Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
про закриття підготовчого провадження та призначення справи
до судового розгляду по суті
16 квітня 2019 року м. Рівне Справа № 918/101/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б.Рижого, розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп"
до відповідача ОСОБА_2 товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А.",
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне агентство автомобільних доріг України
про стягнення в сумі 493 583,40 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_4, ордер серія РН-276 №295 від 18.03.2019 року, ОСОБА_5, ордер серія РН-276 №294 від 18.03.2019 року,
від третьої особи: не з'явився,
У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А." про стягнення заборгованості в сумі 743 963,01 грн за контрактом субпідряду №01-04/1/15 від 01.04.2015 року.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.05.2018 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2018 року у справі № 918/101/18 скасовано, у частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» до ОСОБА_2 товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А. в особі Представництва «Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А.» про стягнення 250 379,61 грн суми гарантійних утримань прийнято нове рішення, стягнено з ОСОБА_2 товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А. в особі Представництва «Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» 250 379, 61 грн суми гарантійних утримань, стягнено з ОСОБА_2 товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А. в особі Представництва «Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» 16 898,65 грн суми судового збору, сплаченого за подання позову, апеляційної та касаційної скарг, у частині задоволеного позову. В іншій частині справу №918/101/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.02.2019 року справу № 918/101/18 передано на розгляд судді О. Андрійчук.
Ухвалою суду від 28.02.2019 року справу № 918/101/18 прийнято до свого провадження суддею О.Андрійчук.
Ухвалою суду від 28.02.2019 року вирішено справу № 918/101/18 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2019 року.
Ухвалою суду від 18.03.2019 року підготовче засідання відкладено на 01.04.2019 року.
18.03.2019 року від позивача надій шло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, яке обґрунтоване тим, що після підписання і оплати останнього проміжного платіжного сертифіката, тобто 03.06.2016 року, та до розірвання Основного контракту, тобто до 23.08.2016 року, позивачем були виконані відповідні обсяги робіт, які відповідачем не прийняті і не оплачені. Зважаючи, що для роз'яснення питання, що виникло при вирішенні спору, а саме: який обсяг робіт, якої якості та вартості фактично виконано відповідачем на об'єкті, необхідні спеціальні знання у будівельній галузі знань, якими суд не володіє, що за приписами ст. 99 ГПК України є підставою для призначення судової експертизи. Отже, з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи, існує необхідність у призначенні експертизи на вирішення якої слід поставити такі питання: який перелік та об'єми фактично виконаних позивачем робіт за контрактом субпідряду № 01-04/1/15 від 01.04.2015 року? Під роботами розуміється "ремонт автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський в Україні"? Яка вартість фактично виконаних позивачем робіт за контрактом субпідряду № 01-04/1/15 від 01.04.2015 року? Проведення експертизи позивач просить доручити судовим експертам Харківського НДІ судових експертиз, витрати по проведенню експертизи покласти на позивача.
29.03.2019 року від відповідача надійшли заперечення проти клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, в якому зазначає, що у справі взагалі відсутні будь-які докази виконання позивачем робіт, про які він вказує у позові, а тому саме лише призначення судом експертизи не тільки не сприятиме встановленню істини у справі, але буде лише затягуванням строків судового розгляду, адже в результаті проведення експертизи первинні документи, які б мали бути надані позивачем, не з'являться, а без них встановлення факту виконання робіт є неможливим. Крім того, відповідач зазначає, що усупереч вимогам ст. 80 ГПК України позивачем при поданні позовної заяви не надано жодного доказу, який би підтверджував фактичне виконання ним робіт, про які він вказує у позовній заяві, а відтак докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відсутність у матеріалах справи документів, обумовлених контрактом, не дає можливості призначити та провести будівельно-технічну експертизу, адже фактично для проведення такої експертизи відсутні будь-які матеріали, за наявності яких можна було б її проводити. Також відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 927/468/17, якою, на думку відповідача, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлені обставини, що не підлягають доказуванню у цій справі, а саме: "...господарськими судами встановлено відсутність доказів виконання робіт відповідачем (позивачем у цій справі) за спірним контрактом, у зв'язку з чим в цьому випадку позивач вправі вимагати повернення йому залишку грошових коштів, за якими роботи відповідачем виконані не були, а саме у розмірі 1 463 086,49 грн". Відповідач звертає увагу на те, що предметом доказування у цій справі є те, чи були фактично виконані позивачем роботи у період з 04.06.2016 року по 23.08.2016 року, заразом у поданому клопотанні позивач просить з'ясувати увесь обсяг робіт, виконаних за контрактом, тощо. З урахуванням викладеного відповідач вважає, що призначення абсолютно безпідставної експертизи не сприятиме вирішенню завдань господарського судочинства, є недоцільним та передчасним, а тому у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.
Ухвалою суду від 01.04.2019 року підготовче засідання відкладено на 16.04.2019 року, запропоновану позивачу у строк до 15.04.2014 року надати суду усі докази, які підтверджують фактичне виконання робіт, про які йдеться у позовній заяві; запропоновано третій особі - Державному агентству автомобільних доріг України надати пояснення про те, чи були фактично виконані позивачем роботи, про якій йдеться у позовній заяві.
У судове засідання 16.04.2019 року з'явилися представники позивача та відповідача, позивачем та третьою особою вимог ухвали суду від 01.04.2019 року не виконано.
16.04.2019 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване зайнятістю його представників в інших судових процесах, а також про надання позивачу додаткового строку для надання суду доказів, які підтверджують фактичне виконання підрядних робіт та були віднайдені позивачем.
Розглянувши вказане, клопотання суд установив таке.
Коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і представництво юридичних осіб забезпечується згідно із ГПК України - через самопредставництво (ч. 3 ст. 56 ГПК України) або через представника (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Суд доводить до відома учасників справи, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Суд нагадує, що ст. 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого суду», гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з відповідним позовом 26.02.2018 року, 28.02.2019 року справу прийнято до свого провадження суддею О. Андрійчук після передання справи на новий розгляд, у період від зазначеної дати до дати судового засідання, призначеного на 16.04.2019 року, триває підготовче провадження, тобто позивач мав достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.
У силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За правилами ч.ч. 1, 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Позивач (представництво інтересів якого у судовому процесі здійснюють адвокати, тобто фахівці в галузі права, які повинні б знати про те, які докази мають бути надані в обґрунтування заявлених позовних вимог ще на стадії підготовки та подання позовної заяви до суду) свого обов'язку з надання доказів у строк і порядку, визначеними ГПК України, не виконав.
Однією із засад господарського судочинства є принцип змагальності, за яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3 ст. 2, ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України).
Щодо ухвали суду від 01.04.20219 року, то суд жодних доказів у позивача не витребовував, а виходячи із вимог ч. 5 ст. 13 ГПК України (суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом), ч. 1 ст. 177 ГПК України (завданнями підготовчого провадження є, зокрема визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів) та ч. 2 ст. 182 ГПК України (у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи), запропонував їх надати.
Суд, беручи до уваги мету та завдання підготовчого провадження зокрема та господарського судочинства в цілому, надав позивачу додатковий строк, протягом якого запропонував надати відповідні докази. Вказаний строк становив понад 2 тижні (вступна та резолютивна частини ухвали були оголошенні в судовому засіданні, в якому позивач був представлений адвокатом), що з урахуванням загальної тривалості розгляду цієї справи, а також строку підготовчого провадження при новому її розгляді, на думку суду, є достатнім та таким, що збергіє об'єктивність та неупередженість суду, а також не ставить будь-яку сторону у гірше становище порівняно з опонентом.
Заразом позивач протягом наданого строку жодних реальних дій, пов'язаних із надання додаткових документів або їх частини, не вчинив, натомість в день судового засідання на електронну пошту суду подав клопотання, в якому зазначив, що ним знайдені документи в архіві позивача, незважаючи на те, що строк їх зберігання минув, а враховуючи їх значний об'єм, позивач просить суд надати додатковий строк для їх подання, а також визначити надмірним обсяг вказаних документів.
Із клопотання позивача судом установлено таке: по-перше, увесь цей час первинні документи перебували у розпорядженні та під контролем позивача, а відтак не існувало жодних об'єктивних причин для їх своєчасного неподання; по-друге, сумнівним є твердження позивача про закінчення строку їх зберігання, так як: червень-серпень 2016 року - строк виконання спірних робіт, 26.02.2018 року - подання позовної заяви, 28.02.2019 року - початок нового судового розгляду; по-третє, предметом заявлених позовних вимог є лише частина виконаних, але не прийнятих відповідачем робіт, оформлена остаточним сертифікатом № 6 від 22.08.2017 року, перелік вказаних робіт розшифровано позивачем у позовній заяві. Вказаний перелік складається лише з 7 пунктів, отже первинні документи, пов'язані із предметом спору, не можуть бути значними за обсягом та надмірними.
Суд уважає за необхідне також зазначити, що у справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції. У справі "Union Alimentaria Sanders SA v. Spain" зазначено, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача та встановлення йому додаткову строку для подання первинних документів, а також для визнання обсягу документів надмірним.
Щодо клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, то суд уважає за необхідне зазначити таке.
04.01.2013 року між АТ Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А. в особі Представництва «Тодіні Конструціоні ОСОБА_3П.А.» та Державним агентством автомобільних доріг України укладено контракт щодо виконання підрядником капітального ремонту автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський (Основний контракт).
