05 квітня 2019 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю захисника Марченка В.А., який діє в інтересах ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП,
Цією постановою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.
Згідно постанови, 02.11.2018 року о 13 год. 25 хв. на 76 км автодороги Київ-Харків ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, у якого шини мали місцеві пошкодження, а саме порізи та розриви, що оголюють корд, чим порушив п. 31.4.5 «Б» ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 121 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 30.01.2019 року та прийняти нову постанову, якою провадження в справі відносно нього закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.
В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП розглянув справу у спрощеному порядку, не вислухавши пояснень учасників судового розгляду без дослідження наявних у справі суперечливих доказів, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої постанови, висновки якої не відповідають фактичним обставинам справи.
При цьому вказує, що складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 403573 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а саме не містить викладу суті вчиненого правопорушення з посиланням на відповідний пункт ПДР, оскільки поняття «зношена різина (гума)» не є порушенням вимог Правил дорожнього руху і не є кваліфікуючою ознакою складу правопорушення передбаченого ст. 121 КУпАП, а зазначений у протоколі п.31 Б в ПДР України взагалі відсутній. Крім того, всупереч вимог ст. 251 КУпАП в протоколі не зазначено перелік доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиною підставою дня притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також звертає увагу, що рапорт інспектора роти №2 БПП Бориспіль УПП у Київській області ОСОБА_3, який був долучений до матеріалів справи після її повторного направлення до Баришівського районного суду Київської області, не містить дати його написання, в якому інспектором при зазначені суті вчиненого правопорушення перелічено всі технічні несправності транспортного засобу, передбачені п.31.4.5 «Б» ПДР України, що не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи, а тому вищевказаний рапорт не можна вважати достовірним та допустимим доказом. Крім того, згідно даного рапорту, причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 була непрацююча фара в ближньому світлі, проте ані протокол про адміністративне правопорушення, ані постанову про накладення адміністративного стягнення за цим фактом складено не було, хоча таке порушення також передбачене санкцією ч.1 ст. 121 КУпАП та в даному випадку утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.
Крім цього апелянт наголошує, що твердження у постанові про визнання ним своєї вини не відповідає дійсності, оскільки коли він прийшов на виклик до суду, йому одразу повідомили про зміст прийнятого рішення фактично без проведення розгляду справи, позбавивши його можливості надати свої пояснення та подати докази, що і призвело до неповноти з'ясування фактичних обставин справи.
Вислухавши пояснення захисника Марченка В.А., який діє в інтересах ОСОБА_2 на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та апеляційні доводи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 280 КУпАП України, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Проте, цих вимог закону дотримано не було, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.
За приписами статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення крім іншого зазначаються, зокрема суть вчиненого адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність, за дане правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №403573, 02.11.2018 року о 13 год. 25 хв. на автодорозі Київ-Харків на 76 км водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «ДАФ 95» д.н.з. НОМЕР_3 причіп НОМЕР_5, протягом року вчинив повторне протягом року, а саме зношена різина (гума), постанова серії ЕАА №404080 від 16.05.2018 року, чим порушив вимоги п.31 Б Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Після надходження даного протоколу на розгляд до Баришівського районного суду Київської області, постановою судді від 12.12.2018 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були повернуті до Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі для доопрацювання, оскільки у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яке саме правопорушення було вчинено ОСОБА_2, тобто незрозуміла суть адміністративного правопорушення.
На виконання цієї постанови до справи долучено рапорт інспектора БПП в м. Бориспіль ОСОБА_3, який 02.11.2018 року складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 Згідно цього рапорту, суть адміністративного правопорушення викладена наступним чином. Зокрема інспектором зазначено, що в ході перевірки транспортного засобу «ДАФ 95» д.н.з. НОМЕР_3 з причепом д.н.з. НОМЕР_4під керуванням водія ОСОБА_2 було виявлено технічну несправність, а саме пошкодження шин порізи, розриви, що оголюють корд, розшарування каркасу.
Таким чином, інспектор БПП в м. Бориспіль УПП У Київській області ОСОБА_3 допустив суперечності оскільки при складанні відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення, останній вказував на інші технічні несправності керованого ОСОБА_2 транспортного засобу.
Протокол про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, а тому складений відносно ОСОБА_2 протокол серії БД №403573 від 02.11.2018 рокуне може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.
Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати зазначену в цьому протоколі фабулу адміністративного правопорушення чи кваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з правовою позицією викладеної в рішенні Європейського суду з прав людини «Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії», де зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, суддя фактично послався лише на протокол про адміністративне правопорушення серії БД №403573 від 02.11.2018 року, складений відносно ОСОБА_2, як на доказ винуватості останнього у порушенні ним п. 31.4.5 «Б» Правил дорожнього руху України, однак незважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких інших доказів на підтвердження його винуватості та наявність в матеріалах справи суперечливих доказів щодо переліку технічних несправностей керованого ним автомобіля, суд першої інстанції належним чином не перевірив цих обставини, не дав їм належної оцінки, що призвело до неповноти з'ясування фактичних обставин справи.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах поданої апеляційної скарги вважаю, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б вказували, що ОСОБА_2 керував автомобілем, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, а складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення від 02.11.2018 року в даному випадку не можна вважати належним доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.
Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддею не було дотримано вимог, передбачених ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, а тому, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_2 вимог п.31.4.5 «Б» Правил дорожнього руху України, постанова судді Баришівського районного суду Київської області від 30.01.2019 року підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України, суддя апеляційного суду -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 30.01.2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою на підставі п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі відносно ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: І.М. Сілкова