Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/84/19
Провадження № 2/499/175/19
Іменем України
"11" квітня 2019 р. смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі : головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області справу № 499/84/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивачі звернулися до суду із позовною заявою до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_3 .
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення ІІІ сесії УІІ скликання Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області від 24 грудня 2015 року назва АДРЕСА_1 змінена на АДРЕСА_1.
Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0700 га, яка передана ОСОБА_3 в користування та не приватизована.
Спадщину у встановлений законом строк позивачі прийняли, оскільки своєчасно звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, так як є спадкоємцями першої черги за законом.
Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок позивачі не можуть оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вказаний будинок, про що нотаріус надав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Позивачі у судове засідання не з'явився, надали до суду заяви про слухання справи у їх відсутність, на позовних вимогах наполягали.
Представника відповідача Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області позовні вимоги визнав та просив справу слухати у їх відсутність, про що надав заяву.
Відповідно до ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206,207 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Суд, забезпечивши сторонам сприяння всебічному, повному з'ясуванню обставин справи вирішив справу на підставі наступних доказів наданих сторонами та дослідивши письмові матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення ІІІ сесії УІІ скликання Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області від 24 грудня 2015 року назва АДРЕСА_1 змінена на АДРЕСА_1.
Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0700 га, яка передана ОСОБА_3 в користування та не приватизована.
Спадщину у встановлений законом строк позивачі прийняли, оскільки своєчасно звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, так як є спадкоємцями першої черги за законом, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні копією спадкової справи на ОСОБА_3
Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок позивачі не можуть оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вказаний будинок.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно постанови державного нотаріуса Іванівського державної нотаріальної контори Чекаліної А.Я. про відмову у вчиненні нотаріальних дій позивачам відмовлено у вчинені нотаріальної дії такої як видача свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок.
Згідно з ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
ОСОБА_3 не оформив за життя право власності на вказаний житловий будинок, який станом на 15 квітня 1991 року належав до майна колишнього колгоспного двору за чинним раніш законодавством (ст. 120 ЦК УРСР), що підтверджується довідкою Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області №078 від 09.01.2019 року.
Житловий будинок, що входить у склад спадщини, був внесений у по господарську книгу та відносився до суспільної групи колгоспний двір .
Згідно з положеннями статтей 120-127 ЦК УРСР 1963 року, ст. 17 Закону України «Про власність», постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року за № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», членами колгоспного двору вважалися особи, які приймали участь в громадському господарстві колгоспу, отримували в ньому основні прибутки і приймали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
У зв'язку з введенням Закону України «Про власність» така організаційно-правова форма як колгоспи, і відповідно колгоспний двір були припинені.
Згідно з п. 4 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.
Відповідно до п. 6 Інструкції ЦСУ СРСР від 15.05.1985 року № 5-24/26, жилі будинки, господарські, побутові будівлі у сільській місцевості, включені у господарські книги, до категорії самовільних відноситися не можуть.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстроване в Мін'юсті 18.07.2002 року за № 157/6445.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відсутність державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не дає підстав для висновку про те, що останній не був власником даного житлового будинку.
Ця позиція повністю відповідає практиці Верховного Суду України. Так, постановою ВСУ від 15 січня 2014 року у справі № 6-145цс13 сформована єдина правова позиція по даній категорії справ.
Порядок ведення по господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.
Таким чином, за умови прийняття позивачами спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом строк та спосіб, а також неможливості іншим шляхом оформити спадкові права, суд доходить висновку, що право позивачів на оформлення спадщини підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання.
Керуючись 16, 325, 328, 1216, 1333,1236 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 р., ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200,218,206, 223,247 259, 263-265 ЦПК України, Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., рішення Європейського суду від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v.Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99), суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області (с.Петрівка. вул.Центральна, 28 а Іванівського району Одеської області ) про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 та складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 та складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 та складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяР. М. Тимчук