Справа № 200/11427/16
Провадження №2/200/506/19
"02" квітня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого-судді Женеску Е.В.,
за участю секретаря: Гургули В.С.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
представника третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» про повернення безпідставно набутих грошових коштів та за позовом третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР» до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» про зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» про повернення безпідставно набутих грошових коштів та за позовом третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР» до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» про зобов'язання вчинити дії.
Від представника третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР» - ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, з огляду на те, що усі сторони та третя особа з самостійними вимогами на предмет спору є суб'єктами господарської діяльності, правовідносини виникли на підставі виконання господарських договорів, а тому вважає, дана справа підвідомча господарському суду.
Суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріал цивільної справи, клопотання про закриття провадження та додатки до нього, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом частин першої-третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність не господарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності не господарюючих суб'єктів.
У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1,4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до п. З вказаної Постанови у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
3.1. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
3.2. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.
Як встановлено із матеріалів справи, разом з позовною заявою було надано Субагентський договір № UA 11/12/14 від 11.12.2014 року, укладений між TOB «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.
Згідно з вказаним договором, ФОП ОСОБА_4 зобов'язався надавати TOB «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР» послуги з продажу авіаперевезень перевізників, а TOB «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР» зобов'язався надавати ФОП ОСОБА_4 технічну можливість самостійно оформляти (випускати) проїзні (перевізні) документи.
Як вбачається з матеріалів справи, саме в зв'язку з виконанням своїх зобов'язань за Субагентським договом № UA 11/12/14 від 11.12.2014 року, позивач використовував картковий рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_2» на підставі угоди № PDV2-648533 від 14.10.2014 року.
Отже, рух коштів на картковому рахунку відбувався у рамках виконання зобов'язання за господарським договором, стороною в якому є юридична особа та фізична особа-підприємець, тобто в рамках здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу
У відповідності до відомостей з ЄДР, долучених представником третьої особи до клопотання про закриття провадження, в період коли було укладено Договір № UA 11/12/14 від 11.12.2014 року та здійснювались платежі карткою, яка була випущена Відповідачем, Позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
При цьому, предметом спору є повернення грошових коштів, які були сплачені Позивачем в якості оплати проїзних документів в межах можливості їх оформлення на підставі господарського договору - Договору № UA 11/12/14.
З огляду на приписи статті 20 Господарського процесуального кодексу України зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Беручи до уваги, що спір виник щодо правочину, укладеному для забезпечення виконання зобов'язання - договору № UA 11/12/14, сторонами якого є юридична особа та фізична особа - підприємець ОСОБА_4, позивач на час укладання договору був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а спірні правовідносини виникли в зв'язку з виконанням учасниками справи господарських договорів, суд приходить до висновку, що клопотання представника третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору підлягає задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю так як спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 19, п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 20, 128 ГПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», суд -
Клопотання представника третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР» - ОСОБА_3 про закриття провадження у справі - задовольнити.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» про повернення безпідставно набутих грошових коштів та за позовом третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР» до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_2» про зобов'язання вчинити дії - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: Е.В. Женеску