"03" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2707/18
Господарський суд Одеської області у складі: судді Оборотової О.Ю.
при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ»
до відповідача: Фермерського господарства «ВЕСНА»
про стягнення
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ордер №086596 від 01.11.18р.;
від відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства «ВЕСНА», в якому просить господарський суд: про стягнення 263472,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Призначено підготовче судове засідання.
21.01.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
30.01.2019р. від Фермерського господарства «ВЕСНА» до господарського суду Одеської області надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в обгрунтування якого відповідач зазначив, що на даний час відповідачем погашено частину заборгованості перед позивачем та вирішується питання щодо повного погашення заборгованості.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2019р. продовжено строк підготовчого засідання до 07.03.2019р. Підготовче засідання у справі № 916/2707/18 відкладено. Запропоновано відповідачу подати відзив на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України до 18.02.2019р., надіславши його позивачу одночасно з наданням відзиву до суду, надати не пізніше 18.02.2019р. належні та допустимі докази оплат по договору поставки від 13.10.2017р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2707/18; призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.
Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час розгляду справи учасники повідомлені належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції, за юридичною адресою (є загальнодоступною та міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Крім цього, суд звертає увагу, що поштову кореспонденцію відповідач отримував, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 66, 93).
Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи, даний спір вирішено судом по суті заявлених вимог за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
13.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» (далі - Позивач, Продавець, ТОВ «МАКОШ МІНЕРАЛ») та Фермерським господарством «ВЕСНА» (далі - Відповідач, Покупець, ФГ «ВЕСНА») укладено Договір поставки № 430/6 від (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору в строки, визначені Додатками, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця хімічну продукцію (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар в асортименті і кількості згідно Додатків і видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Згідно п. 1.2. Договору, найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, визначені в додатках, рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Додатком №2 до Договору є Специфікація №2 від 19.12.2017 загальна
вартість товару по даній специфікації становить 618530,00 грн. Термін
оплати - протягом 3-х банківських днів після отримання товару. Датою
отримання Товару або його партії, вважається дата вказана у видаткових
накладних на відпуск Товару.
Відповідно до видаткової накладної №490 від 22.12.2017 Продавець
поставив, а Покупець прийняв Товар на загальну суму 207900 грн.
Відповідно до видаткової накладної №7 від 10.01.2018 Продавець
поставив, а Покупець прийняв Товар на загальну суму 205460грн.
Відповідно до видаткової накладної № 12 від 11.01.2018р. Продавець поставив, а Покупець прийняв Товар на загальну суму 205170 грн.
Таким чином, як зазначає позивач ОСОБА_2 було поставлено, а Покупцем прийнято Товар на суму 618 530,00 грн. Однак, незважаючи на те, що Додатком №2 до Договору передбачений обов'язок Покупця оплатити Товар протягом 3-х банківських днів після отримання Товару, Покупцем Товар повністю оплачений не був.
Відповідно до п. 2.2. Договору Покупець проводить розрахунки з ОСОБА_2 на умовах внесення оплати вартості (ціни) Товару, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок ОСОБА_2. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок ОСОБА_2, вказаного в тексті цього Договору.
Згідно з п. 4.1. Договору оплата Товару Покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною вказаною в додатках до цього договору, видаткових накладних та Специфікаціях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок ОСОБА_2.
Відповідно до п. 5.1. Договору Товар вважається переданим ОСОБА_2 і прийнятим Покупцем за кількістю і вагою згідно кількості і вазі, вказаним у видаткових накладних.
Окрім цього, згідно з п. 7.1. Договору за безпідставну відмову в прийнятті або оплаті переданого товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару Покупець зобов'язується сплатити на користь ОСОБА_2 штраф в розмірі 3% від суми несплати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, якщо термін несплати або порушення строків оплати складає більше п'яти календарних днів.
Як зазначає позивач, станом на подання даного позову, відповідачем зобов'язання в повному обсязі не виконані, а тому позивач стверджує, він був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права, який обраний позивачем цілком відповідає положенням чинного законодавства.
Що стосується правових підстав заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Отже, суд констатує, що взявши на себе зобов'язання оплатити вартість переданого Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» товару, відповідач повинен був виконати їх у строк визначений Договором, проте в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого, станом на момент подання позову у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 150000,00 грн.
Заборгованість підтверджується належними та допустимими доказами а саме: видатковими накладними №490 від 22.12.2017, №7 від 10.01.2018, № 12 від 11.01.2018 (а.с. 19-21) та товарно-транспортними накладними від 22.12.2017, 10.01.2018, 11.01.2018 (а.с. 22-27) на загальну суму 618 530,00грн. Факт часткової оплати підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 468530,00грн. (а.с. 28-39)
В процесі розгляду справи, відповідачем частково сплачено основну заборгованість на суму 85000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» (а.с. 110), у звязку з чим провадження в даній частині підлягає закриттю.
Отже, відповідно до належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи, непогашенною залишається заборгованість Фермерського господарства «ВЕСНА» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» у розмірі 65000,00грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Суд перевіривши розрахунок позивача, щодо нарахування штрафу та пені (за період з 17.01.2018р. по 22.11.2018р.) за прострочення оплати вважає його вірним та таким, що відповідає чинному законодавству.
З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 65000,00грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 94916,24 грн. та штрафу за прострочення оплати товару 18555,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Провадження по справі №916/2707/18 в частині стягнення основного боргу на суму 85000,00грн. - закрити.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» до Фермерського господарства «ВЕСНА» - задовольнити.
3. Стягнути з Фермерського господарства «ВЕСНА» (Оленівка, Балтський район, Одеська область, 66143, ЄДРПОУ 22496384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» (вул.Келецька,39,прим.210, Вінниця, Вінницька область, 21037, ЄДРПОУ 41157153) суму основної заборгованості у розмірі 65000,00 грн. пеню у розмірі 94916,24 грн. штраф у розмірі 18555,90 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2677,08 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 15 квітня 2019 р.
Суддя О.Ю. Оборотова