16 квітня 2019 року Справа № 926/1039/19
Суддя Тинок Олександр Сергійович, розглянувши матеріали за позовом, де
позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області
відповідач ОСОБА_2
про стягнення витрат з перекладу судових документів у сумі 3315,00 грн.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося в Господарський суд Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить стягнути з останнього витрати з перекладу судових документів у сумі 3315,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2012 року по справі № 5027/750/2012 задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до ОСОБА_2 та розірвано договір купівлі продажу № КП-401 об'єкта державної власності - цілісного майнового комплексу Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики від 25.06.2012 року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Чернівецькій області та ОСОБА_2, а також стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 2500 грн., пеню в сумі 135,35 грн., та 2682,5 грн. судового збору. На виконання вище вказаного рішення суду від 24.12.2012 року судом видано відповідні накази.
Далі позивач зазначає, ухвалою суду від 17.11.2017 року клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернівецькій області про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території республіки Молдова рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2012 року по справі №5027/750/2012 було задоволено та засвідчені документи направлені до компетентного суду республіки Молдови. Також, ухвалою суду від 27.12.2017 року по справі № 5027/750/2012 відмовлено у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Позивач стверджує, що ним на стадії виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2012 року у справі № 50278/750/2012 понесені витрати в розмірі 3315,00 грн, пов'язані із перекладом судових документів з української на молдавську мову та їх нотаріальним посвідченням за участю перекладача, зважаючи на необхідність виконання такого рішення суду на території республіки Молдова.
Таким чином, позивач посилається на те, що даний спір, на його погляд, підвідомчий господарському суду, оскільки виник із триваючих правовідносин між регіональним відділенням ФДМУ та ОСОБА_3, що виникли у сфері приватизації, внаслідок придбання останнім державного майна згідно положень приватизаційного (спеціального) законодавства та невиконання останнім умов угоди приватизації.
Проте суд, вивчивши подані матеріали позову та доданих до нього документів, приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, визначено саме право на звернення до господарського суду фізичних осіб, які не є підприємцями за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду (позивач, заявник), а не визначено їх як відповідача.
Частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі по банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Згідно статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося в Господарський суд Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_2, який є фізичною особою.
Також, як зазначено позивачем та вбачається з поданої позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_2 проживає за межами України, а саме: АДРЕСА_1. При цьому, позивачем не подано суду відомостей, які підтверджують, що ОСОБА_2 є громадянином іншої держави.
Суд також зазначає, що позовні вимоги, з якими позивач звернувся до відповідача, не відносяться до спорів щодо приватизації майна.
Враховуючи вищезазначене, та те, що ОСОБА_2 є фізичною особою, тобто склад учасників спору не відповідає нормам Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до ОСОБА_2 про стягнення з останнього витрати з перекладу судових документів у сумі 3315,00 грн. не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Постановляючи дану ухвалу, суд також бере до уваги наступне.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України).
Положення частини 4 статті 11 ГПК України визначають, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
У пункті 24 рішення від 20.07.2006 року по справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Згідно пункту 50 рішення від 28.02.2008р. у справі «Церква села Сосулівка проти України» ЄСПЛ нагадує свою практику, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов'язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об'єднаного Королівства" (980_086) (Golder v. the United Kingdom), рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції" (Bellet v. France), рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36).
Отже, невірно обрані позивачем форми процесуальної реалізації згідно з встановленою підвідомчістю та подальший розгляд такого позову господарським судом призведе до порушення принципу спрямованості господарського процесу на ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача.
З огляду на зазначене, суд констатує, що позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до ОСОБА_2 про стягнення з останнього витрат з перекладу судових документів у сумі 3315,00 грн. підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 175, статтями 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (58000, м. Чернівці, вул. Л. Кобилиці, 21-А, ід. код 21432643) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ід. код НОМЕР_1) про стягнення з останнього витрати з перекладу судових документів у сумі 3315,00 грн.
2. Повернути позовну заяву від 01.03.2019 року № 10-08-00745 (зареєстрована 11.04.2019 року за вх. № 1039) та додані до неї документи Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Чернівецькій області (58000, м. Чернівці, вул. Л. Кобилиці, 21-А, ід. код 21432643)
Ухвалу складено та підписано 16 квітня 2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.С. Тинок