11.04.2019 р. Справа № 914/782/16
За позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі:
позивача: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія”, с. Сілець Сокальського району Львівської області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “АСП ОСОБА_1”, м. Київ
3. Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФОРАС”, м. Київ
4. Товариства з обмеженою відповідальністю “Вантажно-транспортне управління”, м. Київ
про скасування рішень щодо приватизації державного майна та його оцінку
Колегія суддів у складі:
Судді Манюка П.Т. - головуючий,
Судді Стороженко О. Ф.,
Судді Кітаєвої С.Б.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від прокуратури: ОСОБА_2, ОСОБА_3;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_4;
від третьої особи-1: ОСОБА_5;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: ОСОБА_6;
від третьої особи-4: не з'явився.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/782/16 за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія”, Товариства з обмеженою відповідальністю “АСП ОСОБА_1”, Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФОРАС”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Вантажно-транспортне управління” про скасування рішень щодо приватизації державного майна та його оцінку, зокрема скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області: від 28.09.2007 року № 1004 "Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська", що зданий в оренду"; від 23.04.2008 року № 168 "Про затвердження акту оцінки майна ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду"; від 05.05.2008 року № 191 "Про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду".
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2016 у справі № 914/782/16, залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017, позовні вимоги було задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 у справі № 914/782/16 рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Скасовуючи вказані судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів Вищого господарського суду України вказала на необхідність чіткого встановлення, у який же саме спосіб має здійснюватися приватизація зданого в оренду ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" та чи було дотримано законодавство про приватизацію при перетворенні орендних підприємств у ВАТ; коли та на якій стадії процедури приватизації об'єкта, реалізується право працівників підприємства на пільговий продаж акцій, та чи взагалі в даному випадку здійснював державний орган приватизації продаж належних державі акцій ВАТ, створеного у процесі приватизації; суди чітко не вказали, який саме пункт Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891, що застосовується для визначення розміру статутного фонду відкритого акціонерного товариства, що створюється на базі державного (комунального) майна під час приватизації (корпоратизації) був порушений при визначенні початкової вартості об'єкта приватизації та помилково застосували норму ст. 12.3.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до спірних правовідносинах, оскільки вона регулює порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості у податкових відносинах. Відтак, при оцінці наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 23.04.2008 року № 168 "Про затвердження акту оцінки майна ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" для правильного вирішення спору судам слід перш за все перевірити дотримання вимог цієї постанови, і у разі визнання цього наказу незаконним, чітко вказати, які саме положення цієї Методики було порушено відповідачем. Зазначивши про порушення вимог абз. 1 ч. 7 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", яка передбачає, що створення господарських організацій на базі об'єктів державної власності здійснюється за умови, що розмір корпоративних прав держави перевищуватиме 50 відсотків їх статутного капіталу, суди не обґрунтували мотиви, за якими не застосовують абзац другий цієї частини, що передбачає, що обмеження, встановлені абзацом першим частини сьомої цієї статті, не поширюються на випадки перетворення орендних підприємств у господарські товариства відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. ОСОБА_5 того, суди не перевірили наявність підстав для здійснення прокурором представництва держави в господарському суді у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.08.2017 суд прийняв справу № 914/782/16 до свого провадження.
Подальший хід розгляду справи викладений у відповідних ухвалах суду.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із додаткових пояснень прокурора від 22.12.2017, позовні вимоги обґрунтовуються тим, що створення ВАТ «Львівська вугільна компанія», в процесі приватизації на основі Цілісного майнового комплексу ДП «ЦЗФ «Червоноградська», відбулося з порушенням діючого законодавства, що призвело до незаконного вибуття майна з державної власності. В результаті проведення оцінки майна ЦМК ДП «ЦЗФ «Червоноградська» комісією з приватизації було складено акт оцінки майна, згідно якого визначено розмір статутного фонду ВАТ «Львівська вугільна компанія» в сумі 305 610 тис. грн, частка держави у якому становила 37, 578 %, а частка орендаря (ЗАТ «Львівсистеменерго» ) - 64, 422 %. Вказаний акт оцінки був затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 23.04.2008 № 168, який є одним з предметів оскарження у даному спорі. Прокурор зазначає, що визначення часток держави та орендаря в статутному фонді відбулося всупереч вимогам п. 7 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», яка передбачає, що створення господарських організацій на базі об'єктів державної власності здійснюється за умови, що розмір корпоративних прав держави перевищуватиме 50 відсотків їх статутного капіталу. Тому, враховуючи те, що товариство створено на базі майнового комплексу Державного підприємства «ЦЗФ «Червоноградська», розмір корпоративних прав держави у новоствореному підприємстві повинен перевищувати 50 % у статутному фонді.
