09 квітня 2019 р.Справа № 820/4689/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.07.18 року по справі № 820/4689/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку не вірно обчисленого розміру пенсії при її призначенні з підстав надання пенсіонером нових документів та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 31 грудня 2017 року в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням ЩДГВ (щомісячної додаткової грошової винагороди), грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016,2017 роки, винагороди за участь в АТО (антитерористичній операції), одноразової премії в розмірах зазначених у довідках військової частини НОМЕР_1 від 16 березня 2018 року № 636, військової частини НОМЕР_2 від 30 березня 2018 року № 277 Ф про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував за останні 24 місяці перед звільненням та з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14099344) з 31 грудня 20І7 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_3 ) пенсію в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням ЩДГВ (щомісячної додаткової грошової винагороди), грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки, винагороди за участь в АТО (антитерористичній операції), одноразової премії в розмірах зазначених у довідках військової частини НОМЕР_1 від 16 березня 2018 року № 636 та військової частини НОМЕР_2 від 30 березня 2018 року № 277Ф про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_3 ) отримував за останні 24 місяці перед звільненням та з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вважає бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку розміру пенсії безпідставною, протиправною та такою, що порушує права, свободи та інтереси позивача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.05.2018 року про перерахунок пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2018 року про перерахунок пенсії та за результатом розгляду прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив військову службу в Збройних силах України.
Позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як особа звільнена з військової служби та перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
Позивач, з 01.08.1992р. по 30.12.2017 р. проходив військову службу в Збройних силах України (далі - ЗС України), яка є державною службою особливого характеру, згідно ч. 1 ст.2 Закону України №2232-ХІІ про військовий обов'язок і військову службу з 01.08.1992 р. по 30.08.2017 р. в військовій частині НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 ), а з 31.08.2017 по 30.12.2017 р. у військовій частині НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), де отримував грошове забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України №2011-XIІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (далі закон №2011-XII). постанови КМ України від 07.11.2007 р. № 1294 «Про у порядкування структури та умов грошевого забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною на момент його служби (далі - постанова №1294) та п. 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам яка затверджена наказом Міноборони від 11.06.2008р. №260 (далі інструкція №260) та зареєстрована в Мін'юсті 14.07.2008 р. за № 638/15329, якими зазначено що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій і пенсіонером Міністерства оборони України (а.с. 10).
16.12.2017р. наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 16.12.2017р. №194 позивача звільнено в запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням контракту) (а.с. 11).
Із списків військової частини НОМЕР_1 виключений 30.12.2017р. наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 171 від 30.12.2017р. (а.с. 12).
Проте, В/ч НОМЕР_1 не було включено: щомісячну додаткову грошову винагороду, винагороду за участь в АТО (антитерористичній операції), одноразову премію, в/ч НОМЕР_2 також не було включено: щомісячну додаткову грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки, з яких було сплачено єдиний внесок на загатьнообов'язкове державне соціальне страхування в довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії в/ч НОМЕР_1 від 22.01.2018 року за № 140. (а.с. 14) та в/ч НОМЕР_2 від 20.02.2018 р. за № 152 Ф(а.с. 15), які були направлені в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , які в подальшому були направлені Харківським ОВК до ГУ ПФУ в Харківській області.
На підставі вищевказаних довідок та подання Харківського ОВК від 26.02.2018р. №3438 (а.с.19), ГУ ПФУ в Харківській області протоколом від 31.12.2017р. (а.с. 13) призначено позивачу пенсію відповідно до закону №2262-ХІІ, що призвело до призначення пенсії у меншому розмірі, ніж належить позивачу згідно до вимог діючого законодавства.
ГУ ПФУ в Харківській області при розрахунку розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років не булі враховані наступні види виплат: щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки, винагороду за участь в АТО (антитерористичній операції), одноразову премію з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування яку позивач отримував.
У березні 2018 р. в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 позивачу за його заявами надали нові довідки від 16.03.2018 року № 636 (а.с. 17) від 30.03.2018 року № 277/ф відповідно (а.с. 18), в яких зазначені відомості про щомісячну додаткову грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки, винагороду за участь в АТО (антитерористичній операції), одноразову премію, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
25.05.2018р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із відповідною заявою про перерахунок та виплату пенсії, в якій просив ГУ ПФУ в Харківській області прийняти рішення про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 31.12.2017 р. в розмірі, який обчислений із грошового забезпечення з урахуванням ЩДГВ (щомісячної додаткової грошової винагороди), грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016. 2017 роки, винагороди за участь в АТО (антитерористичній операції), одноразової премії в розмірах зазначених у довідках в ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 про види грошового забезпечення які ОСОБА_1 отримував за останні 24 місяці перед звільненням та з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в/ч НОМЕР_1 № 636 від 16.03.2018 р. та в/ч НОМЕР_2 № 277/ф від 30.03.2018 р. та здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 31.12.2017 р. з урахуванням раніше виплачених сум» (а.с.21).
На вищевказану заяву позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало лист-відповідь від 14.06.2018р. за № 3567/К-14, в якому повідомило, що для перерахунку пенсії позивача з урахуванням одноразових грошових виплат, встановлених наказами Міністерства оборони України, немає законних підстав. Також зазначено, що перевіркою пенсійної справи встановлено, що пенсійне забезпечення позивача здійснюється з додержанням норм та вимог чинного законодавства. Крім того повідомлено, що у разі незгоди, позивач має право оскаржити дії головного управління у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» (а.с. 22).
Отже, ГУ ПФУ в Харківській області не вчинено дій щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі вищезазначених довідок в/ч НОМЕР_1 № 636 від 16.03.2018 р. та в/ч НОМЕР_2 № 277 ф від 30.03.2018 р., що і слугувало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактично Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не здійснено належного розгляду заяви позивача та не прийнято з цього питання рішення передбаченого Законом України №2262-XII та Порядком №3-1.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, які зазначені позивачем у адміністративному позові, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-Х1І від 09.04.1992 року. Цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі по тексту - Закон України №2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року (далі по тексту - Порядок №3-1) регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12) (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян».
Відповідно до п.23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-XII.
Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Статтею 63 Закону України №2262-XII встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 року у справі №286/2987/16-а вказано, що з аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що грошове забезпечення є однією із соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям. При цьому до інших гарантій законом віднесено: продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, пільги та компенсації військовослужбовцям та членам їх сімей, одноразова грошова допомога тощо.
Відтак, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, винагорода за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 31 грудня 20І7 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 66 Закону України №2262-XII рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.
Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 63 Закону № 1058-1У, п.п. 1, п. 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 41/26486, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.
Згідно з п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (ст. 58 зазначеного Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонду України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.
Прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів.
При цьому, колегія суддів зауважує, що пункт 4.3 Порядку доповнено абзацом шостим згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 року N 13-2 (зміни набрали чинності 08.09.2015 року).
Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, дана норма регламентує порядок підписання рішень пенсійного органу про призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший.
Верховний Суд України у своїх висновках викладених у постанові від 22 квітня 2014 року (Справа №21-484а13) зазначив, що за результатами розгляду заяви з доданими до неї документами пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову в перерахунку раніше призначеної пенсії.
Відповідно до ст. 242 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів.
Отже, законом встановлено результат розгляду заяв про перерахунок пенсії, а саме: за результатом розгляду таких заяв пенсійний орган приймає рішення про задоволення або про відмову в задоволенні проведення перерахунку пенсії.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії від 25.05.2018 року у визначеній Порядком №3-1 формі.
Аналізуючи лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3567/К-14 від 14.06.2018 року, колегія суддів не вбачає у його змісті суті рішення, яке прийнято відповідачем за наслідками розгляду заяви про перерахунок пенсії позивача від 25.05.2018 року.
До того ж, зі змісту вказаного листа-відповіді відповідача встановлено, що заяву позивача про перерахунок пенсії від 25.05.2018 року було розглянуто та надано відповідь у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
Також, колегія суддів зазначає, що у відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тому, суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу та своїм рішенням визначати переможця.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що фактично Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не здійснено належного розгляду заяви позивача та не прийнято з цього питання рішення передбаченого Законом України №2262-XII та Порядком №3-1.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_2 про перерахунок пенсії від 25.05.2018 року, отже необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2018 року про перерахунок пенсії та за результатом розгляду прийняти відповідне рішення.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 року по справі № 820/4689/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 року по справі № 820/4689/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 15.04.2019 року