Провадження № 2/522/5007/19
Справа № 522/4067/19
про повернення заяви
15 квітня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення учасників справу заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом Спільного підприємства «Солінг» до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків,
Позивач 12.03.2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків.
До суду 20.03.2019 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації боржника, якою зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 04.09.1992 року у АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою суду від 27.03.2019 року позову було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позову. 03.04.2018 року позивач усунув недоліки позову, надавши до суду квитанція про сплату судового збору.
З 28.03.2019 року по 10.04.2019 року суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 12.04.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 27.05.2019 року.
Разом з позовом представник позивач надав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно нерухоме/рухоме майно та грошові кошти, що належать відповідачеві ОСОБА_2 у розмірі 1 000 000 грн..
Вивчивши матеріали справи, подану заяву, суд приходить до висновку до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та з урахуванням співмірності позовних вимог.
У позові та матеріалах справи відсутні даного ідентифікаційного номеру відповідача, у зв'язку з чим у випадку задоволення клопотання неможливо буде ідентифікувати яке саме рухоме, нерухоме майно йому належить на праві приватної власності, вирізнити у Державному реєстрі речових прав рухоме, нерухоме майно, власником якого є саме відповідач.
Арешт майна вноситься у відповідні реєстри заборон та обтяжень рухомого і нерухомого майна. Накладення арешту на все майно, яке належить фізичній особі на ім'я ОСОБА_1 , можливо потягне за собою накладення арешту на майно та інших осіб з таким же прізвищем, ім'ям та по-батькові, що буде порушувати права інших осіб які не є учасниками зазначеної справи та є неприпустимим.
Стороною позивача також не надано доказів щодо наявності у відповідача грошових коштів, на яких саме рахунках, у яких банках вони розміщені, що унеможливлює ідентифікувати наявність цих коштів у відповідача.
Також, суд вбачає, що подана заява не відповідає змісту та формі заяви про забезпечення позову, вимоги щодо якої передбачені у ст. 151 ЦПК України, в частині того, що в ній не висловлено пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову.
Таким чином, судом встановлено, що заява не відповідає вимогам чинного ЦПК України щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову, а саме позивач не у повній мірі обґрунтував необхідність забезпечення позову; не надав пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Так, позивач просить суд накласти арешт на майно нерухоме/рухоме та грошові кошти, проте не надає жодних відомостей щодо існування взагалі такого майна (коштів).
Згідно з ч. 9 ст. 153 ЦПК України суддя, встановивши, що ухвалу про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення заяви про забезпечення позову.
Суд роз'яснює, що повернення вказаної заяви не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України
Керуючисьст.3-13, 76-81, 89, 149-153, 258, 260, 353 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом Спільного підприємства «Солінг» до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 15.04.2019 року.
Суддя Л.В. Домусчі