проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" квітня 2019 р. Справа № 922/3078/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача (вх. №482 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 у справі № 922/3078/18,
за позовом ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа", м. Одеса;
до ТОВ "Титан", м.Мерефа, Харківська область,
про стягнення коштів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аннушка, Хелс Кеа" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки товару № А-50 від 17.05.2012 у розмірі 73629,50 грн; пені у розмірі 23561,44 грн, 3% річних у розмірі 2596,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 12737,90 грн та штрафу у розмірі 7362,95 грн.
В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 15, 16, 526, 546, 549, 610, 611, 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 у справі №922/3078/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд наголосив про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості відповідача за договором у розмірі 73629,50 грн та наявності підстав для нарахування відповідачу пені у розмірі 23561,44 грн, 3% річних у розмірі 2596,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 12737,90 грн та штрафу у розмірі 7362,95 грн. Зокрема суд дійшов висновку, що гарантійним листом вих. № 22/09-1 від 22.09.2017 не може підтверджуватися заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки товару № А-50 від 17.05.2012 у розмірі 73629,50 грн.
Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обгрунтуванні апеляційної скарги вказує, що підписавши гарантійний лист вих. № 22/09-1 від 22 вересня 2017 року ТОВ "Титан" визнало заборгованість перед позивачем за договором поставки товару № А-50 від 17.05.2012 у розмірі 73629,50 грн. Одночасно апелянтом на підтвердження реальності виконання господарської операції з поставки відповідачу продукції надано копію видаткової накладної №Ан-0001718 від 22.08.2013.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 у справі № 922/3078/18; вирішено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 у справі № 922/3078/18 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення поштового зв'язку копію вищевказаної ухвали суду від 13.02.2019 ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" отримано 18.02.2019; ТОВ "Титан" отримано 19.02.2019.
26.02.2019 від ТОВ "Титан" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2153), в якому відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 у справі № 922/3078/18 без змін.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 у справі № 922/3078/18 не відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аннушка, Хелс Кеа" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (покупець) було укладено договір поставки товару № А-50.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 1.1. договору було передбачено, що постачальник передає у власність, а покупець відповідним чином приймає та оплачує медичний товар на умовах цього договору.
Кількість, асортимент і ціна товару, погоджена у заявці покупця, що відображено у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору. Ціна на товар, замовлений відповідно до належно оформленої заявки, зміні не підлягає (п.1.2. договору).
Згідно з п.п. 1.3., 1.4. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару постачальником та підписання видаткової накладної на дану партію товару. Сторони домовились, що умови даного договору поширюються на поставку кожної партії товару, який передається по окремій видатковій накладній.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник здійснює поставку медичного товару на протязі одного робочого дня з моменту отримання від покупця належним чином оформленої заявки на поставку партії товару.
Пунктом 2.5. договору було передбачено, що днем виконання поставки чергової партії по договору вважається відмітка про отримання покупцем товару в видатковій накладній.
Відповідно до п. 3.3. договору сума договору складає суму вартості усіх видаткових накладних, за якими поставлений товар згідно даного договору.
В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За твердженням позивача, постачальником неодноразово здійснювались поставки медичного товару за заявками покупця, однак покупець не в повному обсязі здійснив розрахунок, чим порушив свої договірні зобов'язання.
На підтвердження факту наявності заборгованості у ТОВ "Титан" перед ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" за договором поставки товару № А-50 від 17.05.2012 стороною надано гарантійний лист ТОВ "Титан" вих. № 22/09-1 від 22.09.2017.
Даним гарантійним листом ТОВ "Титан" гарантувало погасити заборгованість перед ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" в повному обсязі за установленим графіком (10 платежів).
Позивач вказує, що ТОВ "Титан" було здійснено лише два платежі по 10000,00 грн - 27.09.2017 та 09.10.2017.
У зв'язку з чим ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" зазначає про існування наразі заборгованості у відповідача в розмірі 73 629,50 грн.
27.09.2018 позивачем було направлено відповідачу претензію про стягнення заборгованість (вих. № 165/18) з проханням погасити заборгованість в сумі 73629,50 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, внаслідок чого ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення суми заборгованості та наслідків її несвоєчасної сплати з боку відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд наголосив про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості відповідача за договором у розмірі 73629,50 грн, зокрема первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операції з боку постачальника.
Колегія суддів не погоджується з відповідною позицією місцевого господарського суду з огляду на таке.
Як було зазначено судом вище, 22.09.2017 ТОВ "Титан" було складено та підписано гарантійний лист, в якому відповідач гарантував погасити заборгованість перед ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" в повному обсязі за установленим графіком (10 платежів).
Гарантійний лист - це офіційний лист підприємства, установи, організації, що є юридичним гарантом виконання підприємством викладених у ньому зобов'язань. Мета його складення - підтвердження певних угод, умов або фінансово-розрахункових зобов'язань.
У зазначеному листі ТОВ "Титан" чітко визначено суму заборгованості - 93 629,50 грн та підставу заборгованості - невиконання договору поставки товару № А-50 від 17.05.2012.
Отже, вказаний гарантійний лист, виступаючи юридичним гарантом виконання підприємством викладених у ньому зобов'язань, є погодженням та визнанням з боку ТОВ "Титан" факту існування заборгованості в сумі 93 629,50 грн саме на підставі договору поставки товару № А-50 від 17.05.2012.
В даному випадку, гарантійний лист ТОВ "Титан" від 22.09.2017 є належним свідченням існування заборгованості у відповідача на момент його складання в сумі 93 629,50 грн на підставі договору поставки товару № А-50 від 17.05.2012.
При цьому відповідачем не вказано та не доведено, що наявний у листі підпис директора ТОВ "Титан" та відтиск печатки є неналежними.
За таких обставин, оскільки ТОВ "Титан" не надано інших доказів погашення заборгованості після 22.09.2017, колегія суддів погоджується з позицією апелянта з приводу доведеності матеріалами справи існування заборгованості у відповідача за договором поставки товару № А-50 від 17.05.2012 в сумі 73 629,50 грн. У зв'язку з чим рішення в даній частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 23561,44 грн, 3% річних у розмірі 2596,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 12737,90 грн та штрафу у розмірі 7362,95 грн з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відтак, передумовою для застосування судом ч.2 ст.625 ЦК України, ст. 549 ЦК України є встановлення періоду прострочення, а отже визначення кінцевої дати виконання зобов'язання.
Слід зазначити, що гарантійний лист ТОВ "Титан" від 22.09.2017 є лише документальним визнанням факту заборгованості в сумі 93 629,50 грн на підставі договору поставки товару № А-50 від 17.05.2012, а не домовленістю сторін щодо строків виконання зобов'язання з оплати вартості товару. А отже, вказаний лист жодним чином не змінює строку виконання покупцем зобов'язання з оплати вартості товару, передбаченого договором поставки товару № А-50 від 17.05.2012.
В межах пункту 3.1 договору сторонами узгоджено, що оплата медичного товару проводиться у порядку відстрочки платежу на протязі 30 днів з моменту підписання видаткової накладної.
Разом з тим, сума заборгованості розрахована позивачем як різниця між сумою вартості усього поставленого товару та сумою проведених покупцем оплат за весь період існування договірних правовідносин між сторонами.
Так, позивачем не визначено та не надано до суду першої інстанції видаткову накладну (видаткові накладні) не сплата якої (яких) покупцем зумовила існування заборгованості у визначеному ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" розмірі.
Суд апеляційної інстанції не враховує копію видаткової накладної №АН-0001718 від 22.08.2013, оскільки остання була надана стороною виключно на стадії апеляційного перегляду спору без жодного обгрунтування неможливості її подання до суду першої інстанції, що в силу приписів ч.3 статті 269 ГПК України є неправомірним. Крім того без можливості дослідження судом процедури зарахування позивачем оплат по кожній накладній визначення видаткової накладної №АН-0001718 від 22.08.2013, як окремої підстави нарахування заборгованості, є неприпустимим.
Вказане унеможливлює з'ясування судом періоду прострочення заборгованості, та є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 у справі № 922/3078/18 скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості в сумі 73 629,50 грн, з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" (65049, Одеська обл., місто Одеса, вул. Фонтанська дорога, будинок 47, приміщення 1 А, ідентифікаційний код юридичної особи 36921315) задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 у справі № 922/3078/18 скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості в сумі 73629,50 грн.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" (65049, Одеська обл., місто Одеса, вул. Фонтанська дорога, будинок 47, приміщення 1 А, ідентифікаційний код юридичної особи 36921315) задовольнити.
Стягнути з ТОВ "Титан" (62472, Харківська обл., Харківський район, місто Мерефа, вул. Дніпропетровська, будинок 223, кімната 8-8, ідентифікаційний код юридичної особи 30588785) на користь ТОВ "Аннушка, Хелс Кеа" (65049, Одеська обл., місто Одеса, вул. Фонтанська дорога, будинок 47, приміщення 1 А, ідентифікаційний код юридичної особи 36921315) заборгованість в сумі 73 629,50 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 у справі № 922/3078/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян