Справа № 346/1189/19
Провадження № 2/346/1135/19
12 квітня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю секретаря Комашко А.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що будинковолодіння в с. Ворона, по вул. Л.Українки, 1, Коломийського району належало на праві власності колгоспному двору, головою якого була її мати - ОСОБА_3, яка на час ліквідації колгоспних дворів проживала у спірному будинку разом із сином ОСОБА_2 та позивачем. Тому кожен з них має (мав) право на 1/3 частину вказаного нерухомого майна. 16.03.2015 року ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина за законом, в тому числі на 1/3 частину вказаного будинку. Крім того, мати позивача залишила заповіт, яким все своє майно заповіла позивачу. Крім неї, інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, немає. Відповідач на власність в колишньому колгоспному дворі не претендує та не заперечує проти визнання права власності на спірне майно вцілому за позивачем. Однак, державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_4 як головою колгоспного двору, а нотаріус не має змоги встановити всіх співвласників зазначеного будинку та їх частки в цьому майні, оскільки згідно зі ст. 120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Тому позивач просить визнати за нею в порядку спадкування право власності на вказаний житловий будинок, господарські будівлі і споруди.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, 12.04.2019 року вона звернулася до суду з письмовою заявою, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати в її відсутності (а.с.23).
Відповідач в судове засідання не з'явився, 12.04.2019 року він подав до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги визнає та просить справу розглядати в його відсутності (а.с.22).
В зв'язку з неявкою в судове засідання вищевказаних учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-НМ № 260598 19.10.1991 року одружились ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у зв'язку з чим дружині присвоєно прізвище «Зборовська» (а.с. 7).
Згідно з копією заповіту, посвідченого 10.02.2006 року секретарем Воронської сільської ради Коломийського району та зареєстрованого в реєстрі за № 12, ОСОБА_3 заповіла все своє майно своїй дочці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто позивачу (а.с.12).
Відповідно до даних свідоцтва про смерть серії І-НМ № 204084, виданого 18.03.2015 року, мати позивача ОСОБА_3 померла 16.03.2015 року в с. Ворона Коломийського району Івано-Франківської області (а.с. 6).
Відповідно до копії довідки № 219, виданої 05.05.2015 року Воронською сільською радою Коломийського району, ОСОБА_3 належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в с. Ворона, по вул. Л. Українки, 1 (колишня Котовського, 76), Коломийського району та приватизована земельна ділянка в с. Ворона Коломийського району. Станом на 01.07.1990 року в цьому будинку були зареєстровані ОСОБА_3 - голова сім'ї, ОСОБА_2 - син (відповідач), та ОСОБА_6- дочка (позивач). На час смерті ОСОБА_3 в зазначеному будинку проживали сторони, а також ОСОБА_7 - зять, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - онуки. Заповіт від імені ОСОБА_3, посвідчений у виконкомі вказаної сільської ради 10.02.2006року за реєстровим № 12, не змінювався та не скасовувався (а.с.13).
Судом також встановлено, що відповідно до виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП “Коломийське МБТІ”, виданої 16.03.2017 року за № 58236, згідно з архівними даними станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок № 1 в с. Ворона, по вул. Л.Українки (Котовського, 76), Коломийського району Івано-Франківської області на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 01.02.1988 року згідно з рішенням виконкому Коломийської районної ради № 220 від 14.10.1987 року, зареєстровано за ОСОБА_3 Гафією Несторівною - головою колгоспного двору (а.с. 11, 14).
Згідно з даними технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого ОКП «Коломийське МБТІ» 29.03.2017 року, спірне нерухоме майно складається з житлового будинку загальною площею 86,1 кв. м. житловою площею 56,8 кв. м. та господарських будівель і споруд: стодоли - літера “Б”, сараю - літера “В”, вбиральні - літера “Г”, сараю - літера “Д”, огорожі - «№ 1-2», криниці -«№ 3» ( а.с. 8-10).
Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Судом встановлено, що листом № 02-14/21 від 26.01.2018 року державним нотаріусом Другої Коломийської районної державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з тим, що право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_3 як головою колгоспного двору, а нотаріус не має змоги встановити всіх співвласників зазначеного будинку та їх частки в цьому майні, оскільки згідно зі ст. 120 ЦК України (в ред.1963 р.) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (а.с.15).
Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Тому суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно.
На підставі наведеного, ст.ст. 392, 1261, 1268 ЦК України, та, керуючись ст.ст.197-200, 206 ч.1, 247 ч.2, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою та жителькою с. Ворона, вул. Л.Українки, 10, Коломийського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право власності на житловий будинок загальною площею 86,1 кв. м., житловою площею 56,8 кв. м., та господарські будівлі і споруди: стодолу - літера “Б”, сарай - літера “В”, вбиральню - літера “Г”, сарай - літера “Д”, огорожу - «№ 1-2», криницю - «№ 3», що знаходяться за адресою: с. Ворона, вул. Л.Українки, 1, Коломийського району Івано-Франківської області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 квітня 2019 року.
Суддя Калинюк О. П.