсутність позивачки (понад 60) за місцем проживання та прийнято рішення про призупинення виплат пенсії з 01.06.2018року. Пенсія за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року нараховувалась в розмірі 5953,47 грн., однак згідно відповіді відповідача, вона буде сплачена на підставі п.15 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018року №335 «Про внесення змін до постанови Кабміну України від 08.06.2016 №365» - суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Позивач не погоджується із такою бездіяльністю органу Пенсійного фонду, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 20.03.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
08.04.2019 року відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому останній заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ОСОБА_2 належить до категорії внутрішньо переміщених осіб, відповідно, процес перебування на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та процес пенсіонування регулюється не лише нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а й нормами спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який є спеціальним, оскільки регулює права та інтереси певної категорії громадян». Так, на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, була виявлена тривала відсутність позивача за місцем проживання, відповідно, прийнято рішення про призупинення виплати позивачу пенсії з 01.06.2018р. до з'ясування обставин.
Після отримання витягу з протоколу №34 від 21.08.2018р. управління праці соціального захисту населення виконкому Покровської районної у місті ради (рішення комі питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам) позивачці відновлено призначення соціальних виплат. Відповідно, виплата пенсії поновлена з 01.09.2018р. Станом на теперішній час, позивачці нараховано борг у сумі 5953,47 грн. за період 01.06.2018р. по 31.08.2018р., який обліковується в Пенсійному фонді України. Питання «поточних» та «відкладених» боргів пенсії регулюється порядком, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2018 року №335. При цьому, виплата нарахованих сум за минулий період відповідно до постанови №335 від 8 червня 2016 року буде проведена за умови прийняття окремого порядку, а отже відсутні підстави стверджувати про наявність протиправності у діях (бездіяльності) ГУ ПФУ у Дніпропетровській області. Просив в задоволені позову відмовити.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 згідно з копією довідки від 04.12.2014 №648 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце: вул. Первомайська, 31/3 с.Сміле, Луганська область.
Згідно листа ГУ ПФУ у Дніпропетровській області №К-15802-18/ОДА від 09.10.2018 виплата пенсії позивачеві припинена в зв'язку з інформацією отриманою з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України з 01.06.2018р. На підставі рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених особам (Протокол від 21.08.2018 №34) її було відновлено.
На теперішній час, виплачено пенсію за вересень поточного року та нараховано суму боргу за період з 01.06.2018 по 31.08.2018, який обліковується в Пенсійному фонді України. Пенсію за минулий період буде виплачено після прийняття окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України, як це передбачено постановою Кабінету міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Крім цього, передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване в Законі України № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в Законі України №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок призначення, нарахування та виплати пенсії.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягають встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсій страховий стаж. Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом України визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або будь-яким іншим законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які мають статус внутрішньо переміщених.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Вказаний перелік є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Крім цього, окремого рішення про припинення виплати пенсії ГУ ПФУ у Дніпропетровській області не виносилось, а отже такі дії, цього органу є протиправними.
Суд зазначає, що право громадянина на отримання призначеної йому пенсії не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне проживання або перебування за місцем реєстрації місця проживання. Будь-які висновки про відсутність осіб за місцем проживання, перебування чи реєстрації, ніяким чином не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону України №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.
8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно із пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.
Пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування передбачено, що соціальні виплати припиняються у разі:
1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;
2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;
3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;
4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;
5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Отже, припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області порушило право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі № 569/5521/17 (ЄДРСР 75631444).
Стосовно вимоги позивачки - зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_2 нараховану, але невиплачену призначену за віком пенсію за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018року суд зазначає наступне.
12.05.2018 року до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” були внесені зміни до пункту 15, яку викладено в такій редакції: орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України”.
При цьому, відсутність фінансування та встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом з цим, рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не приймалось.
Отже, враховуючи те, що невиплата належної позивачу пенсії є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності, та виражається у бездіяльності відповідача, тобто наявна пасивна поведінка, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред'явленого позову.
Разом з тим, оскільки судом встановлено, що позивачеві поновлено виплату пенсії, проте заборгованість за період з 01.06.2018 по 31.08.2018 року не сплачено, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованості за період з 01.06.2018 по 31.08.2018 року.
Відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими рішення суду, зокрема, про присудження виплати пенсій у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно, суд вирішив за необхідне допустити до негайного виконання це рішення у вказаній частині.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд вважає, що зобов'язати надати такий звіт, це право суду, а не обов'язок, в тому числі доказів невиконання судового рішення у майбутньому не надано а тому, суд не вбачає підстав для застосування ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України. Ухвалою суду від 20 березня 2019 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Частиною 2 ст. 133 КАС України передбачено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 133 КАС України, з відповідача належить стягнути судовий збір у сумі 768,40 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-247 250, 256, 295Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року з урахуванням компенсації.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 116а, код ЄДРПОУ 21910427) на користь держави (отримувач коштів: УК у Чечелівському районі м. Дніпра/ Чечел.р./22030101, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок отримувача: 34316206084014, банк отримувача: ГУ Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Звернути до негайного виконання рішення у межах суми пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев