ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 квітня 2019 року № 640/19275/18
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем протиправно здійснено опис майна у податкову заставу, оскільки рішення на підставі яких здійснено опис майна оскаржуються в судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість своїх дій та правомірності складення акту опису майна у податкову заставу.
Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Головним управлінням ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення від 30.08.2017 №10883254, від 30.07.2017 №10883220, віл 11.04.2018 №0125173-5202-1006, якими визначено загальну суму зобов'язання для позивача в розмірі 68750,00грн.
Відповідачем податковою вимогою від 26.12.2017 №970-52, визначено, що станом на 26..12.2017, позивач має податковий борг в розмірі 43750,00 грн.
На підставі зазначених повідомлень-рішень, відповідачем прийнято рішення від 19.10.2018 №224 про опис майна у податкову заставу, на підставі ст.89 Податкового кодексу України.
На підставі акта опису майна від 19.10.2018 №120, в податкову заставу описано майно позивача, зокрема автомобіль марки BMW X5, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 на загальну суму 1143406,48грн.
ОСОБА_1, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Пунктом 57.3 статті 57 податкового кодексу України, визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;
У відповідності до підпункту 14.1.39 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Відповідно до пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення податкової застави та здійснення опису майна платника податків слугували податкові повідомлення-рішення від 30.08.2017 №10883254, від 30.07.2017 №10883220, віл 11.04.2018 №0125173-5202-1006, які оскаржуються позивачем в судовому порядку (адміністративні справи №826/5923/18 та №810/3806/18).
Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, в зв'язку з тим, що позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 30.08.2017 №10883254, від 30.07.2017 №10883220, віл 11.04.2018 №0125173-5202-1006 на підставі яких відповідачем здійснено опис майна у податкову заставу, здійснення відповідачем дій щодо опису майна у податкову заставу, є протиправним.
Суд також зазначає, що рішенням від 17.05.2018 №810/795/18, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018, за позовом ОСОБА_2 до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнано протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 26.12.2017 №970-52.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової вимоги від 31.10.2018 (надання консультацій та роз'яснення з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання заяв та інших документів правового характеру; представництво клієнта у судах та ін.); акт приймання-передачі надання послуг від 10.10.2019; прибутковий касовий ордер від 10.01.2019 №1-10-01/19 на суму 20 000,00грн.
Як вбачається з акт приймання-передачі надання послуг надана замовнику правова допомога включає лише складення для заявника позовної заяви.
Разом з цим, компенсація таких витрат не передбачена чинним законодавством, оскільки складання позовної заяви не відноситься до окремих процесуальних дій, що унеможливлює, в даному випадку, застосування положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1, задовольнити.
Визнати дії Головного управління ДФС у Київській області щодо опису майна у податкову заставу протиправними, а саме у прийнятті рішення від 19.10.2018 №224 про опис майна у податкову заставу та зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області виключити з акту опису майна від 19.10.2018 №120 зазначений в акті опису майна транспортний засіб.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій