09 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2738/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Сапіги В.П., Улицького В.З.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
апелянта ОСОБА_1
представника апелянта ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Денисюк Р.С. у м. Луцьку) у справі № 140/2184/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання здійснити нарахування (розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із травмою, заподіяною під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІІ групи інвалідності, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що має право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності по причині захворювання пов'язаного з безпосередньою участю в АТО при виконанні службових обов'язків та зазначає, що не підпадає під жодну з підстав для відмови у виплаті одноразової допомоги, встановлених ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивача не було звільнено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, а звільнено з інших підстав, передбачених даною статтею (в даному випадку - за власним бажанням), то підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивача, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік випадків відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідно до якого під жоден з них не підпадає звільнення «за власним бажанням».
Апелянт та його представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання на виклик суду не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 наказом ГУ НП у Волинській області від 07.11.2015 № 1 о/с «По особовому складу» призначено на посаду старшого інспектора роти патрульної служби особливого призначення «Світязь», присвоївши йому спеціальне звання капітан поліції (а. с. 62).
Наказом ГУ НП у Волинській області від 28.03.2016 № 63 о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1, старшого інспектора роти патрульної служби особливого призначення «Світязь» ГУ НП у Волинській області звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 29.03.2016 (а. с. 34).
Відповідно до свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії УМВС України у Волинській області № 257 від 14.07.2015 встановлено факт отримання позивачем травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків (акт про нещасний випадок № 8 від 14.04.2015) (а. с. 29).
Згідно з випискою з акта огляду МСЕК серії 12ААА № 386106 від 10.06.2016 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною інвалідності є травма пов'язана з безпосередньою участю в АТО при виконанні службових обов'язків (а. с. 76).
У зв'язку із зазначеними обставинами, 14.11.2017 позивач звернувся до ГУ НП у Волинській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, за наслідком розгляду якої 27.11.2017 затверджено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (а. с. 74, 64).
ГУ НП у Волинській області листом від 28.11.2017 за № 1071/29/01-2017 направило розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського начальнику ДФЗБО Національної поліції України Іванченко В.В. (а. с. 65).
З листа ГУ НП у Волинській області від 07.08.2018 № 708/01/29-2018, адресованого ОСОБА_1, слідує, що у листопаді 2017 року йому затверджено висновок про виплату йому одноразової грошової допомоги та направлено до Національної поліції України заявку для виділення цільового фінансування.
Однак, у відповідності до вимог листа Національної поліції України від 03.03.2018 № 2628/09/30-2018 переглянуто матеріали на підставі яких виникла потреба щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, що звільнені з поліції за власним бажанням.
З наявних документів, вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з поліції за п. 7 ч. 1ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», а не за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) вказаного Закону. Відтак, остаточне рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги не прийнято (а. с. 35).
Поряд з цим, розглянувши заяву позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги від 02.06.2018 Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України листом від 09.08.2018 № К-432/29/2/02-2018 повідомив останнього про відсутність правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги за п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» (а. с. 36).
З врахуванням вказаних обставин, 03.10.2018 ГУ НП у Волинській області затвердило висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а. с. 69) та 26.10.2018 надіслало позивачу лист за № 946/01/29-2018, яким повідомлено, що однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» є звільнення з поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону. Оскільки позивача звільнено з поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», а не за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) вказаного Закону, тому позивачу відмовлено у призначенні та виплаті вказаної допомоги.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015.
Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 (далі - Порядок № 4).
Підпунктом 4 п. 5 розділу 1 Порядку № 4, зі змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 № 916, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ-обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пунктів 2, 3, 5 розділу ІІІ цього Порядку посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
Разом з цим, передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Частиною 1 ст. 97 визначено вичерпний перелік випадків, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги. При цьому, розширеному тлумаченню дана норма закону не підлягає.
Отже, однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» є дотримання звільнення особи з поліції, а саме - внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, тобто згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
Суд наголошує, що наказом ГУ НП у Волинській області від 28.03.2016 № 63 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», а не за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі № 373/1188/16-а від 19.09.2018 та у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 554/155/17, від 05.06.2018 у справі № 691/480/17.
Згідно з нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з аналізу наведених вище норм у сукупності колегія суддів вважає, що відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений законом, оскільки звільнення позивача зі служби в поліції відбулось не внаслідок причин, зазначених у пунктах ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Щодо доводів апелянта про те, що відповідачем видано наказ про здійснення виплати одноразової грошової допомоги, однак його не було виконано та не було скасовано на переконання суду не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки для такої виплати встановлений певний алгоритм дій, порядок, що в даному випадку не дотримано, оскільки, як зазначено вище звільнення позивача зі служби в поліції відбулось не внаслідок причин, зазначених у пунктах ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року у справі № 140/2184/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. П. Сапіга
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 15 квітня 2019 року