Справа № 22-Ц-5836/2009 Головуючий в 1 інстанції Пасіка К.Г.
Категорія 01, 45 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
4 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Голуб С.А.,
суддів: Березовенко Р.В., Оношко Г.М.
при секретарі Зінченко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2009 року у цивільній справі за позовом Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_2, Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру”, третя особа Управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання факту відсутності рішення органу місцевого самоврядування, припинення права власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, зобов'язання повернути державний акт на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2009 року позивач пред”явив в суді названий позов. Просив визнати недійсним та скасувати рішення Гвоздівської сільської ради від 24 грудня 2005 року № 4/3 «Про розгляд заяв громадян про передачу у приватну власність земельних ділянок»; визнати факт відсутності рішення Гвоздівської сільської ради про розгляд та затвердження проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2; припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку; зобов'язати ОСОБА_2 повернути державний акт на право власності на земельну ділянку до архіву третьої особи; визнати право комунальної власності на земельні ділянки; повернути земельні ділянки до земель комунальної власності Гвоздівської сільської ради у межах населеного пункту; скасувати державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку та внести відповідний запис про це до Книги державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку; звільнити позивача від сплати судового збору та оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в архіві сільської ради відсутня заява ОСОБА_2 про зацікавленість в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, із зазначенням місця знаходження земельної ділянки, бажаного розміру та метою її використання.
В рішенні сільської ради про передачу ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,65 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства не вказано якого розміру земельні ділянки за кожним із цільових призначень передаються відповідачу. Крім того, зазначене в оскаржуваному рішенні цільове використання земельної ділянки - для ведення особистого підсобного господарства, не передбачено статтею 121 ЗК України.
Також замість розроблення проекту відведення земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2 замовив розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки.
Акт встановлення на місцевості та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки не містить підпису представника проектної організації та суміжних землекористувачів.
Проект відведення земельної ділянки не затверджувався сільською радою.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом при його винесенні норм матеріального та процесуального права . Просить рішення суду скасувати. Закрити провадження у справі в частині скасування та визнання недійсним рішення Гвоздівської сільської ради від 24 грудня 2005 року № 4/3 та визнання факту відсутності рішення Гвоздівської сільської ради від 24 грудня 2005 року. В іншій частині позовних вимог просить відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 24 грудня 2005 року № 4/3 “Про розгляд заяв громадян про передачу у приватну власність земельних ділянок” громадянину ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,65 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, що знаходяться у АДРЕСА_1.
Після прийняття позивачем рішення від 24 грудня 2005 року №4/3, ОСОБА_2 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із заявою про виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку.
Акт встановлення на місцевості та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 9 січня 2006 року належним чином не оформлений. А саме:
- не зазначена кількість встановлених межових знаків, що показані представником проектної організації на місцевості;
- не зазначено кому ці знаки передані на зберігання;
- не зазначені та не показані на абрисі, на звороті даного акту, розміри та місцезнаходження земельної ділянки;
- не зазначені площі земельних ділянок за різним цільовим призначенням;
- відсутній підпис представника проектної організації;
- відсутні підписи представників суміжних землевласників.
- На пленарному засіданні сесії Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області не розглядалась та не була погоджена землевпорядна документація щодо відведення земельних ділянок у власність відповідача ОСОБА_2
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що Державний акт відповідачу був виданий з порушенням вимог чинного земельного законодавства, а тому суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення сільської ради, припинення права власності відповідача ОСОБА_2 на земельні ділянки є правомірними та підлягають задоволенню.
Судова колегія не може погодитись з такими висновками суду виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Гвоздівська сільська рада звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним (незаконним) ухвалене нею же рішення. При цьому в позові не зазначила, ким, в який спосіб і які права сільської ради були порушені ухваленням оскаржуваного рішення.
Обґрунтовуючи незаконність ухваленого рішення про надання позивачу земельної ділянки, позивач виходив з того, що в сільській раді не збереглась заява відповідача про надання йому у власність земельної ділянки, а також зазначав про те, що в рішенні сільської ради не зазначено про те, що сільська рада дає свою згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки. З такими доводами позивача погодився і суд першої інстанції і поклав їх в основу свого рішення.
Судова колегія не вважає наведені доводи достатніми підставами для визнання рішення сільської ради незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Як вбачається із копії рішення сільської ради, на засіданні сільської ради розглядалась заява ОСОБА_2 про передачу йому у приватну власність земельної ділянки (а.с.5) Відсутність відповідної заяви в сільській Раді не може бути підставою для визнання рішення ради незаконним, оскільки обов»язок по реєстрації і зберіганню заяв покладається не на громадянина, який звернувся з відповідною заявою до органу місцевого самоврядування, а на посадових осіб цих органів.
