10.04.2019 Справа № 920/270/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Мудрицької С.Ю.,
розглянувши справу
за позовом керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Кириківської селищної ради,
до - фізичної особи-підприємця Бабича Сергія Анатолійовича,
про зобов'язання вчинити дії - повернути цілісний майновий комплекс по водопостачанню,
за участю представників сторін:
від прокуратури - Правдюк В.В.,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Прокурор 18.03.2019 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу цілісний майновий комплекс по водопостачанню. Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача 1921 грн витрат по сплаті судового збору.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що 09.02.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, а саме «Системи водопостачання та водовідведення». Однак зазначений договір не містить істотних умов договору, а тому він є неукладеним, а відповідач користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав. Отже, спірне майно підлягає поверненню відповідачем позивачу, відповідно до ст.ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Прокурор в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням. Проте позивач подав заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд підготовче засідання проводити без участі представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням. Проте відповідач надав суду заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги визнає та просить суд справу розглядати без участі відповідача.
Згідно до ст. 185 Господарського процессуального кодексу України (надалі - ГПК України) за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про можливість ухвалення судового рішення, оскільки відповідачем подана заява про визнання позову та про розгляд справи без його участі.
Суд дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення прокурора, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом були встановлені наступні фактичні обставини справи.
Між відповідачем та позивачем, відповідно до рішення Кириківської селищної ради від 09.02.2018 «Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу ФОП Бабич С.А.», 01.03.2019 було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу (системи водопостачання) (надалі - Договір). Вищезазначений факт підтверджується копією рішення та Договору (а.с.18-20).
Згідно до п. 1.1 Договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс по водопостачанню.
Позивач передав відповідачу майно, що підтверджується актом прийому-передачі цілісного майнового комплексу по забезпеченню водопостачання від 01.03.2018 (а.с.20).
Відповідно до п. 10.1 Договору його укладено строком на 2 роки 11 місяців - з 01.03.2018 до 31.01.2021 включно.
Отже, між сторонами були вчинені дії, які були спрямовані на виникнення господарських відносин у сфері оренди комунального майна, що підтверджується вищезазначеними доказами.
Як зазначає прокурор, вищезазначений Договір не містить усіх істотних умов договору, які вимагаються для договорів даного виду, що суперечить нормам діючого законодавства, а тому Договір є неукладеним, а майно підлягає поверненню, оскільки перебуває у відповідача без достатньої правової підстави.
Так прокурор зазначає, що Договір не містить всіх істотних умов, які передбачені ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 8 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" .
Суд погоджується з зазначеною позицією прокурора, оскільки відповідно до ст. 8 зазначеного Закону істотними умовами договору оренди чи концесії об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, крім визначених законами України "Про концесії" і "Про оренду державного та комунального майна", є: порядок та умови відновлення переданого в оренду чи концесію об'єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення та його повернення; порядок та умови списання (виведення з експлуатації) майна в складі об'єкта оренди, концесії; обов'язок орендаря, концесіонера щодо страхування взятого в оренду чи концесію об'єкта тепло-, водопостачання і водовідведення; обов'язки сторін договору щодо забезпечення збереження переданого в оренду чи концесію об'єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення; обов'язки щодо утримання об'єкта концесії згідно з вимогами державних стандартів, норм та правил, що діють у відповідній сфері діяльності; обов'язки орендаря, концесіонера щодо використання переданого в оренду, концесію об'єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, що раніше здійснювало експлуатацію такого об'єкта, а також щодо виробництва (надання) відповідних комунальних послуг у гарантованих обсягах і належної якості; максимальний розмір витрат енергоресурсів на одиницю виробленої продукції (послуг) та максимально допустимі обсяги втрат і технологічних витрат питної води та/або теплової енергії на одиницю продукції (послуг); порядок здійснення орендодавцем, концесієдавцем контролю за станом орендованого об'єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення; відповідальність сторін, у тому числі відповідальність орендаря, концесіонера за безпеку експлуатації об'єкта; умови та порядок відшкодування концесіонеру невідшкодованої протягом дії договору концесії вартості створених (збудованих) за рахунок концесіонера об'єктів та проведеного за його рахунок поліпшення об'єкта концесії.
В той же час, умови спірного Договору не містять: порядку та умов відновлення переданого в оренду об'єкту водопостачання; не встановлює заходів забезпечення виконання зобов'язань; не визначено порядку використання амортизаційних відрахувань; не зазначено про обов'язок орендаря щодо страхування взятого в оренду об'єкта; не містить обов'язку орендаря щодо надання комунальних послуг з водопостачання у гарантованих обсягах та належної якості; не передбачені умови щодо максимально допустимих обсягів втрат і технологічних витрат питної води на одиницю послуги; не визначено порядок здійснення орендодавцем контролю за станом орендованого об'єкта водопостачання; не встановлена відповідальність сторін, у тому числі відповідальність орендаря, за безпеку експлуатації об'єкта.
Відповідачем вищезазначені аргументи прокурора не спростовано ні посиланням на норми матеріального права, ні поданням доказів, які б спростовували зазначені вище обставини. Крім того, відповідачем позовні вимоги прокурора визнаються в повному обсязі.
Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов до наступних висновків.
Щодо наявності правових підстав для представництва прокуророром інтересів держави в суді.
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.
Прокурор при зверненні до суду зазначив, що незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, позивач будь-яких заходів на усунення порушень під час користування майном комунальної власності не вжив, а тому наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Крім того, матеріали справи містять відповідь позивача на запит прокурора від 13.03.2019, в якій позивач зазначає, що не вбачає правових підстав для звернення до суду з позовом, оскільки позивачем прийнято рішення виконкому № 11 від 25.01.2019 року «Про встановлення поточних індивідуальних нормативів використання питної води», яке приймається 1 раз на рік на період з 01.01.2019 по 31.12.2019.
Тому, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, а тому прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Щодо позовної вимоги про повернення цілісного майнового комплексу по водопостачанню.
Згідно ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Отже, оскільки, як втановлено вище, при укладенні Договору сторони не досягли згоди стосовно усіх істотних умов Договору, які встновлені законами України "Про концесії" і "Про оренду державного та комунального майна", а також Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", то договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.03.2018 є неукладеним.
Згідно з ст. 181 ГК України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Враховуючи, що Договір є неукладеним, то спірне майно перебуває у відповідача без достатньої правової підстави, відповідач своїми діями порушив права позивача, прокуратурою вірно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірне майно підлягає поверненню відповідачем позивачу.
Щодо витрат позивача зі сплати судового збору.
Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При звернення з позовною заявою прокурором було сплачено 1921 грн судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 317 від 06.03.2019 (а.с.17).
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, то на відповідача покладаються витрати прокурора зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Кириківської селищної ради до фізичної особи-підприємця Бабича Сергія Анатолійовича про повернення нерухомого майна - задовольнити.
2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Бабич Сергія Анатолійовича (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) повернути територіальній громаді в особі Кириківської селищної ради (вул. Широка, 12, смт. Кириківка, Великописарівський район, Сумська область, 42830, код 04390096) цілісний майновий комплекс по водопостачанню.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бабич Сергія Анатолійовича (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Сумської області (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код 03527891) 1921 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.04.2019.
Суддя О.Ю. Резніченко