вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 755/9436/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/1698/2019Головуючий у суді першої інстанції - Савлук Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
10 квітня 2019 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач ОніщукМ.І.,
судді Шебуєва В.А., Ящук Т.І.,
секретар Горбачова І.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача
ОСОБА_5 ОСОБА_6,
представника відповідача
ОСОБА_7 ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4, до якої приєднався ОСОБА_7, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, третя особа: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про визначення порядку користування квартирою,
У червні 2016 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_7, просив визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_3, виділивши ОСОБА_9 у користування окрему житлову кімнату 2-А площею 13,8 кв.м, залишити у спільному користуванні ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 окремі житлові кімнати - кімната 1-А площею 18,5 кв.м та 3-я кімната площею 10,1 кв.м, місця загального користування: кухню площею 7,7 кв.м, ванну кімнату площею 3,0 кв.м, вбиральню площею 1,4 кв.м, коридор площею 13,3 кв.м, комору площею 1,3 кв.м, - залишити у спільному користуванні співвласників квартири ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, що є предметом позову.
В обґрунтування заявлених вимог вказував, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1. Іншими співвласниками квартири є відповідачі у справі. На даний час він не має можливості проживати в цій квартирі, оскільки відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні квартирою, не впускають до квартири, чим обмежують права позивача на розпорядження належної йому часткою квартири, в той же час вирішити питання про порядок користування квартирою в досудовому порядку не виявилось за можливе (а.с.2-6).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.01.2017 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_7, третя особа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про визначення порядку користування квартирою (а.с. 217-218 т.1).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.05.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_9 задоволено. Скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 20.01.2017, а справу направлено до цього ж суду для продовження розгляду по суті (а.с. 41 т.2).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.10.2017 закрито провадження у справі за позов ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_7, третя особа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про визначення порядку користування квартирою, в частині позовних вимог, які пред'явлено до відповідача ОСОБА_10, який помер 25.04.2017, на підставі п.6 ч.1 ст.205 Цивільного процесуального кодексу України, (а.с.74-75 т.2).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.02.2018 позов задоволено. Визначено порядок користування квартирою № 24 в будинку № 55 по вулиці Райдужна в місті Києві.
Виділено ОСОБА_9 у користування окрему житлову кімнату 2-А площею 13,8 кв.м.
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_7 окремі житлові кімнати - кімната 1-А площею 18,5 кв.м. та 3-я кімната площею 10,1 кв.м.
Місця загального користування: кухню площею 7,7 кв.м., ванну кімнату площею 3,0 кв.м., вбиральню площею 1,4 кв.м., коридор площею 13,3 кв.м., комору площею 1,3 кв.м., - залишено у спільному користуванні співвласників квартири ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_7
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 275,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 275,60 грн. (а.с. 228-239).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, до якої приєднався відповідач ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, оскільки право позивача не є порушеним з огляду на те, що йому не чиняться жодні перешкоди у користуванні та володінні кімнатою, а доказів протилежного позивачем не надано. Також суд задовольняючи заявлені вимоги залишив поза увагою те, що площа виділеної у користування позивачу кімнати розміром 13,8 кв.м. перевищує на 3,2 кв.м. житлової площі, ніж його частка в майні на всіх співвласників (а.с.10-17 т. 3).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.05.2018 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 45 т. 3).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.05.2018 справу призначено до розгляду (а.с. 49 т. 3).
В порядку п. 8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Указом Президента України від 28.09.2018 № 297/2018 переведено суддів апеляційного суду міста Києва на роботу на посадах суддів Київського апеляційного суду.
Відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів суддів Київського апеляційного суду від 02.10.2018 № 3 днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 03.10.2018.
Нерозглянуті апеляційні скарги, заяви, клопотання, подані до Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області передано до новоутвореного Київського апеляційного суду.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 03.10.2018 визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А. (а.с. 118 т. 3).
У зв'язку із зазначеним вищевказана справа ухвалою Київського апеляційного суду від 09.10.2018 прийнята до провадження новоутвореного суду та призначена до розгляду (а.с. 119-120 т. 3).
У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник, а також представник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позов та визначаючи порядок користування спірною квартирою суд першої інстанції виходив з того, позивач, як співвласник квартири, має право на користування квартирою, проте між співвласниками квартири виникають спори щодо порядку користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Суд апеляційної інстанції вважає ухвалене судом рішення законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що згідно свідоцтва про право власності на житло, видане на підставі розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації від 19.07.2000 за № 51-278, ОСОБА_10 та членам його сім'ї - ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7 належить на праві власності в рівних долях квартира АДРЕСА_1, квартира приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (Т.1, а.с.7).
25.04.2017 помер ОСОБА_10, факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть (Т.1, а.с.53).
Відповідно до даних технічного паспорту, квартира АДРЕСА_2 розташована на 9-му поверсі поверхового будинку, складається з трьох кімнат житловою площею 42,4 кв.м., у тому числі: 1-а кімната - 18,5 кв.м., 2-а кімната - 13,8 кв.м., 3-я кімната - 10,1 кв.м., та місць загального користування: кухня площею 7,7 кв.м., ванна кімната площею 3,0 кв.м., вбиральня площею 1,4 кв.м., коридор площею 13,3 кв.м., комора - 1,3кв.м., квартира обладнана балконом 30% (терасою) - 0,8 кв.м., лоджією 50% - 1,2 кв.м., загальна площа квартири - 71,1 кв.м. (Т.1, а.с.8-9).
У відповідності з вимогами статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Указана норма закону, яка вірно застосована судом до даних правовідносин, надає право співвласнику на надання йому у володіння та користування частини спільного майна без її поділу в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Встановлення співвласниками порядку користування квартирою з виділенням конкретних приміщень, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
Звернення співвласника до суду з позовом про визначення порядку користування майном саме по собі свідчить про не досягнення між співвласниками домовленості про порядок користування спільним майном і таке звернення є правом співвласника.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Щодо доводів апеляційної скарги про не порушення прав позивача і відсутності доказів того, що йому чиняться перешкоди у користування квартирою, слід зазначити, що закон надає право співвласнику на надання йому у користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, якщо співвласниками не досягнуто добровільної згоди про порядок користування спільним майном. За даних правовідносин, враховуючи що це право позивача, суд не вправі відмовити у позові саме з підстав ненадання доказів чинення перешкод або у зв'язку з відсутністю порушеного права з огляду на не надання доказів спроб добровільного визначення співвласниками порядку користування спільним майном.
При цьому, слід зазначити, що відповідачі ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не заперечували права позивача на користування квартирою, проте зазначали, що надання йому у користування кімнати площею 13,8 кв.м. не відповідає його частці у квартирі.
Щодо зазначеної невідповідності необхідно наголосити, що оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, то суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
З урахуванням наведеного суд, врахувавши частки співвласників та розмір житлових кімнат, правомірно виділив у користування позивачу окрему житлову кімнату площею 13,8 кв.м., а окремі житлові кімнати площею 18,5 кв.м. та 10,1 кв.м. залишив у спільному користуванні відповідачів. Визначений такий порядок користування є найбільш наближеним до часток сторін у праві власності на квартиру і не порушує прав жодного із співвласників, кожний з яких має беззаперечне право на користування своєю власністю.
Отже, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам і запереченням учасників справи належну правову оцінку, внаслідок чого ухвалив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
У зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені відповідачами судові витрати за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, до якої приєднався ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, третя особа: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про визначення порядку користування квартирою - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.
Повний текст постанови складений 12 квітня 2019 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Т.І.Ящук