Як зазначає прокурор, під час створення ВАТ «Львівська вугільна компанія» та формування статутного фонду у розмірі 305 610 тис. грн., до активів ЗАТ «Львівсистеменерго» неправомірно віднесено:
- заборгованість ліквідованих підприємств на загальну суму 12 172 тис. грн;
- вартість невід'ємних поліпшень, здійснених орендарем на загальну суму 31 400 тис. грн;
- вартість проведених поточних та капітальних ремонтних робіт на загальну суму 63 200 тис. грн.
Також не враховано заборгованість ЗАТ «Львівсистеменерго» перед ВАТ «Альфа-банк» в сумі 30 000 тис. грн., внаслідок чого, формування статутного фонду ВАТ «Львівська вугільна компанія» було проведено з порушенням Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891. При врахуванні лише цих обставин, на думку прокуратури, частка держави в статутному капіталі ВАТ «Львівська вугільна компанія» становила б близько 50 % статутного фонду, а згідно додаткових пояснень прокуратури від 29.08.2018 № 05/2-1292вих18, частка держави мала б становити 76, 69 %.
З огляду на зазначене, важливим для вирішення даного спору є визначення частки держави та орендаря у статутному капіталі ВАТ «Львівська вугільна компанія».
Для виконання вказівок суду касаційної інстанції та з'ясування питання, чи було дотримано законодавство про приватизацію при перетворенні орендного підприємства ЗАТ “Львівсистеменерго” у ВАТ “Львівська вугільна компанія”, зокрема визначення документальної обгрунтованості розрахунків при приватизації та оренді відповідно до чинних методик оцінки вартості майна, що приватизується, та інші питання, пов'язані з приватизацією підприємства, та встановлення розміру статутного фонду та частки (внеску) засновників, необхідним є призначення судової експертизи документів про економічну діяльність підприємств і організацій (про необхідність призначення експертизи у справі також зазначив позивач (Міненерговугілля) у своїх письмових поясненнях від 06.08.2018 та Фонд державного майна України в листі від 22.08.2018 № 10-54-17124). Однак, для проведення вказаної судової експертизи суду необхідні, зокрема, оригінали матеріалів, що стосуються договору оренди цілісного майнового комплексу ДП “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська” від 15.12.2000 № 14/2000, що був укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ЗАТ “Львівсистеменерго” та матеріалів приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська”.
На підставі зазначеного, суд ухвалою від 21.02.2019 витребував у Заступника прокурора Львівської області та Національного антикорупційного бюро України оригінали зазначених документів, зокрема документів з підготовки до продажу ЦМК ДП «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», що зданий в оренду в 4 томах, та документів з незалежної оцінки необоротних активів ЦМК ДП «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», що зданий в оренду ЗАТ «Львівсистеменерго» в 7 томах, інших матеріалів, що стосуються приватизації ЦМК ДП «ЦЗФ «Червоноградська». При цьому, суд виходив з того, що до матеріалів справи долучені докази, зокрема копія протоколу виїмки від 23.06.2009 в рамках кримінальної справи № 144-2426 та копія протоколу виїмки від 2-6.04.2009 в рамках кримінальної справи № 1928, які свідчать що оригінали матеріалів, що стосуються договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська» від 15.12.2000 № 14/2000, що був укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ЗАТ «Львівсистеменерго» та матеріалів приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», що зданий в оренду були вилучені слідчими органами в рамках розслідування вказаних кримінальних справ.
Також, суд витребував документи у Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, такі документи в повному обсязі подані не були та, згідно пояснень представників прокуратури, місцезнаходження таких документів на даний час не встановлено.
Так, прокурор 20.03.2019 через канцелярію суду супровідним листом долучив матеріали кримінального провадження № 42016000000002667 від 05.10.16 у 5-ти томах. Також, 21.03.2019 прокурор долучив лист-відповідь від Національного антикорупційного бюро України у якому зазначено, що наразі вирішується питання про витребування для долучення оригіналів документів, які також були витребувані ухвалою суду від 21.02.2019, до матеріалів вищезазначеного кримінального провадження, котрі містяться у складі матеріалів інших кримінальних проваджень і перебувають в розпорядженні ГСУ ГПУ та після отримання цих документів їх буде надано для огляду суду.
Позивач 18.03.2019 надіслав на виконання ухвали суду від 21.02.2019 завірені копії наказів Міністерства палива та енергетики України від 04.04.2001 № 148 “Про припинення діяльності державного підприємства “ЦЗФ “Червоноградська” та від 03.09.2004 № 538 “Про скасування наказу Мінпаливенерго від 04.04.2001 № 148”.
У судове засідання 11.04.2019 представники прокуратури з'явилися, через канцелярію суду подали заяву про відкладення розгляду справи та додаткові пояснення. У поясненнях прокурор зазначив, що Прокуратура Львівської області на даний час не володіє оригіналами документів, витребуваних ухвалою суду від 21.02.2019, а саме, матеріалами щодо договору оренди від 15.12.2000 №14/200, що укладений між РВ ФДМУ по Львівській області та ЗАТ «Львівсистеменерго», документами з підготовки до продажу ЦМК ДП «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», що зданий в оренду та документами з незалежної оцінки необоротних активів вказаного підприємства. ОСОБА_5 того, прокурор зазначив, що на даний час невідомо конкретне місцезнаходження вказаних документів, з огляду на наявність ряду кримінальних проваджень по факту незаконної приватизації ПАТ «Львівська вугільна компанія» і здійснення їх різними правоохоронними органами. Прокурор стверджує про те, що оригінали документів, які ще на даний час не надано до суду, не є доказами, якими прокурор обгрунтовує позовні вимоги.
На адресу суду Національним антикорупційним бюро України надіслано лист від 10.04.2019 № 044-230/12116, в якому повідомлено, що матеріали, які стосуються приватизації ЦМК ДП «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», що зданий в оренду та є наявні в матеріалах кримінального провадження № 42016000000002667, були скеровані на адресу суду 20.03.2019, оригінали решти документів, вказаних в ухвалі суду, знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 2029, які перебувають у розпорядження Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. НАБУ вживаються заходи в порядку, встановленому КПК України, з одержання матеріалів вказаної кримінальної справи № 2029 для їх долучення до матеріалів кримінального провадження № 42016000000002667 і подальшої передачі прокуратурі Львівської області для надання суду.
З цього приводу суд зауважує, що матеріали кримінальної справи № 2029 в 16 томах, закритої в 2012 році, на вимогу суду були надані суду 30.01.2018 року в повному обсязі, оглянуті колегією суддів та встановлено що витребувані судом документи з підготовки до продажу ЦМК ДП «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», що зданий в оренду в 4 томах, та документи з незалежної оцінки необоротних активів ЦМК ДП «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», що зданий в оренду ЗАТ «Львівсистеменерго» в 7 томах, інші матеріали, що стосуються приватизації ЦМК ДП «ЦЗФ «Червоноградська» у матеріалах кримінальної справи № 2029 відсутні, що і стало підставою для їх витребування у прокуратури Львівської області та Національного антикорупційного бюро України згідно з ухвалою господарського суду від 21.02.2019 року.
Представник позивача у судове засідання 11.04.2019 не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2019 на виконання вимог ухвал суду подав клопотання про долучення доказів, зокрема, належним чином завіреної копії розпорядження Фонду державного майна України від 15.07.2004 № 47-р “Про вжиття заходів по розірванню договору оренди”.
