79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.04.2019 р. Справа №914/399/19
За позовом: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Маланчака Романа Михайловича, м. Львів
про стягнення 15 347 грн. 97 коп.
Суддя Морозюк А.Я.
за участю секретаря Іванів Н.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Процесуальні дії у справі:
Позов заявлено Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Фізичної особи-підприємця Маланчака Романа Михайловича про стягнення 15 347 грн. 97 коп., з яких: 6 160 грн. 00 коп. - основного боргу, 288 грн. 18 коп. - інфляційних втрат, 99 грн. 79 коп. - 3% річних, 4 400 грн. 00 коп. - штрафу, 4 400 грн. 00 коп. - суми дострокової сплати винагороди(роялті). У позовній заяві позивачем також заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.03.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09.04.2019 р.
09.04.2019 р. на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача від 09.04.2019 р. про відкладення судового засідання у зв'язку з тим, що позивач не отримав відзиву на позовну заяву.
В судове засідання 09.04.2019 р. сторони не з'явились, причин неявки суду не повідомили, про дату, час і місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 11.03.2019 р.), що повернулись на адресу суду за вх.№12049/19 від 20.03.2019 р. та за вх.№12267/19 від 21.03.2019 р. відповідно, та долучені до матеріалів справи.
Оскільки ухвалу суду від 11.03.2019 р. про відкриття провадження у справі (якою серед іншого було встановлено строк відповідачу у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов) відповідач отримав своєчасно, а саме 16.03.2019 р. (що підтверджується повідомленням за вхідним номером канцелярії суду 12267/19 від 21.03.2019 р. про вручення поштового відправлення), відтак мав право подати відзив на позов не пізніше 31.03.2019 р. З врахуванням строків поштового обігу, а також зважаючи на те що відзив станом на 09.04.2019 р. до суду не надходив, суд констатує що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву та не повідомив суду поважних причин неподання відзиву, таким чином строк на подання відзиву в даній справі вважається вичерпаним.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.
Наведеним обумовлюється відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача від 09.04.2019 р. про відкладення судового засідання (у зв'язку з тим, що позивач не отримав відзиву на позовну заяву).
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обидві сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не повідомили суду поважних причин відсутності в судовому засіданні, відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвали суду від 11.03.2019 р. щодо встановленого строку на подання відзиву на позов однак таким правом не скористався, та у зв'язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначених ч.4 ст.252 ГПК України, суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Позиція позивача:
Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №КБР-72/02/18 від 01.02.2018 р., згідно з умовами якого відповідач визнає, що він здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, а позивач надає відповідачу невиключне право на таке виконання. Сторонами погоджено, що відповідач зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача щомісячну винагороду (роялті) в розмірі 440,00 грн. Строк дії договору визначається періодом з 01.02.2018 р. по 01.02.2020 р. Оскільки за весь час з моменту підписання договору та станом на момент підписання позовної заяви відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів, але не дотримувався зустрічного обов'язку - сплачувати винагороду позивачу та не оплатив жодного місяця за використання наданих йому невиключних прав, позивач вирахував загальну заборгованість відповідача станом на 24.02.2019 р., яка включає основний борг в розмірі 6 160,00 грн., з урахуванням інфляції в розмірі 288,18 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 99,79 грн., а також штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 4400,00 грн. та розрахунок періодів, за які відповідач зобов'язаний достроково сплатити винагороду у сукупному розмірі 4400,00 грн., а загалом 15 347,97 грн. Також позивач просить покласти судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу на відповідача, зазначивши в позовній заяві попередній(орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір- 1921,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.
Позиція відповідача:
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча ухвалу суду від 11.03.2019 р. про відкриття провадження у справі (якою серед іншого було встановлено строк відповідачу у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов) відповідач отримав 16.03.2019 р., що підтверджується повідомленням за вхідним номером канцелярії суду 12267/19 від 21.03.2019 р. про вручення поштового відправлення.
