ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
11 квітня 2019 року Справа № 913/94/19
Розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” (вул. Електриків, 29 А, м. Київ, 04176)
до Комунального підприємства “Сєвєродонецьккомунсервис” (вул. Гагаріна, 89, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)
про стягнення 5698 грн 14 коп.
Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.
Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув
Публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Країна” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства “Сєвєродонецьккомунсервис” про стягнення збитків у розмірі 5698 грн 14 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як страховик, за договором добровільного страхування наземного транспорту, виплатив страхувальнику страхове відшкодування і з моменту здійснення такої виплати на підставі ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 відкрито провадження у справі та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.03.2019.
Відповідач у відзиві на позовну заяву №559 від 15.03.2019 просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що матеріали справи не містять доказів винуватості відповідача під час ДТП 03.12.2017 внаслідок наїзду транспортного засобу на перешкоду по вул. Богдана Ліщини, 1-Е. Відповідач є балансоутримувачем, а не власником автомобільних доріг комунальної власності м. Сєвєродонецька. Відповідач здійснює лише поточний ремонт доріг комунальної власності м. Сєвєродонецьк, а проведення капітального ремонту доріг здійснюється Відділом капітального будівництва Сєвєродонецької міської ради.
Позивач у відповіді на відзив №47713/УБК від 22.03.2019 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.02.2018 у справі №428/13631/17 встановлено факт відсутності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.140 КУпАП, тобто те, що ДТП трапилося не внаслідок дій саме її, як начальника дільниці КП «СКС». Разом з тим, наявність цієї постанови не спростовує вини КП «Сєвєродонецьккомунсервис».
Ухвалою суду від 27.03.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.04.2019.
Представники сторін в судове засідання 11.04.2019 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.
У судовому засіданні 11.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.
30.10.2017 між Публічним акціонерним товариством “Страхова компанія “Країна” (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №УА 0162744, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням до нього - автомобілем марки (моделі) "RENAULT LOGAN" (реєстраційний номер НОМЕР_1), 2011 року випуску.
Страховим ризиком за договором, зокрема, є ДТП (п.7.1 договору).
Строк дії договору встановлено з 31.10.2017 по 30.10.2018, страхову суму погоджено у розмірі 170000 грн 00 коп.
03.12.2017 о 10:30 у м. Сєвєродонецьк по вул. Богдана Ліщини сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля RENAULT LOGAN, номерний знак НОМЕР_1, який належить гр. ОСОБА_2 та яким керував ОСОБА_3, про що складено довідку № 3017340538396192 про дорожньо-транспортну пригоду.
У довідці зазначено, що дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок того, що на проїзній частині були наявні перешкоди; зовнішнім оглядом установлено, що автомобіль отримав механічні пошкодження нижньої частини (дно, кузов).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №245211 від 11.12.2017, 03.12.2017 об 11 годині 34 хвилини в м. Сєвєродонецьку по вул. Б. Ліщини, ОСОБА_4 будучи посадовою особою відповідальною за стан дороги, не вжила заходів щодо ліквідації ями довжиною 1,55 м., шириною 1,40 м., глибиною 9 см., чим порушила правила п.3.1.1. ДСТУ 3987-97, що стало сукупною причиною ДТП за участі автомобілю ОСОБА_5, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
26.01.2018 ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «СК «Країна» з заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.02.2018 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.140 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Згідно з страховим актом №32/47713/2.1.5.1 від 13.03.2018 позивачем визначено суму страхового відшкодування у сумі 5698 грн 14 коп., яка виплачена гр. ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням №150 від 14.03.2018.
Позивач, вважаючи, що набув право вимоги до винної особи, надіслав КП «Сєвєродонецьккомунсервис» досудову претензію вих. №4263 від 08.05.2018 про відшкодування збитків у сумі 5698 грн 14 коп., мотивуючи тим, що ділянка за адресою: вул. Богдана Ліщини, 1-Е, м. Сєвєродонецьк перебуває на балансі КП «Сєвєродонецьккомунсервис».
КП «Сєвєродонецьккомунсервис» надало відповідь на претензію вих. №1056 від 05.06.2018, в якій вказало, що він є балансоутримувачем, а не власником автомобільних доріг комунальної власності м. Сєвєродонецька. КП «Сєвєродонецьккомунсервис» здійснює лише поточний ремонт доріг комунальної власності м. Сєвєродонецьк, а проведення капітального ремонту доріг здійснюється відділом капітального будівництва.
Рішеннями сесії Сєвєродонецької міської ради №488 від 05.04.2011 «Про передачу доріг комунальної власності на баланс КП «СКС» відповідача визнано балансоутримувачем автомобільних доріг комунальної власності м. Сєвєродонецька, в тому числі і вул. ОСОБА_6.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зобов'язання з відшкодування шкоди є деліктними і вимагають наявності складу правопорушення, а саме:
1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;
2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди);
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;
4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю, а згідно зі статтею 17 цього Закону управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.
За приписами підпунктів 1, 4 частини першої статті 21 Закону «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.
В частині першій статті 6 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Указані правила є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що обов'язок із забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів дорогами міст (селищ, сіл), утримання вулиць і доріг міст (селищ, сіл) покладений виключно на органи місцевого самоврядування (така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.11.2018 у справі №742/2509/16-ц).
Згідно з ч. 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Верховного Суду у справі №523/9076/16-ц від 17.04.2018 ).
За приписами частини 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Виходячи з приписів ст.48 ГПК України суд не наділений правом, без згоди позивача (за відсутності відповідного клопотання), здійснити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Виходячи з наведеного, позивачем неправильно визначено особу, відповідальну за завдані збитки і, відповідно, пред'явлено позов до неналежного відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ураховуючи вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір покладається на позивача згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” до Комунального підприємства “Сєвєродонецьккомунсервис” про стягнення 5698 грн 14 коп. відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 16.04.2019.
Суддя Т.В. Косенко