Також до компетенції сільської ради відноситься правильне і належне оформлення ухвалених нею рішень. Помилки в оформленні рішення не можуть бути підставою для визнання його недійсним, з подальшим позбавлення громадянина прав, які виникли у нього на виконання цього рішення.
Виходячи із наведеного, судова колегія не вбачає підстав для визнання недійсним рішення Гвоздівської сільської ради від 24 грудня № 4/3 «Про розгляд заяв громадян про передачу у приватну власність земельних ділянок».
Визнання рішення сільської ради недійсним, позивачу необхідно для припинення права власності відповідача на земельні ділянки. Припинення права власності на земельну ділянку можливе лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.
Жодної з наведених в статті 140 ЗК підстав, позивачем не було вказано.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про припинення права власності відповідача ОСОБА_2 на земельні ділянки позивач наголошував на тому, що при виготовленні Державних актів відповідачу були порушені вимоги земельного законодавства, а саме замість проекту відведення земельної ділянки , як то передбачено приписами частини восьмої статті 118 ЗК України, була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки. Технічна документація також містить в собі недоліки.
Судова колегія цю підставу також вважає недостатньою для припинення права власності відповідача на земельні ділянки, оскільки технічна документація була розроблена відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України № 43 від 04.05.1999 року (далі Інструкція). Згідно з п.1.15 Інструкції розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб»єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.
Отримавши рішення сільської ради про надання йому у приватну власність земельної ділянки, ОСОБА_2 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 який має відповідну ліцензію на виготовлення технічної документації із землеустрою, із замовленням на виготовлення технічної документації. ОСОБА_3 виготовив технічну документацію із землеустрою. Технічна документація містить в собі всі передбачені ст.188 ЗК України погодження з компетентними органами.
Відповідно до п. 2.4. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом N 174, 02.07.2003 Державного комітету України по земельних ресурсах обов»язок по проведенню перевірки достовірності даних відображених у технічній документації та державних актах, заповнених виконавцем робіт покладений на територіальний орган земельних ресурсів, а не на громадянина, який отримує земельну ділянку у власність.
Таким чином, посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 без належних правових підстав отримав Державні акти на земельні ділянки, є необґрунтованими і суд помилково погодився з ними, задовольняючи позов.
В конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 ) Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Органи місцевого самоврядування мають діяти компетентно і в межах наданих їм законом повноважень. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що всі нормативні акти, які ухвалені органами місцевого самоврядування і стосуються прав і охоронюваних законом інтересів громадян, відповідають вимогам закону та підзаконних нормативних актів, належним чином оформлені і посвідчені. Таким чином, оскільки сам орган місцевого самоврядування припустився порушень і помилок при реалізації суб»єктивного права відповідача на отримання у власність земельної ділянки, при цьому відповідач не порушував вимог закону при отриманні земельної ділянки у власність, як то не подавав неправдивих відомостей, не фальсифікував документів, відповідач мав право на отримання у власність земельної ділянки, то у суду першої інстанції не було підстав для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, а також припинення, отриманого на виконання цього рішення, права власності відповідача ОСОБА_2 на земельні ділянки.
Відповідно до ч.1 ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову.
Відповідно до ч.2 ст. 173 ЦПК України якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви.
Як вбачається із рішення суду, суд досліджував і дав оцінку доводам позивача про те, що Державний акт на право власності на землю посвідчений сільським головою, повноваження якого вже закінчились. При цьому в позовній заяві такої підстави позову не заявлялось. Матеріали справи не містять позовної заяви із зміненими позовними вимогами, а саме підстави позову, а тому у суду не було правових підстав досліджувати ці підстави позову і давати їм свою оцінку.
Щодо позовних вимог про визнання факту відсутності рішення Гвоздівської сільської ради про розгляд та затвердження проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 судова колегія зазначає наступне.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.
Позивач, звернувшись до суду із позовом на вирішення земельного спору, обрав такий спосіб захисту свого порушеного права, який не передбачений ЗК України,.
Крім того, відсутність рішення сільської ради про затвердження проекту відведення земельної ділянки не заперечується відповідачем, тобто спору щодо цього рішення не існує, а тому ця позовна вимога також не може бути задоволена.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про закриття провадження у справі в частині оскарження рішення органу місцевого самоврядування, оскільки цей спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Судова колегія вважає, що даний спір пов»язаний з реалізацією права власності на земельні ділянки. Отже існує спір про право, що в свою чергу виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
З врахуванням наведеного, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_2, Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру”, третя особа Управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області відмовити в повному обсязі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: