Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун
15 квітня 2019 р. Справа № 816/1667/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2018, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.11.18 по справі № 816/1667/18
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства внутрішніх справ України третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі за тестом - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління МВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області (надалі - УМВС в Полтавській області, відповідач), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив:
- визнати протиправною відмову МВС України, викладену в листі від 31.07.2018 за вихідним №22/6-3819 щодо невизнання ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ;
- зобов'язати МВС України визнати позивача ветераном органів внутрішніх справ України на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ України".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо визнання ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ, викладену в листі від 31.07.2018 за вих. №22/6-3819.
Визнано за ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) від 05.07.2018 щодо визнання його ветераном органів внутрішніх справ, з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у даному рішенні.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачі звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Оскільки відповідачами не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в частині задоволених позовних вимог в межах доводів апеляційних скарг.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 в період з 17.05.1995 до 31.07.2014 проходив службу на посадах середнього начальницького складу органів внутрішніх справ в підрозділах УМВС в Полтавській області.
Підполковник міліції, старший інспектор-черговий чергової частини відділення міліції Октябрського районного відділу Полтавського міського управління ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ 31.07.2014 за п. 64 «б» (у запас через хворобу) на підставі наказу УМВС в Полтавській області від 25.07.2014 №337 о/с. Вислуга років станом на 31.07.2014 складає 21 рік 07 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні 22 роки 01 місяць 28 днів. Безперервний стаж служби в органах внутрішніх справ становить 19 років 02 місяці 14 днів (а.с. 17).
Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Крім того, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи з 09.12.2014 відповідно до довідок до актів огляду МСЕК серії АВ №0187088 від 18.12.2014 та серії НОМЕР_2 від 05.01.2017 (а.с. 3-4). Інвалідність встановлена на строк до 01.02.2019.
10.04.2018 ОСОБА_2 звернувся на Урядовий контактний центр із заявою щодо встановлення йому відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР (надалі - Закон №203/98-ВР) статусу ветерана органів внутрішніх справ (а.с. 18).
Звернення позивача за належністю було направлено до УМВС в Полтавській області та розглянуте його Ліквідаційною комісією.
Листом Ліквідаційної комісії УМВС в Полтавській області від 24.04.2018 №ЖИ-458/КЦ відмовлено ОСОБА_2 у визнанні ветераном органів внутрішніх справ України з тих підстав, що хоча вислуга для призначення пенсії і становить 21 рік 07 місяців 06 днів, однак з них 2 роки 04 місяці 22 дні складає навчання, тому підстави для встановлення статусу «Ветеран ОВС» відсутні.
13.06.2018 позивач звернувся до МВС України із запитом на отримання публічної інформації стосовно того, яким органом МВС України чи Ліквідаційною комісією УМВС в Полтавській області має видаватися посвідчення «Ветерана ОВС» колишнім працівникам органів внутрішніх справ (а.с. 73).
8.06.2018 листом №22/6-191зі (а.с. 74) Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України повідомив, що уповноваженим органом МВС з питань пенсійного забезпечення є управління координації соціальних та пенсійних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС. Водночас Департамент послався на статтю Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" в частині категорій громадян України, які визнаються ветеранами органів внутрішніх справ.
05.07.2018 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС в Полтавській області з приводу направлення його документів до Управління координації соціальних та пенсійних виплат Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України (а.с. 75).
10.07.2018 за вихідним № 4/809 Ліквідаційною комісією УМВС в Полтавській області документи ОСОБА_2, а саме: заява на ім'я начальника УКСПП ДПОСНД МВС ОСОБА_3, копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, 2 фотокартки, копії довідок до актів огляду МСЕК АВ №0187088 від 18.12.2014 та №0552746 від 05.01.2017 були направлені до МВС України (а.с. 76), про що позивача повідомлено листом від 10.07.2018 за вихідним 4/810 (а.с. 76).
31.07.2018 т.в.о. директора Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України ОСОБА_4 надав відповідь за вихідним № 22/6-3819 від 31.07.2018, в якій зазначив, що навчання у цивільних вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання) є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не є видом служби. Тривалість служби ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ є меншою за 20 років, підстави для видачі йому посвідчення та нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ» відсутні. У зв'язку з цим документи та заяву ОСОБА_2 повернуто заявнику (а.с. 111).
Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на присвоєння йому статусу ветерана органів внутрішніх справ, оскільки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також має вислугу років в органах внутрішніх справ більше 20 років, що відповідає п. 3 ст. 5 Закону України Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, правові та організаційні засади реалізації громадянами прав, пов'язаних із отриманням ними статусу ветеранів органів внутрішніх справ, визначені Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» №203/98-ВР від 24.03.1998 року (Закон №203).
Згідно з ст. 4-1 Закону №203 сфера дії цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України.
Судовим розглядом встановлено, що відмова Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 31.07.2018 №22/6-3819 на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ ґрунтується на тому, що період навчання у цивільному вищому навчальному закладі не зараховується до вислуги років для встановлення вказаного статусу, натомість цей період враховується лише для призначення пенсії відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Конституційний Суд України у рішенні від 27.02.2003 у справі № 4-рп/2003 зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ не пов'язується з часом звільнення особи зі служби в цих органах.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 5 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України: особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
З аналізу наведеної норми слідує, що необхідними і достатніми умовами для визнання особи ветераном органів внутрішніх справ є: 1) встановлення особі інвалідності першої чи другої групи; 2) інвалідність має настати внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ; 3) вислуга військової служби і служби в органах внутрішніх справ становить 20 і більше років.
Питання щодо обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з військової служби, регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (надалі - Порядок № 393).
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" регулюють сферу правовідносин, що виникають у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Разом з тим, при вирішенні питання про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ на підставі статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", але для при обчислення вислуги років також слід брати до уваги й положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до статті 1 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до частини другої статті 17 цього ж Закону до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Такий самий порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, передбачає й пункт 2 Порядку №393.
Як свідчать матеріали справи, в період з 01.09.1989 по 25.06.1994 ОСОБА_2 навчався на денному відділенні Полтавського інженерно-будівельного інституту. Після завершення навчання наказом Міністерства оборони України 22.06.1994 №352 ОСОБА_2 присвоєно офіцерське звання - лейтенант запасу, що підтверджується атестаційним листом від 03.08.1993 з особової справи та військовим квитком, виданим позивачу 25.06.1994 за №069428 (а.с. 139-141).
Таким чином з урахуванням особливостей правового регулювання спірного питання, яким статус позивача визнається особливим, а також той факт, що після закінчення вищого навчального закладу позивачу присвоєно офіцерське звання, до вислуги років ОСОБА_2 має враховуватися період навчання з 01.09.1989 по 25.06.1994 у Полтавському інженерно-будівельному інституті.
Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також має вислугу років в органах внутрішніх справ більше 20 років, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність усіх передумов та відповідно права позивача на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційних скарг про те, що для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ обов'язковою умовою є наявність відповідної кількості календарних років вислуги (саме служби), а не інших періодів навчання, роботи тощо, які враховуються при призначенні пенсії, оскільки п. 3 ст. 5 Закону №203 не містить вимог про наявність календарної або пільгової вислуги служби для надання статусу ветерана внутрішніх справ, а містить лише вимоги про наявність вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
За викладених обставин, відмова Міністерства внутрішніх справ України у визнанні ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ, викладена у листі від 31.07.2018 №22/6-3819 є протиправною, а позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішенння суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 по справі № 816/1667/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов