ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
16.04.2019Справа № 910/4762/19
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
доАкціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
відповідачаПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича
провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в якій просить визнати виконавчий напис від 09.04.2019 за реєстровим №2320, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" заборгованості за кредитним договором №09/01/К від 10.02.2009, а саме: суми кредиту у розмірі 6 814 748,10 грн., суми відсотків за користування кредитом у розмірі 3 172 689,71 грн., пені у розмірі 55 391,31 грн. та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 47 000,00 грн., на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з порушенням приписів чинного законодавства України, оскільки: міг бути вчинений виключно на нотаріально посвідченій угоді, в той час як спірний кредитний договір укладено в простій письмовій формі; за відсутності надання відповідачем необхідних для вчинення такої нотаріальної дії документів; щодо частини заборгованості, обов'язок з оплати якої було припинено; щодо заборгованості, строк оплати якої за умовами кредитного договору №09/01/К від 10.02.2009 не настав; за відсутності факту безспірності стягнутої за виконавчим написом заборгованості, у зв'язку з чим існують правові підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4762/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М., витребувано докази, призначено проведення підготовчого засідання на 14.05.2019.
При цьому, разом з вказаним позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 09.04.2019 за реєстровим №2320, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., яке здійснюється в рамках виконавчого провадження №58862776 у приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи звернення з даною заявою до суду позивач зазначає, що станом на сьогоднішній день спірний виконавчий напис було пред'явлено відповідачем до виконання, за яким приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно та кошти позивача, у зв'язку з чим захист його порушених прав та інтересів в межах даної справи може бути знівельовано внаслідок незаконного стягнення на підставі спірного виконавчого напису коштів на користь відповідача за час вирішення відповідного спору.
У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є встановлення наявності або відсутності підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, як на підставу звернення з відповідним позовом позивачем вказується на те, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений за наявності порушень приписів ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, за відсутності факту безспірності заборгованості в рахунок погашення якої його вчинено, зобов'язання зі сплати частини якої в свою чергу було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
В той же час, із матеріалів позову вбачається, що на сьогоднішній день оскаржуваний виконавчий напис став підставою для відкриття 10.04.2019 приватним виконавцем Кошарним Олександром Вікторовичем виконавчого провадження №58862776 з його виконання, з метою забезпечення виконання якого було накладено арешт на майно та кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис".
Суд відзначає, що приписи ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", які встановлюють вичерпний перелік підстав зупинення виконавчих дій, не містять такої підстави як оскарження виконавчого документу до суду, а вказують лише на обов'язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема, на підставі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Тобто, звернення до суду з позовом про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягають виконанню, у зв'язку із порушенням приписів закону при його вчиненні, не нівелює обов'язку виконавця вчинити примусові дії з його виконання в порядку та в межах строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження", що свідчить про обґрунтованість посилань заявника на можливе виконання спірного виконавчого напису (стягнення визначених коштів) за час вирішення даного спору в суді.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Оскільки в даному випадку предметом спору є немайнова позовна вимога, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не є взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відтак, за наявності в матеріалах справи документарного підтвердження початку примусового виконання спірного виконавчого напису обґрунтованим є посилання на те, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом може нівелювати ефективність судового захисту шляхом прийняття рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог, адже у разі повного виконання спірного виконавчого напису таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, оскільки запропоновані до стягнення за ним кошти вже будуть стягнуті і з метою їх повернення заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами та витрачати додаткові кошти.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Вказаними нормами закону передбачено, що власник має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.
Суд зазначає, що стягнення коштів за наслідками вчинення приватним виконавцем виконавчих дій щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, правомірність якого оскаржується, зводиться до можливого протиправного позбавлення власника свого права власності на майно - зокрема, грошові кошти, у випадку встановлення судом обставин щодо неправомірності вчинення відповідного виконавчого напису.
Тому, в даному випадку, враховуючи те, що на час розгляду справи розпочато процедуру виконання спірного виконавчого напису, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі нього є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Аналогічні висновки щодо необхідності з метою забезпечення належного захисту прав і інтересів осіб зупинення виконавчого провадження до розгляду спору про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого відкрито відповідне виконавче провадження, містяться в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, які в послідуючому знайшли своє застосування при вирішення тотожних питань в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/789/18 та у справі №924/790/18.
При цьому, судом враховано, що обраний захід до забезпечення позову не повинен мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності" банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Отже, господарська діяльність відповідача як банківської установи полягає у залученні у вклади коштів не конкретної особи або обмеженої кількості осіб, а необмеженої (на розсуд банку) кількості фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик, а тому тимчасове (до вирішення цього спору по суті) зупинення стягнення за вимогами до позивача як одного із боржників відповідача не може вважатися втручанням в господарську діяльність останнього у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності".
З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може породжувати подання нових позовів, зокрема стосовно відшкодування стягнутих коштів чи повернення майна за рахунок яких буде здійснено їх відшкодування в межах виконавчого провадження (у разі встановлення судом обставин неправомірності видачі оскаржуваного виконавчого напису), суд вважає обґрунтованими вимоги щодо зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису.
Що стосується формулювання вимоги позивача про зупинення саме стягнення, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження №58862776 у приватного виконавця Кошарного О.В., то суд відзначає, що зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису охоплює як зупинення його виконання в рамках виконавчого провадження №58862776, так і в цілому унеможливлює виконання спірного виконавчого напису в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" за час дії таких заходів забезпечення позову, а тому не вбачає необхідності у конкретизації суб'єкта заборони.
Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення зазначеного вище зупинення стягнення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про забезпечення позову задовольнити частково.
2. До набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у даній справі зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 09.04.2019 за реєстровим №2320 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем (свідоцтво №5486) на кредитному договорі №09/01/К від 10.02.2009.
3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 16.04.2019, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.
5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
6. Стягувачем за даною ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (49044, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 14; ідентифікаційний код 33546549).
7. Боржником за даною ухвалою є - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д; ідентифікаційний код 14360570).
8. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Суддя Р.В. Бойко