Обставини встановлені судом:
Між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права», та Фізичною особою-підприємцем Маланчаком Романом Михайловичем, як користувачем, було укладено договір №КБР-75/02/18 від 01.02.2018 р., відповідно до умов якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів; користувач, в свою чергу зобов'язується виплатити винагороду (роялті) в на поточний рахунок УЛАСП (п.3.1 договору). Відповідно до п.1.1, 1.2 додатку №2 від 01.02.2018 р. до договору №КБР-75/02/18 від 01.02.2018 р. розмір щомісячного платежу має складати 440,00 грн. за кожен заклад користувача. Відповідно до п. 1 додатку №2 від 01.02.2018 р. до договору №КБР-75/02/18 від 01.02.2018 р. користувач здійснює виконання творів у закладі Ville de Saint Denis, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (УЛАСП) є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24 січня 2011 року, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (копія свідоцтва додана до матеріалів справи).
Пунктом 6.3. договору №КБР-75/02/18 від 01.02.2018 р. обумовлено, що сторони розуміють, що цей договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об'єктів права інтелектуальної власності, тобто творів. Відповідно до п. 6.6. договору користувач підтверджує, що йому відоме положення п. в) ч.1 Статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права», згідно якого УЛАСП як організація колективного управління може збирати винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав.
Пунктом 3.3. договору №КБР-75/02/18 від 01.02.2018 р. передбачено, що загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше, ніж за п'ять днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.
Відповідальність користувача передбачена в пункті 3.6. договору №КБР-75/02/18 від 01.02.2018 р., відповідно до якого сторони обумовили, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу; крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.2 договору №КБР-75/02/18 від 01.02.2018 р., цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 лютого 2019 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення.
Сторони підписали договір та додатки до нього 01 лютого 2018 року, як зазначено в позовній заяві, жодна із сторін не повідомляла іншу про сторону про припинення протягом місяця до завершення строку дії договору, відтак, на поточний момент строк дії договору визначається періодом з 01.02.2018 р. по 01.02.2020 р.
Як зазначено в позовній заяві та не спростовано матеріалами справи, відповідач мав здійснити платежі в розмірі 440,00грн. (п.1.1, 1.2 додатку №2 від 01.02.2018 р. до договору№КБР-75/02/18 від 01.02.2018 р. ) за 14 місяців, однак не оплатив жодного місяця за використання наданих йому невиключних прав, чим порушив п. 3.3. та п.3.4. договору.
Позивач, вважаючи, що за весь час з моменту підписання договору станом на момент підписання цієї позовної заяви відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів, нарахував відповідачу основний борг в розмірі 6 160,00грн. втрати від інфляції в розмірі 288,18 грн., три проценти річних в розмірі 99,79 грн. за період з 04.02.2018 р.(день, коли відповідно до 3.3 договору, здійснюється перший платіж) по 24.02.2019 р.(день перед днем підписання позовної заяви), а також нарахував відповідачу штраф в розмірі 4 400,00грн. за період з 01 лютого по 27 жовтня 2018 року (без врахування періоду з 27.10.2018 р. по 24.02.2019 р., так як з моменту прострочення цих щомісячних платежів не минув строк, більший, ніж чотири місяці, як це передбачено п.3.6. договору) та борг із дострокової сплати роялті в розмірі 4 400,00 грн. за період з квітня 2019 року по січень 2020 року.
Крім того, позивач просить покласти судові витрати на відповідача. В позовній заяві позивач зазначив попередній(орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір- 1921,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).