01.04.2015 року між АТ Тодіні Конструціоні ОСОБА_3П.А. в особі Представництва «Тодіні Конструціоні ОСОБА_3П.А.» укладено з ТОВ «ОСОБА_1 Груп» контракт субпідряду № 01-04/1/15 (контракт субпідряду) на виконання ремонту автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський в Україні (контракт 2.1. км 210+000-275+000, контракт 2.2. км 282+000-333+250 (Дренажні споруди, укріплення насипу, місцеві проїзди і тротуари).
Згідно з п. п. 8.1., 8.2. ст. 8 контракту субпідряду субпідрядник зобов'язується виконати доручені йому роботи, вказані в поданій відомості обсягів робіт. Відомість обсягів робіт становить невід'ємну частину цього контракту.
Статтею 12 контракту субпідряду сторони обумовили обов'язки субпідрядника, до яких, зокрема віднесено: забезпечення необхідною кількістю трудових ресурсів, матеріалів, необхідними робочими засобами та механізмами; забезпечення виконавчою технічною і графічною документацією, розробленою в деталях, доповнену розрахунками, обробками, з метою повного виконання Програми робіт; поставка усіх матеріалів і обладнання, необхідних для належного виконання робіт в строки, за виключенням поставок, що здійснюються підрядником; надання послуг робочого персоналу, спеціалістів і різноробочих в кількості, необхідній для виконання робіт відповідно до Програми робіт, тощо.
У ст. 17 контракту субпідряду сторони передбачили, що схвалення робіт, виконуваних за контрактом, здійснюється підрядником і інженером за допомогою інспекції, складання та підписання відповідного проміжного платіжного сертифікату. Проміжний сертифікат складається і надається сторонами інженеру згідно з обговореної ними схеми і містить письмовий та аналітичний опис робіт виконаних за цим контрактом і додатками, з докладним посиланням на позиції ВОР (відомості об'єму робіт) по кожному розділу. Проміжний платіжний сертифікат оформляється щомісяця на суму виконаних робіт.
Відповідно до п. 18.1. ст. 18 контракту субпідряду при завершенні робіт за цим контрактом буде складено остаточний сертифікат, котрий повинен бути схвалений, підписаний і сертифікований підрядником і інженером.
Пунктами 23.2., 23.3., 23.6. ст. 23 контракту субпідряду передбачено, що не пізніше 25 числа кожного місяця субпідрядник повинен надати підряднику протокол оцінки виконаних робіт відповідно до ст. 17 цього контракту і умов Основного контракту; у подальшому субпідрядник і підрядник на цій підставі складають і підписують проміжний платіжний сертифікат на оплату виконаних робіт. Проміжний платіжний сертифікат повинен включати кількість і вартість виконаних робіт; інші витрати, вказані у відомості об'ємів робіт. Підрядник зобов'язується оплатити вартість виконаних робіт відповідно до виставлених фактур протягом 7 робочих днів з моменту отримання оплати на свій рахунок зі сторони основного замовника. Строки оплати замовником - відповідно до основного контракту.
Отже, умовами контракту субпідряду, які є обов'язковими для його сторін, врегульовано як порядок виконання робіт, так і перелік документів, що мають складатися на підтвердження такого виконання.
За підп. a) п. 24.1 ст. 24 контракту субпідряду контракт вважається розірваним в правовому порядку у випадку розірвання основного контракту.
Згідно з п. 24.2. ст. 24 контракту субпідряду у випадку розірвання цього контракту у зв'язку з розірванням основного контракту підрядник відшкодовує субпідряднику всі понесені витрати по виконанню зобов'язань контракту та оплачує виконану роботу до моменту розірвання цього договору протягом 15 календарних днів з моменту розірвання контракту в порядку, передбаченому Основним контрактом.
У зв'язку з тим, що контракт субпідряду був розірваним з 18.10.2016 року, що стверджується, зокрема постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 року у справі № 927/468/17, листом № 1164 від 22.08.2017 року позивач надіслав відповідачу для підписання остаточний сертифікат до контракту субпідряду з додатком та відомістю об'ємів робіт в 3 екземплярах.
22.08.2017 року позивач звернувся до відповідача із листом № 1164, у якому висловив прохання підписати остаточний сертифікат до контракту субпідряду та відомість об'ємів робіт.
Листом № 1294 від 24.10.2017 року позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату заборгованості за контрактом субпідряду на суму 743 963,01 грн, яка отримана відповідачем 26.10.2017 року.
01.11.2017 року відповідач надав відповідь на претензію, відповідно до якої вказав, що позивачем не надано необхідної документації, яка стосується дійсного виконання робіт, також не подано матеріалів, що підтверджують обґрунтованість вимог та їх розміру, наведених у претензії.
У свою чергу, позивач вказує, що ним були виконані роботи згідно з контрактом у період після 03.06.2016 року та до 23.08.2016 року, які відповідачем належним чином не прийняті та не оплачені. Загальна сума заборгованості, за твердженням позивача, складає 743 963,01 грн, з яких 493 583,40 грн - вартість неприйнятих робіт та 250 379,61 грн - гарантійні платежі.
З урахування викладеного судом установлено, що в підтвердження факту виконаних робіт позивач посилається на остаточний сертифікат № 6 від 22.08.2017 року на відомість об'ємів робіт.
Позивач уважає, що з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи, для роз'яснення питання, що виникло при вирішенні спору, а саме: який обсяг робіт, якої якості та вартості фактично виконано відповідачем на об'єкті, необхідні спеціальні знання у будівельній галузі знань, якими суд не володіє, що за приписами ст. 99 ГПК України є підставою для призначення судової експертизи.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що призначення експертизи, зокрема може мати місце лише за умови, що з'ясування обставин, що мають значення для справи, є неможливим в інший спосіб, оскільки для встановлення таких обставин необхідні спеціальні знання, що знаходяться поза сферою права.
У свою чергу, ч. 1 ст. 71 ГК України передбачено, що облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог ст. 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.
За приписами ч. 8 ст. 19 ГК України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Частинами 1, 6 ст. 145 ГК України унормовано, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з ч. 2 ст. 3, ч.ч.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмові докази (ст. 73 ГПК України).
У свою чергу, за ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 76 -79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням викладеного вбачається, що експертиза може бути призначена лише за умови, коли з'ясування обставин не може бути замінене іншими доказами через потребу у спеціальних знаннях, тобто висновок експерта не може замінювати собою інші докази у порушення вимог ч. 1 ст. 77 ГПК України.
У той же час, беручи до уваги фактичні обставини справи, позивач по суті шляхом заявлення клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи намагається у такий спосіб компенсувати висновком судового експерта відсутні у нього докази, що суперечить меті призначення експертизи.
Суд уважає за необхідне також зауважити, що однією із необхідних умов для призначення експертизи є те, що жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частинами 1, 2 ст. 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Заразом позивач, представлений у суді адвокатами, тобто фаховими юристами, які здатні компетентно оцінити обставини, які підлягають доказуванню у цій справі, не вчинив жодних дій для отримання висновку експерта станом на дату підготовки позовної заяви до суду.
У свою чергу, за ст. 13 ГПК України принцип змагальності сторін передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
І нарешті, суд звертає увагу позивача на те, що останній на вирішення судової експертизи пропонує поставити такі питання: який перелік та об'єми фактично виконаних позивачем робіт за контрактом субпідряду № 01-04/1/15 від 01.04.2015 року? Під роботами розуміється "ремонт автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський в Україні"? Яка вартість фактично виконаних позивачем робіт за контрактом субпідряду № 01-04/1/15 від 01.04.2015 року?
Поза тим, предметом заявлених у цій справі позовних вимог є не всі роботи, а лише частина з них, виконана у період після 03.06.2016 року та до 23.08.2016 року, на суму 743 963,01 грн, яка, за твердженням позивача, підтверджується остаточним сертифікатом. Отже, адвокати позивача, заявляючи відповідне клопотання, не могли не знати, що питання, поставлені на вирішення експерту, знаходяться поза межами заявлених позовних вимог, а тому не можуть вважатися обґрунтованими.
Згідно зі ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зазначає, що призначення судової експертизи як процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, має бути обґрунтованим. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника.
Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справах «ТОВ «Фріда» проти України», «Walchli v. France»).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи, а відтак - для задоволення клопотання позивача.
Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
У судовому засіданні з'ясовано думку присутніх представників сторін щодо можливості переходу до розгляду справи по суті, щодо наявності/відсутності у сторін клопотань до початку розгляду справи по суті. Представниками не висловлено заперечень щодо завершення підготовчого провадження у цьому судовому засіданні та можливості початку розгляду справи по суті.
Згідно з п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд з'ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Отже, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; з'ясовані заперечення проти позовних вимог; визначені обставини справи, які підлягають встановленню; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 918/101/18 та призначення справи до судового розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 99, 177, ч. 6 ст. 183, п. 3 ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 195, ст. ст. 234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
2. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про встановлення додаткового строку для подання до суду доказів, які підтверджують фактичне виконання робіт, а також про визнання надмірним зазначеного обсягу документів.
3. Закрити підготовче провадження у справі № 918/101/18.
4. Призначити справу до судового розгляду по суті на 08.05.2019 року на 12:00 год.
5. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області в залі судових засідань № 11.
6. Викликати учасників справи у судове засідання. Участь учасників справи - на власний розсуд.
7. Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
8. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 16.04.2019 року та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Ухвала підписана 16.04.2019 року.
Суддя О. Андрійчук