номер провадження справи 33/25/19
12.04.2019 Справа № 908/292/19
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов'я (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 105)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" (72520, с. Новоданилівка Якимівського району Запорізької області, вул. Поповича, буд. 4; адреса для листування: ОСОБА_1, АДРЕСА_2)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Якимівське міжрайонне управління водного господарства (72500, Запорізька обл., Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Центральна, буд. 66)
про стягнення суми,
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Неткал О.О., довіреність б/н від 11.03.2019;
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
В господарський суд Запорізької області 07.02.2019 надійшла позовна заява Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов'я до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" про стягнення суми заборгованості в розмірі 72235,62 грн. за договором № 74001/23 від 16.05.2018 про надання послуг, пов'язаних з перекиданням (транспортуванням) та забором води із використанням гідровузлів насосних станцій юридичними і фізичними особами (сільгосптоваровиробниками) для поливу сільськогосподарським культур.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2019 справу для розгляду розподілено судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 33/25/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12.03.2019.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.03.2019 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Якимівське міжрайонне управління водного господарства, відкладено судове засідання на 09.04.2019 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.04.2019 р. судове засідання відкладено на 12.04.2019 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг, пов'язаних з перекиданням (транспортуванням) та забором води із використанням гідровузлів насосних станцій юридичними і фізичними особами (сільгосптоваровиробниками) для поливу сільськогосподарських культур № 74001/23 від 16.05.2018, в частині оплати вартості наданих позивачем послуг, пов'язаних з забором води згідно додатку № 4. Так, за умовами договору, відповідач зобов'язався не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, здійснити остаточний розрахунок з позивачем за послуги із забору води згідно акту про надання послуг із забору води. Однак, відповідач свої обов'язки за договором належним чином не виконав, оплату за надані позивачем у період: травень-вересень 2018 року послуги у встановлений договором строк не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 61994,40 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спірним договором позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 10241,22 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 15, 509, 526, 530, 626, 629, 639 ЦК України, ст. 193 ГК України.
У судовому засіданні 12.04.2019р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить суд позов задовольнити. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що у розрахунку пені, який додано ним до позову, наявна технічна помилка щодо кінцевого періоду нарахування пені (рядок № 8 «дата нарахування пені»), а саме: замість дати 01.02.2019р. помилково вказано 25.01.2019р. При цьому кількість днів прострочення та сума пені позивачем зазначена вірно, у преамбулі розрахунку вказано правильну дату - 01.02.2019р. Тож, позивач просить суд вірною датою кінцевого періоду нарахування пені вважати дату - 01.02.2019р., про що останнім також подано і відповідну письмову заяву.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. У відзиві (вих.№ 01/04-03/19 від 04.03.2019р.) та поясненнях (вих.№ 01/12-04/19 від 12.04.2019р.) відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що за договором № 74001/23 від 16.05.2018, позивач будь-яких послуг відповідачу не надавав. Акти про надання цих послуг були підписані керівником відповідача під загрозою представників позивача припинити водопостачання у розпал сільськогосподарських робіт. Наслідком цього було б зупинення діяльності відповідача та неймовірні збитки від неврожаю відповідних культур. Акт звірки розрахунків від 01.11.18, прямо випливає із недійсних актів про надання послуг та є тільки констатацією факту, що такі ати дійсно були підписані, але не свідчить про визнання відповідачем будь-якої заборгованості перед позивачем. Умовами договору передбачені однакові послуги, які мають надавати одночасно виконавець ІІ (позивач) та виконавець ІІІ (третя особа). Відповідач послуги від третьої особи отримував та їх оплачував, позивач ці послуги не надавав, у зв'язку з чим, підстави для їх оплати відсутні. До того ж, позивач є бюджетною неприбутковою установою, а тому в нього має бути обґрунтування (калькуляція) встановлення саме тієї ціни на послуги, яку він вимагає від відповідача. Позивач не може здійснювати діяльність, спрямовану на отримання прибутку. Тобто, позивач має встановлювати ціну на свої послуги виключно на підставі розрахунків їх собівартості. За відсутності таких розрахунків неможливо дійти висновку, що надані послуги відповідають його положенню та приписам закону про заборону отримувати дохід неприбутковими організаціями, а його відповідна діяльність є законною. Позовні вимоги щодо стягнення неустойки не ґрунтуються ані на положеннях договору, ані на положеннях закону. Умовами договору передбачений порядок, за яким на підставі рахунків позивача здійснюється передоплата, а на підставі акту про надання послуг, здійснюється остаточна оплата отриманих послуг. Тож, враховуючи, що позивач не направляв рахунки на попередню оплату, встановлений договором порядок оплати послуг не було дотримано, а відтак позивач сам порушив умови договору, отже вимога про стягнення пені є також безпідставною.
