Апеляційне провадження № 22-ц/824/5704/2019 Головуючий у 1 інстанції - Цокол Л.І.
Унікальний номер справи № 757/74887/17-ц Доповідач - Андрієнко А.М.
11 квітня 2019 року Київський апеляційний суд в складі:
Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
ПоліщукН.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, Державної казначейської служби України про стягнення спричиненої шкоди,
У грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, Державної казначейської служби України, про стягнення спричиненої шкоди.
На обґрунтування позовних вимог вказував, що на виконанні у відділі ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист за №2/1304/149/2012 від 17 квітня 2014 року, про стягнення з КС «Либідь» на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 23 953,53 грн. Посилаючись на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2014 року, якою визнано неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Власюка С.В., та те, що до цього часу судове рішення не виконане, просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів державної влади на його користь для відшкодування матеріальної шкоди у сумі 23 953,53 грн., згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року; 34 444,51 грн. недоотримані проценти згідно депозитного договору №28/2008ЛФ від 12 березня 2008 року; 23 761,91 грн. інфляційних втрат; 36 505,28 грн. упущеної вигоди, що загалом становить 118 665,23 грн., завданої йому незаконними діями та бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Власюком С.В., під час виконання рішення Галицького районного суду м. Львова по виконавчому листу №2/1304/149/2012 від 17 квітня 2012року; стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів державної влади на його користь для відшкодування моральної шкоди у сумі 130 388грн., завданої йому незаконними діями та бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Власюком С.В. під час виконання рішення Галицького районного суду м. Львова по виконавчому листу а №2/1304/149/2012 від 17 квітня 2012 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року позов ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, Державної казначейської служби України, про стягнення спричиненої шкоди - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.
На обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року, яке набрало законної сили 17 квітня 2012 року, з Кредитної Спілки «Либідь» на користь позивача стягнуто 23 953 грн., заборгованості. Виконавчий лист № 2-1304/149/2012 від 17.04.2012 року на виконання вказаного рішення направлено до Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві. У зв'язку з тим, що виконавчі дії з примусового виконання рішення державним виконавцем не проводились, позивач звернувся до суду із скаргою.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2014 року визнано неправомірними бездіяльність та дії державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Власюка С.В. щодо несвоєчасного відкриття виконавчого провадження, ненадання результатів оцінки майна боржника, нездійснення переоцінки майна, не реалізації майна боржника, та несвоєчасне направлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому листу №1304/149/2012, та визнано неправомірною постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 26.06.2014 року по вище наведеному виконавчому листу. Звертає увагу на те, що після набрання ухвали законної сили, судове рішення й надалі не виконується у порушення прав позивача та його законних інтересів у виконавчому провадженні. На даний час рішення суду залишається не виконаним, повідомлення про виконання рішення суду позивач не отримував. Відтак, такими діями посадових осіб державного органу - державним виконавцем йому завдано матеріальну та моральну шкоду.
Матеріальна шкода складається з коштів, які не стягнуті за рішенням суду в сумі 23953, 53 грн., недоотриманих відсотків у сумі 34444,51 грн., інфляційних втрат в сумі 23761,91 грн., упущеної вигоди в сумі 36505,28 грн., а всього на суму 118665,23 грн.
Моральну шкоду просить стягнути в розмірі 130388,00 грн., моральна шкода полягає у судовій тяганині та неможливості витрачати кошти, зокрема і на лікування, оскільки кошти присуджені на його користь, однак, не стягнуті внаслідок протиправних дій державного виконавця.
Вказує, що ці всі обставини судом першої інстанції проігноровані, висновок суду про відсутність причинно - наслідкового зв'язку між діями державного виконавця і заподіяною майновою і моральною шкодою вважає незаконним.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що дії державного виконавця призвели до заподіяння йому майнової та моральної шкоди, а докази, на які він посилається, не підтверджують сукупність всіх необхідних складових для притягнення державної виконавчої служби до цивільно - правової відповідальності. Факт визнання дій державного виконавця неправомірними, які встановлені судом, самі по собі не свідчать про заподіяння майнової та моральної шкоди позивачу та не підтверджують того, що такі дії державного виконавця викликали негативні наслідки майнового характеру для позивача чи мають причинний зв'язок із заподіянням моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції із наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом установлено, що між Львівською філією Кредитна спілка «Либідь» та ОСОБА_2 були укладені договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок.
Через невиконання Кредитною Спілкою «Либідь» взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою про стягнення суми депозитних вкладів, відсотків та моральної шкоди.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року, по справі №2/1304/149/2012, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з кредитної спілки «Либідь» на користь ОСОБА_2 12 815,75 грн. боргу по депозитних вкладах, 6193,85 грн. - відсотків на суму вкладів депозитів, 2257,13 грн., - відшкодування збитків у зв'язку з інфляцією, 2686,80 грн. - пені, що загалом становить 23 953,53 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмолено.
На виконання рішення суду, 17 квітня 2012 року Галицьким районним судом м. Львова було видано виконавчий лист №2/1304/149/2012, який було пред'явлено до виконання відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, внаслідок чого було відкрите виконавче провадження за №43546093.
26 червня 2014 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Власюком С.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця, ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.
За наслідком розгляду вказаної скарги, Галицьким районним судом м. Львова було постановлено ухвалу від 03 грудня 2014 року по справі №461/9505/14, яка набрала законної сили, згідно якої скаргу ОСОБА_2 задоволено; визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Власюка С.В. щодо винесення постанови від 26 червня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Власюка С.В. від 26 червня 2014 року про повернення виконавчого листа №2/1304/149/2012 від 17 квітня 2012 року, виданого Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з КС «Либідь» на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 23 953,53 грн.; зобов'язано старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Власюка С.В. відновити виконавче провадження №43546093 щодо примусового виконання виконавчого листа 2/1304/149/2012 від 17 квітня 2012 року, виданого Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з КС «Либідь» на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 23 953,53грн.
На даний час рішення суду залишилось без виконання. Позивач, вважаючи, що причиною цьому стала бездіяльність та неправомірні дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Власюка С.В., яка була встановлена, у тому числі і судовим рішенням, вважає, що йому було спричинено матеріальну і моральну шкоду, яка повинна бути відшкодована на його користь відповідно до положень ст. 1173, 1167 ЦК України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», чинного на час вчинення виконавчих дій, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Частиною другою статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на час вчинення виконавчих дій, визначено, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною першою статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно - правову відповідальність.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 в частинні стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції, вірно дійшов до висновку про те, що підставою для цивільно - правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає такі складові елементи як шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.
Доказів на підтвердження того, що в процесі виконання рішення суду державним виконавцем, а саме в результаті його дій, позивачу було завдано матеріальну шкоду, ОСОБА_2 не надано.
При цьому до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, як до юридичної особи, не можуть переходити зобов'язання боржника за виконавчими документами .
Проте, визначаючи розмір майнової шкоди, позивач зазначив суму, яка не стягнута на підставі рішення суду з боржника , який має перед позивачем невиконані зобов'язання, державна виконавча служба діє в межах закону та вчиняє дії щодо виконання рішення суду, однак, не є відповідальною за зобов'язаннями боржників.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні моральної шкоди.
Апелянт посилається на те, що дії державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві щодо виконання рішення суду від 02 квітня 2012 року були визнані неправомірними ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2014 року. Зазначене судове рішення набрало законної сили.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як убачається із матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи понесену ним моральну шкоду вказував, що у зв'язку із довготривалим невиконанням рішення суду, ОСОБА_2 був вимушений витрачати час у пошуках захисту порушеного права. Судова тяганина, пов'язана із захистом порушеного права призвела до моральних та фізичних виснажень, перевтоми, втрати душевного спокою і депресивного стану, що негативно позначилось на його ритмі життя. До того ж, враховуючи, що позивач є інвалідом другої групи та потребував оперативного лікування, проте, грошові кошти, які позивач довгий час заощаджував для проведення операції стали йому недоступними, у зв'язку із невиконанням рішенням суду. Зазначену моральну шкоду, ОСОБА_2 оцінює у 108 800 грн.
Згідно вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів, проаналізувавши та оцінивши вищевикладені в апеляційній скарзі обставини у їх сукупності, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що діями державного виконавця позивачу не було завдано моральної шкоди.
Та обставина, що Галицьким районним судом м. Львова було постановлено ухвалу від 03 грудня 2014 року по справі №461/9505/14, яка набрала законної сили, згідно якої скаргу ОСОБА_2 задоволено; визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Власюка С.В. щодо винесення постанови від 26 червня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Власюка С.В. від 26 червня 2014 року про повернення виконавчого листа №2/1304/149/2012 від 17 квітня 2012 року, виданого Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з КС «Либідь» на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 23 953,53 грн.; зобов'язано старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Власюка С.В. відновити виконавче провадження №43546093 щодо примусового виконання виконавчого листа 2/1304/149/2012 від 17 квітня 2012 року, виданого Галицьким районним судом м. Львова, не є підставою для стягнення моральної шкоди із державного виконавця на користь позивача.
Як вбачається із ухвали Галицького районного суду м.Львова від 3 грудня 2014 року судом були встановлені конкретні порушення, вчинені державним виконавцем щодо повернення виконавчого листа без виконання, однак, цією ж ухвалою порушене право позивача було відновлено, зобов'язано державну виконавчу службу поновити виконавче провадження. На даний час виконавче провадження відновлено, виконавчий лист перебуває на виконанні, тобто позивачем отримана сатисфакція .
Доказів того, що державний виконавець умисно не виконує рішення суду щодо стягнення коштів на користь позивача чи вчиняє будь-які інші дії, які б свідчили про його ухилення від виконання своїх обов'язків щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_2, позивачем суду не надано, а тому вина державного виконавця у спричиненні позивачу моральної шкоди не встановлена .
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 11 квітня 2019 року.
Суддя - доповідач:
Судді :