Головуючий І інстанції: О.А. Прилипчук
15 квітня 2019 р. Справа № 480/4617/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Бершова Г.Є.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2019, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/4617/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до поданої заяви з вересня 2017 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом тривалого часу проходив службу в установах виконання покарань. Останнє місце роботи - Державна установа "Роменська виправна колонія (№56)". Вислуга років на момент звільнення у пільговому обчисленні складала 24 роки 10 місяців 05 днів. Після його звільнення до ГУ ПФУ в Сумській області було направлено пакет документів для призначення пенсії. Однак, відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років мотивуючи своє рішення тим, що у позивача відсутня календарна вислуга - 22 роки і більше, що є умовою для призначення пенсії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в установах виконання покарань, останнє місце роботи перед звільненням - Державна установа "Роменська виправна колонія (№56)" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
Наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області від 06.05.2016 №131/ОС-16 підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п.п. 6 п. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (а.с. 21).
Згідно з вказаним наказом, вислуга позивача на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 16 років 08 місяців 26 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки 11 місяців 17 днів (а.с. 21).
Після звільнення зі служби було підготовлено та направлено пакет документів до ГУ ПФУ в Сумській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Листом №11551/03.2-04 від 16.11.2018 р. позивача повідомлено, що рішенням від 06.11.2018 №76 ГУ ПФУ в Сумській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги 22 роки та 6 місяців і більше, передбаченої п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" для осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які звільнені у період з 01.10.2015 по 30.09.2016 (а.с. 22).
Позивач не погодився із такою відмовою та звернувся із позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в тому числі в Державній кримінально-виконавчій службі України, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Буквальний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що право на призначення пенсії за вислугу років виникає за умови: 1) звільнення особи з військової служби; 2) наявність достатньої кількості вислуги років.
Колегією суддів встановлено, що позивач не має на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 18 років 11 місяців 18 днів (згідно з розрахунком вислуги років при призначенні пенсії - а.с. 18-19) при необхідних 22 календарних років та 6 місяців.
Одночасно стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Колегія суддів зазначає, що жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, можуть бути встановлені підзаконними актами.
Крім того, в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.
Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 та №725/1959/17.
Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 24 роки 10 місяців 05 днів, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 по справі № 480/4617/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Г.Є. Бершов
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко