79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.04.2019 Справа №914/233/19
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Мазуркевич М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», м.Київ;
до Відповідача: Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», м.Львів;
за участі Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м.Львів;
про: відшкодування шкоди у зв'язку з виплатою страхового відшкодування;
ціна позову: 11279,45грн.
Представники:
Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 01.03.2019р. №04/03/19);
Відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 09.01.2019р. б/н);
Третьої особи: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 16.01.2019р. №11).
07.02.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від 29.01.2019р. №147/19 (вх.№240) Приватного акціонерного товариства “Страхове товариство «Гарантія» до Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування шкоди у зв'язку з виплатою страхового відшкодування; ціна позову 11279,45грн.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає відмову Відповідача відшкодувати кошти, котрі були виплачені Позивачем внаслідок страхового випадку.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2019р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» від 29.01.2019р. №147/19 (вх.№240) до розгляду та відкрити провадження у справі; залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача ОСОБА_4 комунальне підприємство «Львівелектротранс» (юридична адреса: 79026, м.Львів, вул.Академіка Сахарова, буд.2; ідентифікаційний код: 03328406); задоволити клопотання Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 01.03.2019р.
Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.02.2019р. у цій справі суд постановив заяву Приватного акціонерного товариства “Страхове товариство «Гарантія» від 18.02.2019р. про проведення засідання в режимі відеоконференції (вх.№7481/19) відхилити.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2019р. у цій справі суд постановив відкласти розгляд справи на 22.03.2019р.
Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2019р. у цій справі суд постановив клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», м.Київ, від 04.03.2019р. вих. №326/19 (вх. №10121/19 від 07.03.2019р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволити; судове засідання, призначене на 22.03.19 р. о 11:30 год. у справі № 914/233/19 провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Новозаводському районному суду м.Чернігова (14000, м.Чернігів, вул. Мстиславська, 17).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.03.2019р. у цій справі суд постановив відкласти розгляд справи на 02.04.2019р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2019р. у цій справі суд постановив судове засідання, призначене на 02.04.2019р. о 15:30 год. у справі № 914/233/19 провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Новозаводському районному суду м.Чернігова (14000, м.Чернігів, вул. Мстиславська, 17).
ОСОБА_5 спеціаліста Новозаводського районного суду м.Чернігова І.М. Швець від 02.04.2019р. встановлено, що 02.04.2019р. під час проведення судового засідання у справі №914/233/19 в режимі відеоконференції між Господарським судом Львівської області та Новозаводським районним судом м.Чернігова стався збій у підключенні системи відеоконференцзв'язку Trueconf, внаслідок чого відновити підключення до системи та завершити дане судове засідання не вдалось. Оригінал вказаного ОСОБА_5 надійшов до Господарського суду Львівської області 08.04.2019р. за вх. №14702/19 та був долучений до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.04.2019р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання на 09.04.2019р.
Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.04.2019р. у цій справі суд постановив судове засідання, призначене на 09.04.2019р. о 10:00 год. у справі №914/233/19 провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Чернігівської області (14000, м.Чернігів, проспект Миру, 20).
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, 08.04.2019р. на адресу суду надіслав заяву-повідомлення від 03.04.2019р. вих. №492/119 (вх. №14672/19), у якій просить суд долучити до матеріалів справи довіреність представника Позивача, позовні вимоги підтримав, в судовому засіданні надав усні пояснення, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах. Вказану заяву-повідомлення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах.
Представник Третьої особи в судове засідання з'явився, позовні вимоги Позивача підтримав, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах.
Позиція Позивача:
Позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 02.02.2016р. у м.Львові на вул.Митрополита Андрея внаслідок обриву дроту контактної тролейбусної мережі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю легкового автомобіля FIAT DOBLO COMBI д.р.н.з. ВС4766СК, внаслідок якої вказаному автомобілю завдано механічні ушкодження. Автомобіль FIAT DOBLO COMBI д.р.н.з. ВС4766СК був застрахований ОСОБА_6 в Позивача за Договором добровільного страхування наземного транспорту від 02.06.2015р. №5-155-055/13.1/15.
На виконання умов Договору від 02.06.2015р. №5-155-055/13.1/15 Позивачем здійснено відшкодування12779,45грн. вартості відновлювального ремонту з врахуванням значення фізичного зносу автомобіля на користь ФОП ОСОБА_7, який здійснив ремонт пошкодженого внаслідок ДТП легкового автомобіля FIAT DOBLO COMBI д.р.н.з. ВС4766СК. Сума відшкодування була зменшена на 1500грн. франшизи за Договором.
25.03.2015р. між Відповідачем та Третьою особою укладено Договір добровільного страхування цивільної відповідальності, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника (Третя особа), пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої ним внаслідок здійснення своєї господарської діяльності.
