15 квітня 2019 року справа №265/5656/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 березня 2019 року (повне судове рішення складено 13 березня 2019 року у м. Маріуполі) у справі № 265/5656/18 (суддя в І інстанції Гноєвой С.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області, Інспектора патрульної поліції 3-ої роти батальйону Управління патрульної поліції в місті Маріуполі лейтенанта поліції Реуцького Антона Володимировича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Донецькій області, Інспектора патрульної поліції 3-ої роти батальйону Управління патрульної поліції в місті Маріуполі лейтенанта поліції Реуцького Антона Володимировича (далі - Поліцейський) про визнання дій Поліцейського протиправними та скасування постанови 21 червня 2018 року серії ВР № 871660 по справі про адміністративне правопорушення, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що згідно оскаржуваної постанови, вона 21 червня 2018 року близько 20.25 години, керуючи автомобілем Volkswagen gold variant, державний номерний знак НОМЕР_1, на трасі Н-20 214 км Волноваського району Донецької області, рухалася лівою полосою при вільній правій без наміру здійснити поворот ліворуч чи розворот, де дорога має дві та більше смуги для руху в одному напрямку, чим порушила п. 11.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). Зазначає, що вона не постійно рухалася в лівій смузі, а іноді, оскільки дорожнє покриття знаходилося не в ідеальному стані, по вказаній трасі вона не їздила з 2014 року, а тому орієнтувалася на маневри автомобілю, який рухався попереду. Крім того, зазначила, що інспектором не складався протокол про адміністративне правопорушення, отже просила суд визнати протиправними дії Поліцейського та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.58-61).
Позивачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій вона просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, встановлення судом недоведених обставин, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів посилається на те, що відповідачем не доведено порушення правил дорожнього руху та, як наслідок, вчинення адміністративного правопорушення (а.с.64-65).
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши їх за матеріалами справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановою серії ВР № 871660 від 21 червня 2018 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу 425 гривень.
У мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що 21 червня 2018 року близько 20.25 години, ОСОБА_1, керуючи автомобілем Volkswagen golf variant, державний номерний знак НОМЕР_1, на трасі Н-20 214 км Волноваського району Донецької області, рухалася лівою полосою при вільній правій без наміру здійснити поворот ліворуч чи розворот, де дорога має дві та більше смуги для руху в одному напрямку, чим порушила п. 11.5 ПДР України. Постановлено застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень (а.с.6).
Зі змісту оптичного диску з відеофіксацією правопорушення, вбачається, що автомобіль Volkswagen golf variant, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по трасі Н-20 214 км Волноваського району Донецької області, лівою полосою при вільній правій без наміру здійснити поворот ліворуч чи розворот. ОСОБА_1 не заперечувала, що саме вона керувала зазначеним автомобілем, який зафіксовано на відеоносії. При цьому вбачається, що права смуга має дорожнє покриття, придатне для руху, що спростовує твердження позивача про незадовільний стан дорожнього покриття правої смуги.
Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено, що порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п. 11.5 ПДР України, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Судом встановлено, що позивач рухалася по лівій смузі, тоді як права була вільна, намірів повороту ліворуч або розвороту в неї не було, чим порушила п. 11.5 ПДР України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху за частиною 2 статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції, що визначено ч. 2 ст. 258 КУпАП.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частиною першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Аналізуючи оскаржувану постанову вбачається, що вона була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ч. 2, 4, 5 ст. 258 КУпАП.
На підставі п. 10 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати усі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення з підстав порушення ст. 122 ч. 2 КУпАП була винесена Поліцейським відповідно до діючого законодавства, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність винесеної постанови серії ВР № 871660 від 21 червня 2018 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ч.2 ст.77, ч.3 ст.272, п.3 ч.3 ст.286, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. ст. 321, 322, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 березня 2019 року у справі № 265/5656/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 15 квітня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Сіваченко
Судді Т. Г. Гаврищук
І. Д. Компанієць