08 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1156/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довгої О.І.,
судді Запотічного І.І.,
судді Сапіги В.П.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року (головуючий суддя Микуляк П.П., м.Ужгород, 15:36:30) у справі № 0740/853/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у перетині державного кордону України, -
09 серпня 2018 року громадяни Російської Федерації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення інспектора прикордонної служби 1-ої категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Мукачівського прикордонного загону старшого прапорщика ОСОБА_3 про відмову перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 26 липня 2018 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено у в'їзді в Україну та рішення від 26 липня 2018 року, згідно якого ОСОБА_2 відмовлено у в'їзді в Україну.
В обгрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що 26 липня 2018 року вони, у встановленому чинним законодавством України порядку, намагались перетнути з території Угорщини державний кордон України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Дзвінкове» поблизу с. Горонглаб Берегівського району Закарпатської області. Працівниками прикордонної служби було встановлено, що позивачі здійснили незаконний в'їзд на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та виїзд з неї. Відтак, стосовно громадян Російської Федерації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №006356 від 26 липня 2018 року у вигляді штрафу у сумі 10200,00 грн. та прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у перетині державного кордону України відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, громадяни Російської Федерації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянти зазначають, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків під час вирішенні справи з огляду на те, що відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували факт незаконного перебування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та виїзду з неї без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду. Крім того, позивачі стверджують, що на тимчасово окуповану територію АРК не в'їжджали, а докази, які згідно закону є підставою для відмови у перетинанні державного кордону України, під час винесення оскаржуваних рішень посадовою особою відповідач не надав.
Відповідач у справі скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи позивачів щодо не вчинення ними жодних дій, спрямованих на порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї не відповідають дійсності. Так, в матеріалах справ про адміністративні правопорушення стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , містяться докази незаконного в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію АР Крим протягом 2018 року через тимчасово закритий пункт пропуску для авіаційного сполучення Сімферополь, а саме 26 квітня 2018 року рейсом S7163 Домодєдово - Сімферополь, що ними особисто, письмово, підтверджено в постанові про накладення адміністративного стягнення та не заперечувалося. Відповідач просить відхилити подану апеляційну скаргу.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання на розгляд справи не з'явились. Відповідно до норми ст.205 цього Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 цього ж Кодексу не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін, враховуючи наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 26 липня 2018 року в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Дзвінкове» прикордонним нарядом було виявлено двох громадян Російської Федерації , які у складі групи осіб намагались перетнути державний кордон України.
Рішенням інспектора прикордонної служби 1-ої категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Мукачівського прикордонного загону старшого прапорщика ОСОБА_3 від 26 липня 2018 року позивачу ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) відмовлено у в'їзді в Україну з причини того, що він порушив вимоги ч. 2 ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. №367, а саме допустив в'їзд на тимчасово окуповану територію АРК та виїзд з неї з порушенням визначених цими нормативними актами вимог: без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Рішенням інспектора прикордонної служби 1-ої категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Мукачівського прикордонного загону старшого прапорщика ОСОБА_3 від 26 липня 2018 року позивачці ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) відмовлено у в'їзді в Україну з причини того, що вона порушила вимоги ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. №367, а саме допустила в'їзд на тимчасово окуповану територію АРК та виїзд з неї з порушенням визначених цими нормативними актами вимог: без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову щодо скасування згаданих вище рішень суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії інспектора прикордонної служби І категорії відділу прикордонної служби «Горонглаб» прапорщика ОСОБА_3 щодо винесення рішення про відмову у в'їзді в Україну відповідають вимогам ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль» та ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Колегія суддів апеляційного суд погоджується з таким висновком, та зазначає наступне.
Частиною 4 статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» передбачено, що прикордонний контроль включає: перевірку документів; огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; виконання доручень правоохоронних органів України; перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
Статтею 8 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: наявності в нього дійсного паспортного документа; відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; підтвердження мети запланованого перебування; наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Статтею 9 Закону України «Про прикордонний контроль» закріплено, що прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства для перевірки виконання іноземцем або особою без громадянства вимог щодо строку перебування на території України.
Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає: встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.
Згідно статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Частиною 2 статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» закріплено, що в'їзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Порядок в'їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України - зазначена норма жодним чином не регулює питання заборони в'їзду на територію України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року №367, затверджено «Порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї», згідно з пунктом 3 якого в'їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї іноземців та осіб без громадянства здійснюються за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом ДМС або територіальним підрозділом ДМС через контрольні пункти у Новотроїцькому чи Генічеському районі Херсонської області. Додатком 1 до Порядку визначено Перелік контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію України / виїзду з неї: Контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України / виїзду з неї для автомобільного сполучення - «Каланчак», «Чаплинка», «Чонгар». Контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України / виїзду з неї для залізничного сполучення - «Херсон», «Мелітопол», «Вадим», «Новоолексіївка».
Пунктом 7.4. статті 7 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства у разі порушення правил перетину адміністративного кордону ВЕЗ «Крим» підпадають під дію статті 13 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є громадянами Російської Федерації, а тому порядок в'їзду на територію України регулюється Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Цим Законом визначено, що іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього ж Закону іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положенням ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» чітко визначено підстави для заборони в'їзду іноземцю та особі без громадянства в Україну, а саме частиною першою зазначеної статті вказано, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
- якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Аналогічні підстави для заборони в'їзду на територію України іноземцю викладені і у Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 946 від 05 грудня 2011 року(далі - Інструкція № 946).
В розділі 2 Інструкції № 946 до підстав для прийняття органом охорони державного кордону рішення про заборону в'їзду в Україну іноземця віднесено, зокрема, порушення ним у пункті пропуску через державний кордон України правил перетинання державного кордону України або невиконання законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону.
В частині 3 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону
Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції № 946 встановлено, що рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на строк 3 роки.
Відповідно до положень про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», база даних осіб є складовою центрального сховища даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт» Державної прикордонної служби України.
База даних осіб формується шляхом ведення інформації про осіб з використанням автоматизованих робочих місць «Інспектор» (стаціонарних, портативних, кишенькових) (далі - АРМ «Інспектор») до програмно-технічних комплексів автоматизації прикордонного контролю (далі - ПТК АПК) інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ІТС) «Гарт-1» і передавання її в режимі реального часу до ЦСД системи «Гарт» з використанням технічних засобів телекомунікаційної мережі Державної прикордонної служби України.
Введення інформації до Бази даних осіб здійснюється посадовими особами підрозділів органів охорони державного кордону державної прикордонної служби України, які в установленому порядку призначені і несуть службу в прикордонному наряді «Перевірка документів» із зазначенням реквізитів, перелік яких додається.
Судом встановлено, що користування згаданою базою даних здійснюється на підставі персонального логіну та паролю особою, яка здійснює контроль. Саме за допомогою вищевказаної бази і було виявлено незаконний в'їзд - виїзд позивачів на тимчасово окуповану територію АР Крим протягом 2018 року через тимчасово закритий пункт пропуску для авіаційного сполучення Сімферополь, а саме 26.04.2018 року рейсом S7163 Домодєдово - Сімферополь, що і призвело до винесення рішення спірного рішення про відмову перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства. При цьому як вбачається з постанов про накладення адміністративного стягнення № 006356 та 006357 від 26 липня 2018 року щодо притягнення позивачів до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене частиною 2 статті 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обидва вказали, що вчинене правопорушення та накладене адміністративне стягнення не оспорюють.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно прийнято оспорені позивачами рішення.
Щодо доводів апелянтів в апеляційні скарзі, то такі, на переконання апеляційного суду, повністю відповідають доводам адміністративного позову та суперечать матеріалам справи та наявним доказам у ній, а тому вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 0740/853/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
В. П. Сапіга
Повне судове рішення складено 15 квітня 2019 року.