Об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст.32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (яка діяла на момент укладення договору №КБР-75/02/18 від 01.02.2018 р.) встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Вказана стаття кореспондується з нормами, викладеними у статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 р. (відповідно до пп. д) п. 2 ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого виключено ст. 48, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Так відповідно до ч.1 ст. 12 вказаного Закону організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників серед інших здійснюють такі функції: - укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; - збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; - звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено договір №КБР-75/02/18 від 01.02.2018 р. та додатки №1 та №2 до нього, жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах до 01.02.2020 р. (пункти 6.1, 6.2 договору), відтак, в період з 01 лютого 2018 року (дати підписання договору) по 24 лютого 2019 року (дати перед днем підписання позовної заяви) договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували повне чи часткове виконання відповідачем умов договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості в розмірі 6160 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так позивач, за весь період прострочення основної суми боргу, а саме з 04.02.2018 р. (день, коли відповідно до 3.3 договору, здійснюється перший платіж) по 24.02.2019 р.(день перед днем підписання позовної заяви), нарахував відповідачу втрати від інфляції в розмірі 288,18 грн., розрахунок наведено в позовній заяві.
Здійснивши перевірку вказаного розрахунку інфляційних витрат, суд встановив, що нарахована сума не перевищує встановленого розміру інфляційних витрат на вказану позивачем суму боргу за відповідний період і підлягає задоволенню в межах заявленої суми вимог.
В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку, наведеного в позовній заяві становлять 99,79 грн., суд, здійснивши перевірку вказаного розрахунку, встановив, що нарахована сума не перевищує встановленого розміру трьох відсотків річних на відповідну суму боргу за відповідний період і підлягає задоволенню в межах заявленої суми вимог.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 3.6 договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.
Визначення роялті в чинному законодавстві України наведене в пп.14.1.225. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, де визначено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів за 01.02.2018 р. - 27.10.2019 р. прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, вимоги позивача про стягнення 4 400,00 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розрахована позивачем сума дострокової винагороди (роялті) за строк з квітня 2018 по січень 2020 року в розмірі 4400,00 грн. є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.
Таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином судовий збір за подання позову до суду, сплачений платіжним дорученням №344 від 15.02.2019 р. в розмірі 1921 грн. 00 коп., та зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки суду від 18.02.2019 р., покладається на відповідача.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить покласти витрати на професійну правничу допомогу на відповідача. При цьому в позовній заяві позивач подає попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн.
До позовної заяви додано договір №8.10-А від 08.02.2019 р. про надання професійної правничої допомоги, укладений між Адвокатським об'єднанням «Інтелкрафтс» та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав», відповідно до умов якого професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ФОП Маланчак Р.М. про стягнення заборгованості за договором №КБР-75/02/18 (п.1.2. договору); за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об'єднанню винагороду в наступних розмірах: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 5000,00 грн., без ПДВ (п.4.1., пп.4.1.1. викладений в редакції пункту 2 додаткової угоди від 11.02.2019 р. №1 до договору №8.10-А).
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Однак, представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано лише копію договору №8.10-А від 08.02.2019 р. Відповідно до п. 4.4. договору №8.10-А від 08.02.2019 р. сторони обумовили, що за результатами надання професійної правничої допомоги на кожній стадії судового процесу складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін; в акті зазначається, яка саме правнича допомога була надана та її вартість. Проте, жодного акту на підтвердження фактичних витрат позивача до позовної заяви не додано.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки позивач не довів, що ним дійсно понесено витрати на оплату послуг адвокатського об'єднання в розмірі 5000,00 грн., суд вважає за потрібне відмовити в покладенні заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу на відповідача.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд. Так в п. 20 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.02.2019 р. у справі №906/194/18, а також в п.7.7. постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.02.2019 р. у справі №914/1071/18 зазначено, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123,126, 129, 236-241, 247, 250, 251, 252, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Маланчака Романа Михайловича (АДРЕСА_1, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37396233) 6160 грн. 00 коп. - основного боргу, 288 грн.18 коп - втрат від інфляції, 99 грн.79 коп. - трьох процентів річних, 4 400 грн. 00 коп. - штрафу, 4 400 грн.00 коп.- дострокової сплати винагороди (роялті), а також 1921 грн. 00 коп. - судового збору.
3. У покладенні витрат на професійну правничу допомогу на відповідача - відмовити.
4. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Повне рішення складено 15.04.2019 р.
Суддя Морозюк А.Я.