ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
16 квітня 2019 року Справа № 923/143/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу порушену
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго", м. Каховка Херсонської області
про стягнення 12053,56 грн.
Без виклику представників сторін.
Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" 12053,56 грн. боргу, що складається з: 7889,45 грн. - сума пені, 1071,68 грн. - сума 3% річних та 3092,44 грн. - сума інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить стягнути з відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №2582/1617-КП-33 від 31.10.2016р., положення ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України та ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264, 265 ГК України.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2019р. визначено суддю по справі - ОСОБА_1
Ухвалою суду від 28 лютого 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.
У разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до цього Кодексу, без призначення судового засідання, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно до цього Кодексу, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 28 лютого 2019 року була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Днем вручення судового рішення, згідно п.3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За таких обставин суд вважає, що представники сторін належним чином повідомлені про розгляд справи.
25 березня 2019 року до суду від відповідача у справі з супровідним листом надійшов відзив на позовну заяву з додатком.
Відповідно до наданого відзиву, відповідачем позовні вимоги визнаються у повному обсязі. Також у відзиві відповідач просить суд вирішити питання про укладення мирової угоди та вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Матеріалами справи свідчать, що 31 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - постачальник або позивач) і Комунальним підприємством теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" (надалі - споживач або відповідач) був укладений договір № 2582/1617-КП-33 купівлі - продажу природного газу (надалі - договір).
За умовами договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач в свою чергу зобов'язався оплатити його на умовах договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій). (п.1.1., п. 1.2 договору).
Умовами договору сторони визначити обсяги поставленого газу, ціну, порядок обліку природного газу, порядок проведення розрахунків, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови.
Сторонами також укладено додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 4/5, 5/6 від 31.10.2016 до договору № 2582/1617-КП-33 від 31.10.2016, якими погоджено ціну природного газу за окремі періоди та внесено зміни та доповнення в окремі пункту договору.
Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 7889,45 грн., нарахованої на підставі п. 8.2 договору, суми 3 % річних в розмірі 1071,68 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 3092,44 грн. нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.
Згідно п. 8.1 та п. 8.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором .
Відповідно до пункту 8.2 Договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 та 6.6. цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За умовами п.6.1. Договору оплата за природній газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Судом встановлено, що згідно з п. 3.4 Договору приймання-передача природного газу у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів вузлів/вузла обліку природного газу.
За приписами пункту 3.5 Договору Споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, Постачальнику, зокрема, підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Матеріали справи свідчать, що позивачем у період з жовтня 2016 по березень 2017 року на виконання умов договору та додаткових угод до нього поставлено відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами договору та скріплені їх печатками ( а.. 32-37).
Відповідачем в свою чергу несвоєчасно було здійснено оплату за поставлений газ з порушенням строків виконання зобов'язань встановлених договором.
На підтвердження зазначеного, позивачем надано: розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань КПТМ "Каховтеплокомуненерго" за договором № 2582/1617-КП-33 від 31.10.16, фінансові документи відповідача з інформацією стосовно дебіторської та кредиторської заборгованість підприємства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 19-31), та встановлено, що вони є вірним.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми пені у розмірі 7889,45 грн., суми 3% річних у розмірі 1071,68 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 3092,44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статі 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з п.1 ч.2 ст.46 та ч.1 ст.191 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
25 березня 2019 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач визнав позовні вимоги, а тому суд розцінює поданий відзив, як заяву про визнання позову.
Суд зазначає, що заява про визнання позовних вимог підписана директором КПТМ "Каховтеплокомуненерго", наявності обмежень у вчиненні дій яким не встановлено. Відсутні також докази порушення поданою заявою прав чи інтересів інших осіб.
Крім цього, суд зазначає, що заборгованість в сумі 12053,56 грн. підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами, є обґрунтованою та доведеною.
Щодо клопотання відповідача про вирішення судом питання про укладення мирової угоди, яке викладене відповідачем у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Суд звертає увагу, що жодна із сторін у справі не надала суду проект мирової угоди, яка підписана обома сторонами, а також сторони не повідомляли суд спільною письмовою заявою про укладення мирової угоди, як того вимагають норми Господарського процесуального кодексу України. Суд позбавлений процесуального права тільки з ініціативи відповідача вирішити питання про укладення мирової угоди.
З огляду на викладене, суд відмовляє відповідачу у задоволені клопотання щодо вирішення питання про укладення мирової угоди.
Порядок розподілу судових витрат визначається ст. 129 ГПК України.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, у зв'язку з визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що при поданні до Господарського суду Херсонської області позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Отже, з Державного бюджету України підлягає поверненню позивачу судовий збір у розмірі 960,50 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 7001470 від 13 лютого 2019 року. Оригінал платіжного доручення № 7001470 від 13 лютого 2019 року по сплаті 1921,00 грн. судового збору залишається в матеріалах справи.
Решта судових витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 130, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго", (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Соборності, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 05449897) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму пені у розмірі 7889,45 грн., суму 3% річних у розмірі 1071,68 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 3092,44 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 960,50 грн..
3. Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Херсоні, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ідентифікаційний код 37959779, р/р 34314206083028) Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір, сплачений за подання позову у справі № 923/143/19, платіжним дорученням № 7001470 від 13.02.2019р. у розмірі 960,50 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Нікітенко