Представник третьої особи-1 у судовому засіданні 11.04.2019 підтримав подане ним 21.03.2019 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що прокуратура вже протягом тривалого часу не може підтвердити свої позовні вимоги належними доказами, зокрема, прокуратурою не подано всіх оригіналів документів витребуваних ухвалою суду від 21.02.2019, а долучені прокуратурою до позовної заяви копії документів є неналежної якості, з яких неможливо прочитати весь текст, що викликає сумніви у їх достовірності. За відсутності вказаних документів, під час нового розгляду даної справи неможливо виконати вказівки Вищого господарського суду України, наведені у постанові від 19.07.2017 у справі № 914/782/16 та з'ясувати питання чи було дотримано законодавство про приватизацію під час створення ВАТ “Львівська вугільна компанія”.
ОСОБА_1 особи 2 та 4 явку повноважних представників у судове засідання 11.04.2019 не забезпечили.
Представник третьої особи-3 у судовому засіданні 11.04.2019 клопотання третьої особи-1 про залишення даного позову без розгляду підтримав. Також підтримав власне клопотання, про залишення позову без розгляду з підстав необґрунтованого звернення прокуратури з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Згідно положень ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
За приписами статті 185 ГПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на наведені обставини суд зазначає, що неподання прокурором протягом тривалого часу оригіналів документів, необхідних для вирішення даного спору, які були витребувані ухвалою суду від 21.02.2019, перешкоджає всебічному і об'єктивному дослідженню правомірності заявлених позовних вимог у справі, з'ясуванню всіх обставин даної справи, належній оцінці доказів та прийняттю судом законного і обґрунтованого рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
ОСОБА_5 того, суд звертає увагу що у постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2017 у справі № 914/782/16, колегія суддів Вищого господарського суду України вказала, що суди не перевірили наявність підстав для здійснення прокурором представництва держави в господарському суді у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Статтею 2 ГПК України (у редакції яка діяла до 15.12.2017, на час звернення прокурора з позовною заявою у даній справі) передбачалося, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
За умовами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Як вбачається з письмових пояснень від 14.09.2017, прокурор в обґрунтування підстав представництва позивача зазначив, що правовідносини пов'язані із незаконним вибуттям цілісного майнового комплексу із державної власності становлять суспільний та публічний інтерес, а незаконність рішення органу приватизації, на підставі якого майно вибуло з державної власності не відповідає суспільному інтересу. За таких обставин, прокурор звернувся з цим позовом до суду в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у вугільно-промисловому комплексі, з метою відновлення законності у питані приватизації державного майна.
У п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Верховний Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18).
Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведеної у постанові від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, саме лише посилання прокурора в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор належним чином не обґрунтував та не довів достатніх правових підстав для звернення з даним позовом в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Зокрема, прокурор не надав доказів невиконання чи неналежного виконання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України своїх обов'язків щодо захисту державних інтересів та не обґрунтував чому позивач самостійно не звернувся із даним позовом до суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що представник позивача -Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в судові засідання не з'являвся, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, належного обгрунтування причин неможливості Міністерства самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, в межах компетенції Міністерства з реалізації державної політики у вугільно-промисловому комплексі, не представив.
Згідно ч. 5 ст. 162 ГПК України, у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
На підставі зазначених обставин, у зв'язку із неподанням прокуратурою витребуваних судом доказів та за відсутності належного підтвердження прокурором підстав представництва інтересів позивача, суд дійшов висновку, що даний позов слід залишити без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Підпунктом 4 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
З огляду на викладене, судовий збір, сплачений Прокуратурою Львівської області при зверненні до суду в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про скасування рішень щодо приватизації державного майна та його оцінку, поверненню з Державного бюджету України не підлягає.
Керуючись ст. ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
1. Позов Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія”, Товариства з обмеженою відповідальністю “АСП ОСОБА_1”, Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФОРАС”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Вантажно-транспортне управління” про скасування рішень щодо приватизації державного майна та його оцінку залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та в порядку, визначеному нормами статтей 254-257 ГПК України.
3. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.04.2019 року.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову буз розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Головуючий суддя Манюк П.Т.
Судді Стороженко О. Ф.
ОСОБА_7