Позивач зазначає, що причиною настання ДТП були значні технічні несправності контактної тролейбусної мережі Третьої особи.
З підстав наведеного Позивач вважає, що, у зв'язку із виплатою страхового відшкодування за механічні пошкодження легкового автомобіля FIAT DOBLO COMBI д.р.н.з. ВС4766СК, до нього перейшло право вимоги такого відшкодування від Відповідача і просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 11279,45грн. шкоди у зв'язку із виплатою страхового відшкодування.
Крім того Позивач наголошує, що відповідно до ст.991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування» підставами для відмови у страхових виплатах є несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин. Відповідач ж був повідомлений належним чином про настання страхового випадку та виїзджав на місце події.
Позиція Відповідача:
Відповідач у поданому 28.02.2019р. за вх. №8635/19 Відзиві на позовну заяву вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити Позивачу в їх задоволенні з підстав того, що Страховиком (Третя особа) не повідомлено Страхувальника про настання події, яка має ознаки страхового випадку у встановлені пунктом 8.1.1. Договору добровільного страхування цивільної відповідальності №01/14013/цв/15 строки, внаслідок чого Третя особа, в силу пункту 9.15. Договору, позбавлена права на страхову виплату та страхове відшкодування.
Позиція Третьої особи:
Третьою особою 01.04.2019р. за вх. №13660/19 подано до суду Пояснення, у яких підтримує заявлені Позивачем позовні вимоги та просить суд їх задоволити у повному обсязі з підстав того, що Відповідач був обізнаний про факт настання страхового випадку, його обставини та наслідки, оскільки представник Відповідача ОСОБА_8 був повідомлений про його настання та виїжджав на місце ДТП. З підстав наведеного Третя особа робить висновки про доведеність обов'язку Відповідача здійснити відшкодування виплаченого Позивачем страхового відшкодування.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.
За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.
25.03.2015р. між приватним акціонерним товариством - Акціонерною страховою компанією «Скарбниця» (Відповідач, Страховик) та ОСОБА_4 комунальним підприємством «Львівелектротранс» (Третя особа, Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами №01/14013/ЦВ/15/301 (далі - Договір 1), предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої Страхувальником Третім особам внаслідок здійснення своєї господарської діяльності в період з 00:00год. 30.03.2015р. до 29.03.2016р.
Відповідно до пункту 8.1.1. Договору 1 Страхувальник при настанні події, що має ознаки страхового випадку, зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня настання такої події письмово повідомити про це Страховика.
Згідно пункту 9.1.5. Договору 1 Страховик може повністю або в відповідній частині відмовити у виплаті страхового відшкодування. Підставою для відмови Страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення Страховикові перешкод у визначення обставин, характеру та розміру збитків.
02.06.2015р. між Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія» (Позивач) та ОСОБА_6 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №5-155-055/13.1/15 (далі - Договір 2), за умовами якого ОСОБА_6 застрахував на строк з 18:00год. 02.06.2015р. по 01.06.2016р. свої майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням легковим автомобілем FIAT DOBLO COMBI д.р.н.з. ВС4766СК, 2011 року випуску вартістю 150000грн.
Пунктом 10 Договору від 02.06.2015р. №5-155-055/13.1/15 встановлено франшизу у випадку пошкодження предметом, що підскочив чи впав у розмірі 1 відсотка від страхової суми.
У відповідності до Договору 2 ОСОБА_6 03.02.2016р. звернувся до Позивача із заявою про страховий випадок №208-16, у якій повідомив, що 02.02.2016р. по вул. Митрополита Андрея у м.Львові близько 17:00год. сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого належний йому легковий автомобіль FIAT DOBLO COMBI д.р.н.з. ВС4766СК зазнав механічних ушкоджень.
Заявою про страхову виплату від 04.02.2016р. ОСОБА_6 просив Позивача здійснити страхове відшкодування на авторемонтне підприємство ФОП ОСОБА_7
Актом про оцінку автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 14.02.2016р. №1553, складеним СПД ФО ОСОБА_9 встановлено, що вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля FIAT DOBLO COMBI д.р.н.з. ВС4766СК, який належить ОСОБА_6, необхідного для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу його складових,в тому числі ПДВ, становить 12779,45грн.
Згідно страхового акту від 15.03.2016р. №206-16 та листа-розрахунка страхової виплати по Договору 2 Позивачем здійснено розрахунок належної до виплати ОСОБА_6 страхової виплати у зв'язку із настанням страхового випадку в розмірі 11279,45грн.
