ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.04.2019Справа № 910/14358/18
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Мазур В.М.
розглянувши справу № 910/14358/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер"
до публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" в особі Уповноваженої
особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію
ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
За участю представників сторін:
від позивача: Даньшин Є.С., ордер серії КС № 345325 від 09.01.2019р.;
від відповідача: Абросімов С.С., довіреність № 59 від 29.11.2018р.;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна О.О. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нездійснення проведення задоволення вимог кредиторів у порядку черговості за рахунок наявних грошових коштів в касі та на рахунках ПАТ "Діамантбанк" є протиправними діями відповідача, які призвели до порушення прав позивача у вигляді неотримання коштів в порядку пропорційності задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018р. відкрито провадження у справі № 910/14358/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з огляду на складність справи. Підготовче засідання призначено у справі на 06.12.2018р. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
06.12.2018р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про повернення позовної заяви без розгляду та відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив про відсутність в його діях порушень законодавства та про відсутність у позивача порушеного права.
Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2018р. підтримав позовні вимоги та просив суд надати час для ознайомлення з відзивом, який ним на даний час не отримано.
Представник відповідача проти позову заперечив та повідомив суд, що відзив на позовну заяву направлено до суду поштою.
Також, відповідач підтримав раніше подане клопотання про повернення позовної заяви без розгляду, подав клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Суд задовольнив клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи у закритому судовому засіданні
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018р. постановлено здійснювати розгляд справи № 910/14358/18 у закритому судовому засіданні. Продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та підготовче засідання у справі відкладено на 17.01.2019р.
Після закінчення підготовчого засідання 06.12.2018р. судом через канцелярію Господарського суду міста Києва було отримано відзив відповідача на позовну заяву.
02.01.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
11.01.2019р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
14.01.2019р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
16.01.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи № 910/14358/18 довідки Національного банку України про залишок коштів на рахунку станом на 01.12.2018р.
Представник відповідача у підготовче засідання 17.01.2019р. не з'явився.
Представники позивача та третьої особи не заперечували щодо задоволення клопотання представника відповідача та відкладення підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019р. підготовче засідання у справі відкладено на 31.01.2019р.
24.01.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: виписки про рух коштів на рахунку ПАТ «Діамантбанк» у період з 02 липня 2018 року по 01 грудня 2018 року.
29.01.2019р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: довідки НБУ про залишок коштів на накопичувальному рахунку ПАТ «Діамантбанк» в іноземній валюті та у банківських металах станом на 01.12.2018р.; виписки по накопичувальному рахунку ПАТ «Діамантбанк» № 32076105601026 про рух коштів у іноземній валюті та у банківських металах за період з 02 липня 2018 року по 01 грудня 2018 року.
31.01.2019р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.
Присутній у підготовчому засіданні 31.01.2019р. представник позивача просив задовольнити клопотання про витребування доказів.
Представник відповідача просив задовольнити клопотання про залучення третіх осіб та заперечив щодо витребування доказів.
Представник третьої особи підтримав позицію відповідача.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення третіх осіб, відмовив у його задоволенні, оскільки, виходячи з підстав заявленого позову, рішення у даній справі не може вплинути на права та обов'язки зазначених у клопотанні фізичних осіб.
При цьому, суд відклав вирішення клопотання позивача, зобов'язавши витребувані докази подати відповідачу.
В підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.02.2019р.
20.02.2019р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого провадження, у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні, та про долучення доказів на виконання протокольної ухвали суду.
Присутній у підготовчому засіданні 21.02.2019р. представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які стосуються неможливості самостійно подати докази, зазначені у клопотаннях про витребування.
Представник позивача не заперечував щодо відкладення підготовчого засідання, у разі витребування доказів судом.
Представник третьої особи просив не розглядати клопотання про витребування доказів без участі представника відповідача та задовольнити клопотання останнього про відкладення розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, а також враховуючи, що клопотання про витребування доказів подані позивачем з дотриманням приписів ст. 81 ГПК, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, дійшов висновку про задоволення клопотань ТОВ "ДБК-Партнер" про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2019р. підготовче засідання у справі відкладено на 21.03.2019р. та витребувано від Національного банку України довідки про залишок коштів на накопичувальному рахунку ПАТ «Діамантбанк» в іноземній валюті та у банківських металах станом на 01.12.2018р.; виписки по накопичувальному рахунку ПАТ «Діамантбанк» № 32076105601026 про рух коштів у іноземній валюті та у банківських металах за період з 02 липня 2018 року по 01 грудня 2018 року.