Третя особа, у письмових поясненнях, що надійшли до суду 09.04.2019р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Вважає, що позивачем свої зобов'язання за договором № 74001/23 від 16.05.2018 виконано повністю, за період травень-вересень 2018 року забрано води в кількості 2583100 метрів кубічних на загальну суму 61994,40 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами. Відповідач же і у відношенні третьої особи свої фінансові зобов'язанням виконав не повністю, сплатив вартість спожитих послуг в сумі 2396000,00 грн. з загальної суми 2962552,38 грн. Договором погоджено права та обов'язки сторін, при встановленні обсягів спожитої води та порядок її обліку протягом строку виконання сторонами цього договору. Ні до підписання сторонами даного договору, ні під час його виконання, відповідач не висловив заперечення щодо порядку здійснення обліку спожитої води або бажання встановити власний засіб її обліку. Відповідач жодного разу не повідомив 3-тю особу про вихід з ладу приладу водообліку. Протягом дії цього договору, відповідач підписав без жодних застережень всі щомісячні акти про надання послуг з подачі води з зазначенням об'єму спожитої води замовником у 2018 року, а тому відсутні будь які сумніви в правдивості актів та правдивості обсягів спожитої води, встановлених ними.
У судовому засіданні 12.04.2019р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
16.05.2018р. між Управлінням Головного Каховського магістрального каналу (виконавець І), Запорізьким обласним управлінням водних ресурсів (станом на час розгляду справи - Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов'я) (виконавець ІІ, позивач у справі), Якимівським міжрайонним управлінням водного господарства (виконавець ІІІ, третя особа у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія» (замовник, відповідач у справі) був укладений договір № 74001/23 про надання послуг, пов'язаних з перекиданням (транспортуванням) та забором води із використанням гідровузлів насосних станцій юридичними і фізичними особами (сільгосптоваровиробниками) для поливу сільськогосподарських культур (далі договір).
Згідно п.1.1 договору встановлено, що даний договір передбачає умови та порядок вилучення води з водних об'єктів (канали державної міжгосподарської меліоративної мережі) із використанням водозабірних споруд виконавців І, ІІІ для поливу сільгоспкультур замовником, а також розрахунків за надані послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору, послуги, пов'язані з перекиданням та забором води, включають забір води замовником для поливу сільськогосподарських культур, проведення моніторингу меліоративного стану зрошуваного масиву, надання інформації з нормованого водокористування, рекомендацій щодо раціонального використання водних і енергетичних ресурсів, функціонування меліоративного комплексу.
Розділом 2 договору врегульовані обов'язки та права сторін, в тому числі:
- виконавець І зобов'язаний здійснювати забір води з Каховського водосховища та перекидати (транспортувати) її до гідровузла насосної станції (точки водозабору) виконавця ІІІ (п. 2.1.1);
- виконавець ІІ зобов'язаний надавати замовнику послуги, пов'язані з забором води згідно з додатком № 4 до договору; надавати виконавцю ІІІ до 5 числа місяця, наступного за звітним розрахунок на оплату послуг для передачі замовнику згідно з підписаним актом приймання-передачі послуг, пов'язаних із забором води для поливу сільськогосподарських культур (додаток № 5 до договору); забезпечити контроль якості води, у разі погіршення її якості та невідповідності нормативних документів (ДСТУ 2730-2015 Якість природної води для зрощення. Агрономічні критерії, ВНД 33-15.5-02-97 Якість природної води для зрощення. Екологічні критерії) проінформувати замовника та припинити роботу точок водополиву (п.п.2.3.1, 2.3.3);
- виконавець ІІІ зобов'язаний надавати послуги, пов'язані з забором води із використанням гідровузлів насосних станцій виконавця ІІІ згідно з планом поливу (додаток 6) протягом поливного сезону 2018 року (установлюється наказом виконавця ІІІ) відповідно до заявки замовника витратами не більше Q=____ л/с (без врахування резервного насосно-силового агрегату) при умові своєчасного виконання замовником зобов'язань, передбачених п. 2.6 цього договору (п.2.4.1);
- замовник зобов'язаний підписати до 5 числа місяця, наступного за звітним, спільно з виконавцем І та виконавцем ІІІ - акт наданих послуг з транспортування води (додаток № 3 до договору), спільно з виконавцем ІІ та виконавцем ІІІ - акт приймання-передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу сільськогосподарських культур (додаток № 5, 8 до договору); сплачувати виконавцю І, виконавцю ІІ, виконавцю ІІІ кошти за надані послуги згідно з умовами цього договору; провести попередню оплату до 1 числа поточного місяця на підставі поданого виконавцем ІІ рахунку відповідно до заявленого обсягу використання води на поточний місяць (додаток № 7) (п.п.2.6.4, 2.6.5, 2.6.13).
Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що оплата вартості послуг за цим договором здійснюється за договірною ціною, яка погоджується сторонами шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни на послуги з перекидання (транспортування) 1 куб.м. води для поливу сільськогосподарських культур між замовником і виконавцем І (додаток № 1 до договору), протоколу погодження договірної ціни на послуги, пов'язані з забором 1 куб.м. води на полив сільгоспкультур між замовником та виконавцем ІІ (додаток № 11 до договору) та виконавцем ІІІ (додаток № 3 до договору) відповідно до договірних обсягів води (додаток № 7).
Згідно п. 4.7. договору, замовник не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, здійснює остаточний розрахунок з виконавцем ІІ та виконавцем ІІІ за послуги із забору води згідно акту про надання послуг із забору води.
Пунктом 9.1 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
У додатку № 4 до договору виконавцем ІІ та замовником погоджений перелік послуг, пов'язаних з подачею води, які надаються виконавцем ІІ: 1). Організаційна робота щодо забезпечення безперебійного забору, впровадження енерго-водозаощаджувальних технологій, водообліку - постійно; 2). Робота з енергопостачальними організаціями по підвищенню надійності електропостачання. Надання інформації та рекомендацій щодо раціонального використання електроенергії при проведенні поливів сільгоспкультур. Організація робіт з проведення енергетичних обстежень водогосподарських об'єктів (енергоаудит) - постійно; 3). Надання інформації та рекомендацій з питань: нормованого водокористування; проведення заходів щодо раціонального використання водних ресурсів; функціонування меліоративного комплексу ведення обліку забору та використання води; проведення моніторингу зрошуваних земель та якості поливної води - постійно.
У додатку № 11 до договору виконавцем ІІ, виконавцем ІІІ та замовником визначено, що вартість послуг із забору води для планового водоспоживання: 0,312 грн./мі, у т.ч. без ПДВ 0,26 грн./мі та ПДВ (20%) 0,052 грн./мі, з них виконавцем ІІ в розмірі 0,024 грн./мі, у т.ч. без ПДВ 0,02 грн./мі та ПДВ (20%) 0,004 грн./мі, виконавцем ІІІ в розмірі 0,288 грн./мі, у т.ч. без ПДВ 0,24 грн./мі та ПДВ (20%) 0,048 грн./мі. Розрахунки за надані послуги здійснюються відповідно до протоколу узгодження способу водообліку (п.1 додатку).
Із матеріалів справи слідує, що позивач на виконання умов договору № 74001/23 від 16.05.2018 у період: травень-вересень 2018р. надав відповідачу послуги, пов'язані із забором води на загальну суму 61994,40 грн., що підтверджується актами про надання послуг із забору води: № 200 від 31.05.18 на суму 9292,80 грн. (за травень 2018); № 359 від 30.06.18 на суму 26421,60 грн. (за червень 2018); № 469 від 31.07.18 на суму 13020,00 грн. (за липень 2018); № 624 від 31.08.18 на суму 8570,40 грн. (за серпень 2018); № 789 від 30.09.18 на суму 4689,60 грн., підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
Однак відповідач розрахунки за послуги у строк встановлений п. 4.7 договору не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 61994,40 грн.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, складений сторонами станом на 01.11.2018р., який з боку відповідача підписаний його керівником та головним бухгалтером, підписи засвідчені відбитком печатки відповідача. Згідно вказаного акту заборгованість відповідача перед позивачем за послуги, пов'язані з подачею води склала 61994,40 грн. Акт звірки відповідачем підписаний без застережень та зауважень.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як визначено частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за № 74001/23 про надання послуг, пов'язаних з перекиданням (транспортуванням) та забором води із використанням гідровузлів насосних станцій юридичними і фізичними особами (сільгосптоваровиробниками) для поливу сільськогосподарських культур від 16.05.2018р. в сумі 61994,40 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 61994,40 грн. за надані у період: травень-вересень 2018 року послуги із забору води на підставі договору № 74001/23 від 16.05.2018р. підлягає задоволенню.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 10241,22 грн. нараховану за загальний період: з 01.07.2018р. по 01.02.2019р.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.8 договору № 74001/23 від 16.05.2018р. передбачено, що у разі несплати замовником послуг у терміни, визначені пунктами 4.5 та 4.7, замовник сплачує виконавцям пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати послуг.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Необхідно зазначити, що позивачем при здійсненні розрахунку приписи ч.6 ст. 232 ГК України не враховано. Нарахування пені здійснено за кожним актом про надання послуг окремо, однак кінцевим терміном нарахування по кожному акту визначено 01.02.2019р. Тож, за актом № 200 від 31.05.18 на суму 9292,80 грн. (за травень 2018), період нарахування пені потребує коригування відповідно до приписів ч.6 ст.232 ГК України. За вказаним актом пеня нараховується судом за період: з 01.07.2018 по 01.01.2019, періоди нарахування пені за іншими актами залишаються незмінними. За розрахунком суду, загальний розмір пені (нарахованої за прострочення грошового зобов'язання за актами надання послуг з водопостачання у період: травень-вересень 2018р.) за загальний період: з 01.07.2018 по 01.02.2019 складає 9923,30 грн. Коригування розрахунку пені судом здійснено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство".
Таким чином вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 9923,30 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється з огляду на необґрунтованість.
Посилання відповідача на тиск з боку працівників позивача задля підписання актів про надання послуг та на загрози останнього припинити водопостачання, судом відхиляються, оскільки жодного доказу такого тиску та загроз (листування з цього приводу тощо) ТОВ "Таврія" суду не надано, не подано доказів звернення до позивача з претензіями щодо якості та кількості отриманих послуг за спірним договором і по закінченню поливного сезону 2018. Крім того, згідно п. 5.9. спірного договору, при виникненні заборгованості замовника перед виконавцем І, виконавцем ІІ, виконавцем ІІІ останні мають право припинити надання послуг замовнику.
Таким чином, враховуючи прострочення відповідачем оплати наданих виконавцем ІІ за договором послуг, позивач мав всі підстави для припинення їх надання ТОВ "Таврія", однак не зробив цього.
Твердження відповідача про дублювання у договорі послуг виконавця ІІ та виконавця ІІІ, про не підтвердження позивачем визначеної у договорі ціни послуг, судом оцінюється критично, виходячи з наступного.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При укладенні договору № 74001/23 від 16.05.2018 сторонами визначено його предмет, ціну договору (додаток № 11), порядок надання послуг і порядок їх оплати та інші умови.
Приписами статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню, (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 203/2612/13-ц).
Посилання відповідача на безпідставність вимог про стягнення пені, у зв'язку з не направленням позивачем на адресу замовника рахунків на здійснення попередньої оплати, внаслідок чого порядок оплати встановлений договором не було дотримано, судом до уваги не приймаються, оскільки в рамках даної справи пеню позивачем нараховано не за прострочення відповідачем внесення попередньої оплати, а за прострочення терміну кінцевого розрахунку за надані послуги, встановленого п. 4.7. договору.
Інші заперечення відповідача також не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 61994,40 грн. основного боргу за надані у період: травень-вересень 2018 року послуги із забору води на підставі договору № 74001/23 від 16.05.2018р. та в сумі 9923,30 грн. пені.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з ТОВ "Таврія" на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов'я підлягає стягненню сума 1912,55 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" (72520, с. Новоданилівка Якимівського району Запорізької області, вул. Поповича, буд. 4; код ЄДРПОУ 03750612) на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов'я (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 105, код ЄДРПОУ 01038818; р/р 31253293100061 в Держказначейська служба України, МФО 820172) суму 61994 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 40 коп. основного боргу, суму 9923 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 30 коп. пені.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" (72520, с. Новоданилівка Якимівського району Запорізької області, вул. Поповича, буд. 4; код ЄДРПОУ 03750612) на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов'я (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 105, код ЄДРПОУ 01038818; р/р 31253293100061 в Держказначейська служба України, МФО 820172) суму 1912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн. 55 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - « 16» квітня 2019 р.
Суддя М.В. Мірошниченко