Платіжним дорученням від 15.03.2016р. №524 Позивач, у відповідності до Заяви ОСОБА_6 про страхову виплату від 04.02.2016р. здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 11279,45грн. на користь СПД-ФО ОСОБА_7
Постановою Франківського районного суду м.Львова від 27.04.2016р. у справі №465/995/16-п ОСОБА_10 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850грн.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 29.07.2016р. у справі №465/995/16-п постанову Франківського районного суду м.Львова від 27.04.2016р. у справі №465/995/16-п скасовано, а провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_10 складу адміністративного правопорушення.
Вказаною Постановою встановлено наступне:
«Відповідно до … ОСОБА_9 № 7 про пошкодження контактної мережі відділу безпеки руху ЛКП «Львівелектротранс» від 02 лютого 2016 року у м. Львові по вул. Ангеловича від центру міста при під'їзді до східної стрілки тролейбусом на проїзну частину дороги, внаслідок обриву, впав контактний провід. При падінні такий пошкодив автомобіль НОМЕР_1. Як зазначено у даному акті контактна мережа на зазначеній ділянці не мала зауважень до виявленого пошкодження. Однак, згідно висновку чергового ВБР контактний провід обламався в місці старого підпалу і мав стару тріщину. /а.с. 16/
… згідно акту обстеження струмоприймачів (штанг) тролейбуса від 04 липня 2016 року комісія провела обстеження тролейбусів, що зазвичай їздять на даній ділянці маршруту та виявила, що штанги тролейбусів є неізольовані та в деяких місцях не працюють штангоуловлювачі. Падіння таких штанг призводить до підпалів, а в подальшому до обриву контактної проводки.».
Заявою про виплату страхового відшкодування від 09.10.2018р. вих. №1498/18 Позивач звертався до Відповідача із вимогою про відшкодування сплаченого внаслідок ДТП за участю належного ОСОБА_6 легкового автомобіля страхового відшкодування в розмірі 11279,45грн.
Листом від 31.10.2018р. вих. №382 Відповідач повідомив Позивача про відтермінування прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування у зв'язку із неповнотою поданих документів для такої виплати.
У відповідь на вказаного ОСОБА_11 надіслано на адресу Відповідача лист від 13.11.2018р. вих. №1649/18, у якому повторно просив здійснити відшкодування виплаченого страхового відшкодування.
Листом від 19.11.2018р. вих. №406 Відповідач відмовив Позивачу в виплаті відшкодування з підстав письмового неповідомлення Страхувальником Страховика про настання страхового випадку.
Листом від 19.12.2018р. вих. №07/1834 Третя особа повідомила Позивача про неправомірність відмови Відповідача у виплаті страхового відшкодування з підстав того, що представник Відповідача був належним чином повідомлений про факт настання страхового випадку та виїжджав на місце його настання, що підтверджує витягом з Журналу обліку страхових випадків Служби безпеки руху ЛКП «Львівелектротранс».
Як встановлено із вказаного витягу, представник Відповідача ОСОБА_8 02.02.2016р. о 17:14год. виїжджав на місце настання ДТП за участю належного ОСОБА_6 легкового автомобіля FIAT DOBLO COMBI д.р.н.з. ВС4766СК.
Листом від 04.01.2019р. вих. №19/19 Позивач повторно звернувся до Відповідача про виплату відшкодування здійсненої страхової виплати.
Доказів повного чи часткового здійснення Відповідачем відшкодування Позивачу виплаченої суми страхового відшкодування Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 11279,45грн. шкоди у зв'язку із виплатою страхового відшкодування
У поданому до суду листі від 25.02.2019р. вх.№7971/19 Позивач наголошує, що відповідно до ст.991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування» підставами для відмови у страхових виплатах є несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин. Із наданих до суду документів, як доказ долучений до позовної заяви, що страхувальник (ЛКП «Львівелектротранс») надав витяг із журналу обліку страхових випадків служби безпеки руху, ЛКП «Львівелектротранс», представник АСК «Скарбниця» - ОСОБА_8 був повідомлений належним чином про настання страхового випадку та виїзджав на місце події. Більше того, відповідно до пункту 9.1.5 договору від 25.03.2015 року причинами відмови у виплаті страхового відшкодування може бути несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин. За наявних належних та допустимих доказів у матеріалах справи Позивач вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідач у поданому до суду 28.02.2019р. за вх. №8635/19 Відзиві на позовну заяву вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Відповідач, у відповідності до пункту 9.1.5. від 25.03.2015р. №01/14013/ЦВ/15/301 не зобов'язаний здійснювати виплату відшкодування виплаченої Позивачем суми у зв'язку із неповідомленням Третьою особою у встановлені пунктом 8.1.1. Договору від 25.03.2015р. №01/14013/ЦВ/15/301 строки Відповідача про факт настання події, що має ознаки страхового випадку.
07.03.2019р. Позивачем подано до суду Відповідь на відзив від 04.03.2019р. вих. №329/19 (вх. №10100/19), у якій, в спростування доводів Відповідача, покладених ним в основу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, покликається на те, що копію позовної заяви надіслано Відповідачу у справі за належною адресою, докази такого надіслання додано до позовних матеріалів. Щодо невиконання Третьою особою пункту 8.1.1. Договору від 25.03.2015р. №01/14013/ЦВ/15/301 Позивач зазначає, що такі твердження Відповідача не відповідають дійсності, оскільки відповідно до ст.991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування» підставами для відмови у страхових виплатах є несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин, а представник Відповідача ОСОБА_8 був присутній на місці ДТП, що підтверджується Журналом обліку страхових випадків Служби безпеки руху ЛКП «Львівелектротранс».
Відповідач у поданих до суду 28.03.2019р. за вх. №13253/19 Письмових поясненнях в спростування тверджень Позивача зазначає, що Третя особа не виконала умов Договору від 25.03.2015р. №01/14013/ЦВ/15/301 в частині повідомлення Відповідача про факт настання події, яка має ознаки страхового випадку, а відтак, Відповідач правомірно відмовив Позивачу в здійсненні виплати такого страхового відшкодування. Доводи Третьої особи щодо того, що доведеність факту настання страхового випадку, причин та обставин його настання є достатніми підставами до здійснення страхової виплати спростовує тим, що у даному випадку відносини не регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а лише Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України «Про страхування».
01.04.2019р. за вх. №13660/19 Третьою особою подано до суду Пояснення, у яких підтримує заявлені Позивачем позовні вимоги та просить суд їх задоволити у повному обсязі з підстав того, що Відповідач був обізнаний про факт настання страхового випадку, його обставини та наслідки, оскільки представник Відповідача ОСОБА_8 був повідомлений про його настання та виїжджав на місце ДТП. З підстав наведеного Третя особа робить висновки про доведеність обов'язку Відповідача здійснити відшкодування виплаченого Позивачем страхового відшкодування. При цьому Третя особа у Поясненнях зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 21.08.2018 р. у справі №227/3573/16-ц дійшов висновку, що неповідомлення страховика про настання страхового випадку не е підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування» оскільки зібраними у справі доказами встановлено факт настання страхового випадку, причини та обставини його настання, а також розмір заподіяної шкоди.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З аналізу статті 980 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України «Про страхування» вбачається, що залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Приписами статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхова сума це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічне положення міститься в статті 993 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Суд також зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», що з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Приписами частини першої статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В той же час, згідно п.5 ч.1 ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (аналогічна правова позиція викладена у п.5 ч.1 ст.991 ЦК України).
Таким чином, відсутність доказів письмового повідомлення Страхувальником Страховика за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами від 25.03.2015р. №01/14013/ЦВ/15/301 про факт настання події, яка має ознаки страхового випадку не перешкодила Страховику переконатись в тому, що така подія є страховим випадком, оскільки матеріалами справи підтверджено, що представник Відповідача ОСОБА_8 був повідомлений про настання такої події та присутній на місці події безпосередньо після її настання. Більше того, відсутність повідомлення Страховика про факт настання події, яка має ознаки страхового випадку, може бути підставою до відмови у виплаті страхового відшкодування лише у випадку, якщо таке неповідомлення спричинило неможливість встановлення Страховиком того, чи є така подія страховим випадком, а також причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Великої палати Верховного суду від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц, постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.08.2018р. у справі №227/3573/16-ц.
Відтак, з врахуванням вимог ст.991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування», відповідно до яких підставами для відмови у страхових виплатах є несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин, беручи до уваги наявні в матеріалах справи та не спростовані Відповідачем докази того, що представник Відповідача був повідомлений належним чином про настання страхового випадку та виїзджав на місце події, суд зазначає про відсутність підстав до відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених п.9.1.5 Договору 1 (несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин).
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України», де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
За таких обставин, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт безпідставної відмови Позивачу в здійсненні відшкодування здійсненого Позивачем страхового відшкодування, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 гривня.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1921грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.
Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 28.01.2019р. №3075 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1921грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №18 до позовної заяви.
Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на час розгляду спору по суті Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1921грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1921грн. судового збору.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст. 9, 26, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (79005, Львівська область, м.Львів, вул.Саксаганського, буд.5; ідентифікаційний код 13809430) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01601, м.Київ, вул.Печерський узвіз, буд.3; ідентифікаційний код 14229456) 11279,45грн. шкоди у зв'язку з виплатою страхового відшкодування та судовий збір у розмірі 1921грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 15.04.2019р.
ГОловуючий суддя Фартушок Т. Б.