19.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшла відповідь на ухвалу суду від 21.02.2019р.
Присутній у підготовчому засіданні 21.03.2019р. представник відповідача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та зазначив про підстави неможливості подати їх раніше.
Представник позивача не заперечував щодо залучення до матеріалів справи поданих відповідачем доказів, а також ознайомився з відповіддю, наданою Національним банком України на ухвалу суду від 21.02.2019р., та не заперечував щодо закінчення підготовчого провадження у справі та призначення судового розгляду.
Представники відповідача та третьої особи також ознайомились з відповіддю, наданою Національним банком України на ухвалу суду від 21.02.2019р., і не заперечували щодо закінчення підготовчого провадження й призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 910/14358/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2019р.
02.04.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.02.2019р. в частині вірного зазначення номеру накопичувального рахунка.
В судовому засіданні 04.04.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до статті 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.
Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.02.2019р., суд відмовив в її задоволенні, оскільки вказана ухвала Національним банком України виконана, незважаючи на допущену описку, у зв'язку із чим відпала актуальність зазначеного питання.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 04.04.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством «ДІАМАНТБАНК» та ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР» укладено договір банківського рахунку (депозиту) «Раціональний» №16798.001, відповідно до якого банк зобов'язується відкрити клієнту вкладний (депозитний) рахунок №2600735016498.001, для розміщення вкладником банківського вкладу.
05 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ДІАМАНТБАНК» та ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР», укладено договір банківського рахунку № 14-03-05-000168, відповідно до якого банк зобов'язується відкрити Клієнту рахунок №26006300001767.980, для розміщення коштів.
На момент звернення до суду з даною позовною заявою позивач мав на рахунках в ПАТ «ДІАМАНТБАНК» кошти в розмірі 5 186 683,58 грн.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 року №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 року № 2663 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Діамантбанк» з 24.06.2017 року по 23.06.2019 року включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Тімоніна Олександра Олексійовича уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ «Діамантбанк».
Згідно довідки Національного банку України від 03.12.2018р. на накопичувальному рахунку в національній валюті ПАТ «ДІАМАНТБАНК» № 32076105601026 залишок коштів станом на 01.12.2018р. становив 72 102 219, 84 грн.
Згідно довідки Національного банку України на накопичувальних рахунках ПАТ «ДІАМАНТБАНК», станом на 01.12.2018р. в іноземній валюті становив 817 282,85 євро, 8 154 750,7 доларів США та 0,00 рублів.
Позивач стверджує, що у ПАТ «ДІАМАНТБАНК» достатньо коштів для здійснення виплат кредиторам 4-ї черги та щоб розпочати виплати кредиторам 7-ї черги, до яких відноситься позивач. Проте, вказані виплати всупереч вимогам законодавства уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДІАМАНТБАНК» Тімоніним Олександром Олексійовичем не здійснюються.
Отже, позивач вважає, що протиправними діями відповідача - Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О.О., є нездійснення проведення задоволення вимог кредиторів у порядку черговості за рахунок наявних грошових коштів в касі та на рахунках ПАТ «ДІАМАНТБАНК».
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 року № 264-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24.04.2017 року № 1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням, розпочато процедуру виведення ПАТ «Діамантбанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17:00 год. 24.04.2017 року до 23.05.2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Діамантбанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду Старцевій Тетяні Володимирівні строком до 23.05.2017 року включно.
23.05.2017 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 2075 «Про продовження строку тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк», згідно якого строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному ПАТ «Діамантбанк» продовжено на один місяць 3 24.05.2017 року по 23.06.2017 року (включно). Також продовжено строк повноважень Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Діамантбанк» Старцевої Тетяни Володимирівни на один місяць з 24.05.2017 року до 23.06.2017 року (включно).
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 року №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк»», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 року № 2663 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ДІАМАНТБАНК» з 24.06.2017 року по 23.06.2019 року включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Тімоніна Олександра Олексійовича уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ «Діамантбанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, строком на два роки з 24.06.2017 року по 23.06.2019 року включно.
У правовідносинах між позивачем та неплатоспроможним ПАТ «ДІАМАНТБАНК» саме норми Закону є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у правовідносинах, які виникають на стадії введення в банк тимчасової адміністрації.
Запровадження тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів (задоволення майнових вимог кредиторів) у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наведена правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 12.04.2017р. у справі № 757/5583/15-ц; від 13.06.2016р. у справі № 6-1123цс16, від 20.01.2016р. у справі № 6-2001цс15, від 10.06.2015р. у справі № 3-223гс15, від 2503.2015р.у справі № 3-24гс15, від 29.04.2015 року у справі № 3-61гс15 та постановах Верховного суду від 02.03.2018р. у справі № 910/8297/17, від 01.03.2018р. у справі № 910/7629/17, від 28.02.2018р. у справі № 210/955/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; 8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; 10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).
Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.
Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
Згідно п. 6.6. глави 6 розділу у Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року №2 (далі - Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку), уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює задоволення вимог кредиторів кожної черги за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду.
Відповідно до п. 6.7. глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, у рішенні виконавчої дирекції Фонду про погодження задоволення вимог кредиторів банку мають зазначатися: назва черги кредиторів неплатоспроможного банку; загальна сума виплат; кількість кредиторів; порядок та строк виконання розрахунків.
Отже, а ні Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а ні Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку не містить чітко визначених строків для здійснення виплат кредиторам неплатоспроможного банку та імперативно визначає, що такі виплати здійснюються виключно за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду та на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Також, судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 грудня 2017 року № 5322 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ДІАМАНТБАНК» розпочато часткове задоволення вимог кредиторів четвертої черги, відповідно до частини шостої статті 12 та пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в розмірі 15% від загальної суми вимог черги. Вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору четвертої черги. Виплати здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунки кредиторів - в загальній сумі 113 397 343,87 грн. (15% від акцептованої суми за кожним кредитором).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 квітня 2018 року № 958 погоджено збільшення на 10% розміру часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ДІАМАНТБАНК» у сумі 75 536 455,40 грн., відповідно до частини шостої статті 12 та пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, розмір часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ДІАМАНТБАНК» збільшиться до 188 841 138,50 грн., що становить 25% від загальної суми акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2018 року № 2013 погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ДІАМАНТБАНК» на суму 75 536 455,40 грн., що становить у процентному співвідношенні 10 % від загальної суми черги. Таким чином, розмір часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ДІАМАНТБАНК» збільшиться до 264 377 593,90 грн., що становить 35% від загальної суми акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 листопада 2018 року № 3168 погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ДІАМАНТБАНК» на суму 75 615 661,50 грн., що становить у процентному співвідношенні 10 % від загальної суми черги. Таким чином, розмір часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ДІАМАНТБАНК» збільшиться до 340 270 476,75 грн., що становить 45% від загальної суми акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 березня 2019 року № 590 погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ДІАМАНТБАНК» на суму 75 634 286,33 грн., що становить у процентному співвідношенні 10 % від загальної суми черги. Таким чином, розмір часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ДІАМАНТБАНК» збільшиться до 415 904 763,08 грн., що становить 55% від загальної суми акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.
Вищенаведене підтверджує, що відповідачем починаючи з 2018 року постійно здійснюються виплати кредиторам четвертої черги.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого Цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України и способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Слід зазначити, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем і права та захисту підлягає порушене право.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захист відновлення порушеного права позивача.
У розумінні приписів ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодекс України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характер його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю Таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фізичні та юридичні особи звертаються до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Наявність такого порушення входить до предмету доказування та підлягає з'ясуванню компетентним судом. При цьому, таке порушення прав позивача не може бути абстрактним, ґрунтуватись на припущеннях тощо, а має бути належним чином доведено.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фізичні та юридичні особи звертаються до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Наявність такого порушення входить до предмету доказування та підлягає з'ясуванню компетентним судом. При цьому, таке порушення прав позивача не може бути абстрактним, ґрунтуватись на припущеннях тощо, а має бути належним чином доведено.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту заявлений щодо прав всіх кредиторів ПАТ «ДІАМАНТБАНК», а отже ухвалення рішення про задоволення позовних вимог у даній справі не призведе безпосередньо до поновлення прав ТОВ "ДБК-ПАРТНЕР".
Також, матеріалами справи не підтверджено порушення права позивача з боку ПАТ «ДІАМАНТБАНК», оскільки, як встановлено судом, банком здійснюються виплати кредиторам у порядку та строки, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У ПАТ «ДІАМАНТБАНК» триває процедура ліквідації, а позивач є одним з кредиторів ПАТ «ДІАМАНТБАНК», задоволення вимог позивача буде здійснюватися у спеціальній, встановленій Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурі.
Отже, станом на момент звернення до суду, права позивача не були порушені, оскільки процедура ліквідації в ПАТ «ДІАМАНТБАНК» не завершена, а черговість задоволення вимог позивача ще не настала, що свідчить про безпідставність подання позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає відсутність порушеного права ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР», що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи сторін суд відхиляє, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.04.2018р.
Суддя А.І. Привалов