Справа № 755/3197/17 Головуючий у 1 інстанції: Чех Н.А.
Провадження № 22-ц/824/3173/2019 Доповідач: Шебуєва В.А.
10 квітня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Чобіток А.О.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, ОСОБА_3, яка діє від імені та в інтересах Державної казначейської служби України, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
В лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що 19.10.2012 року відповідачем було протиправно порушено щодо нього як власника та генерального директора ПП «ВДК «Дім» кримінальну справу за ч. 1,2 ст. 172 КК України, кримінальне провадження від 21.11.2012 року № 1201200004000005. 19.10.2012 року щодо нього порушена кримінальна справа № 04-33441 за ч.1 ст.199 КК України, кримінальне провадження № 42013110040000307 від 29.03.2013 року. Дані кримінальні справи були порушені відповідачем на замовленні високопосадових осіб України з метою змусити його припинити проводити під стінами Національного банку України мирні мітинги, які він проводив, як голова громадської організації «Асоціація захисту прав вкладників» та громадської організації «Захист Українського Народу». 25.10.2012 року відповідачем було проведено обшук орендованих ПП «ВДК «Дім Вина «СКАЛА» нежитлових приміщень по вулиці Луначарського, 24 в м. Києві, і незаконно, без рішення суду, погодження на це прокурора, без опису, вилучено комп'ютерну техніку, кадрову та бухгалтерську документацію, алкогольні вироби. 21.11.2012 року відповідач повідомив йому про підозру у скоєнні злочину за ч.ч. 1, 2 ст. 172 КК України, взяв розписку про невиїзд. 22.05.2013 року йому було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 21.11.2012 року № 1201200004000005, та передано матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом від 22.05.2013 року на розгляд Дніпровського районного суду м.Києва. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 21.06.2013 року обвинувальний акт № № 1201200004000005 був повернутий прокурору для усунення недоліків. 10.04.2014 року відповідачем прийнято постанову про закриття кримінального провадження за № 42013110040000307 від 29.03.2013 року у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.09.2016 року (справа № 755/11467/13-к) його було виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч.ч. 1, 2 ст.172 КК України. 21.12.2016 ухвалою Апеляційного суду м.Києва прокурору відмовлено у скасуванні вироку суду. Упродовж розгляду справи по сфабрикованому обвинуваченню, він (позивач) знаходився в дуже тяжкому морально-психологічному та подавленому стані, значно втратив зір, втратив свідомість та отримав перший мікроінсульт, підірвав здоров'я, у зв'язку з чим був змушений відвідувати лікарів, та не мав достатнього часу займатися бізнесом, який став збитковим. На нього посипалися скарги, позови з боку постачальників, тощо. Виконавча служба на поточні рахунки та майно фірми наклала арешт. Вилучення комп'ютерної техніки паралізувало роботу підприємства. Відповідачем було організовано нібито продаж алкогольних напоїв неповнолітній особі, у зв'язку з чим з 18.10.2012 року по 18.12.2012 року було позбавлено ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Він втратив авторитет, довіру та імідж у покупців, зазнав значної фінансової шкоди, яку практично не можливо відновити. Для захисту своїх прав він був змушений самостійно писати сотні різних заяв, листів, клопотань, скарг та звертатися для захисту своїх прав до різних організацій, проводити публічні мирні заходи, мітинги на вулицях та площах м. Києва. Незаконними та протиправними діями відповідача, як органу досудового слідства, йому завдано моральної шкоди, оскільки з 19.10.2012 року по 21.12.2016 року він незаконно знаходився під слідством. Внаслідок зазначеного йому було завдано моральних втрат, страждань. ОСОБА_4 просив стягнути на його моральну шкоду в розмірі 1 382 000,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів на користь ОСОБА_4 500 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві подав апеляційну скаргу. Просив скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове судове рішення про закриття провадження в справі. Посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_4 вже звертався до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Заочним рішенням Дніпровського районного суд м. Києва від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено та стягнуто з державного бюджету на його користь 100 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Представник Державної казначейської служби України також подав апеляційну скаргу. Просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 Зазначає, що заочним рішенням Дніпровського районного суд м. Києва від 31 травня 2016 року вже було стягнуто з державного бюджету на користь позивача 100 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Повторно моральна шкода відшкодуванню не підлягає. Вважає, що судом було визначено завищений розмір моральної шкоди.
В судове засідання представники Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві та Державної казначейської служби України не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Позивач ОСОБА_4 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.10.2012 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено щодо ОСОБА_4кримінальну справу № 54-3708 за грубе порушення законодавства про працю, за ч.ч. 1, 2 ст. 172 КК України.
25.10.2012 року було проведено обшук у приміщенні ОСОБА_4- ПП «ВДК «Дім вина «СКАЛА», по вул. Луначарського, 24, в м. Києві, без рішення суду, погодження на це прокурора, без опису, вилучено комп'ютерну, кадрову та бухгалтерську документацію, алкогольні напої належні ПП «ВДК «Дім вина «СКАЛА».
26.10.2012 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено щодо ОСОБА_4 кримінальну справу № 04-33441 за ч. 1 ст. 199 КК України.
26.10.2012 року об'єднано вказані кримінальні справи відносно ОСОБА_4 в одну та присвоєно їй № 54-3708.
21.11.2012 року слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві внесено до ЄРДР відомості про вчинення ОСОБА_4 дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172 КК України, № 12012110040000005.
09.12.2012 року слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України, № 42013110040000307.
23 лютого 2013 року кримінальні провадження № 12012110040000005 та № 42013110040000307 були об'єднані в одне, об'єднаному провадженню присвоєно № 12012110040000005.
29 березня 2013 року виділено матеріали кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України, № 42013110040000307 в самостійне провадження.
23 квітня 2014 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві була прийнята постанова про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42013110040000307 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України (а .с. 227-228, т. 1).
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч.ч. 1, 2 ст. 172 КК України № 12012110040000005 з обвинувальним актом передано на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.09.2016 року було виправлано ОСОБА_4 за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172 КК України.
21.12.2016 року Апеляційний суду м. Києва розглянув апеляційну скаргу прокурора, та вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19.09.2016 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 07.06.2018 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва та ухвала Апеляційного суду м. Києва залишені без змін, а касаційна скарга прокурора без задоволення.
Відповідно до висновку спеціаліста-психолога Волочая С.П. від 01 лютого 2018 року матеріальний еквівалент моральних страждань заподіяних ОСОБА_4 внаслідок порушення щодо нього кримінальних проваджень можна визначити в розмірі 1 382 000 грн.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та стягнув з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 зазначеного Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільних законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Установивши, що позивача було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, внаслідок тривалого досудового розслідування та перебування під судом принижено його людську гідність, він, як власник приватного підприємства, генеральний директор цього підприємства, отримав негативний вплив на власну ділову репутацію; був змушений захищати власні права в суді; доводити свою невинуватість при розгляді кримінального провадження; зверталися до різних установ; докладати багато зусиль для організації свого життя, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування на його користь моральної шкоди.
Враховуючи характер та тривалість моральних страждань, характер правопорушень, суду визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг представників Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві та Державної казначейської служби України на те, що ОСОБА_4 вже звертався до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, і заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 31 травня 2016 року було стягнуто на користь ОСОБА_4 з державного бюджету 100 000 грн.
Відповідно до ч.ч. 3 ,4 ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачами не надано суду першої інстанції копії заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року.
Частиною 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Крім того, як вбачається із наданої представником Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві копії рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року, предметом позову ОСОБА_4 було відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством за період з 19 жовтня 2012 року по 10 квітня 2014 року, в рамках кримінального провадження № 42013110040000307, зареєстрованого відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України.
В даній справі предметом позову ОСОБА_4 визначено відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності в кримінальному провадженні № 12012110040000005 зареєстрованого відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1,2 ст. 172 КК України.
Колегія суддів також вважає безпідставними посилання представника Державної казначейської служби України на те, що судом було завищено розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Визначений судом розмір моральної шкоди відповідає обсягу моральних страждань та характеру порушень, вимогам розумності та справедливості.
Представник відповідача посилався на те, що розмір відшкодування має бути розрахований виходячи з одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб за один місяць перебування під слідством чи судом відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду». Проте, вказаною нормою встановлено мінімальний розмір відшкодування.
Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду», ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 ,яка діє від імені та в інтересах Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, ОСОБА_3, яка діє від імені та в інтересах Державної казначейської служби України, залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 квітня 2019 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Чобіток А.О.