11 квітня 2019 року Справа № 160/2324/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ГолоГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.02.2019 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за № 17 від 19 лютого 2019 року в частині відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті мені пільгової пенсії за Списком №1 у повному обсязі у зв'язку з роботою ОСОБА_2 в особливо шкідливих умовах праці - незаконним;
- зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, у зв'язку з моєю роботою в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 02 жовтня 2018 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача всі зазнані ним судові витрати, пов'язані з розглядом цього спору судом.
15.03.2019 року ухвалою суду було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України на 11.04.2019 року (а.с. 2).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.10.2018 звернувся до Вільногірського сектору обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надав підтверджуючі документи. Проте, рішенням комісії управління від 19.02.2019 року йому було відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць за період з 15.12.1992 року по 19.10.1994 року та з 20.10.1994 року по 31.07.2004 року на посадах слюсара-ремонтника та майстра з ремонту обладнання на управлінні «Мехремонт», оскільки та цей стаж не можливо зарахувати до пільгового. Позивач вважає, що рішення відповідача щодо відмови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є незаконними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.
08.04.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що згідно наданих документів до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 фактично зараховано лише 4 роки 2 місяці 27 днів, що менше передбачених чинним законодавством 12 років 6 місяців. Спірні періоди роботи з 15.12.1992 року по 19.10.1994 року та з 20.10.1994 року по 31.07.2004 року на посадах слюсара-ремонтника обладнання дільниці доведення збагачувального виробництва та майстра з ремонту обладнання дільниці доведення збагачувальної фабрики на управлінні «Мехремонт» на Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах не зарахований до пільгового стажу у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 25.05.1987 року по 11.07.1987 року працював слюсарем-монтажником 3-го розряду у ремонтно-будівельному цеху Верхньодніпровського гірничо-металургійного комбінату, з 15.12.1992 року переведений до управління «Мехремонт» слюсарем-ремонтником обладнання дільниці доводки збагачувальної фабрики 5-го розряду, з 20.10.1994 року переведений на посаду майстра з ремонту обладнання дільниці доводки збагачувальної фабрики, з 01.08.2004 року переведений в збагачувальне виробництво на посаду майстра з ремонту обладнання дільниці доводки, 01.03.2005 року переведений на цьому ж виробництві на посаду механіка відділу головного механіка, звідки звільнився за власним бажанням 23.12.2007 року, що підтверджується копією трудової книжки серії БТ-ІІ № 1553931 від 13.07.1987 року.
02.10.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 8 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 17 від 19.02.2019 року, яким відмовлено ОСОБА_2 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відмова обґрунтована тим, що загальний стад роботи ОСОБА_2 складає 31 рік 03 місяці 07 днів, в тому числі на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 - 4 роки 2 місяці 27 днів, що не достатньо дня призначення пенсії на пільгових умовах. До пільгового стажу не зарахований період роботи з 15.12.1992 року по 19.10.1994 року на посаді слюсаря-ремонтника з обладнання дільниці доведення збагачувальної фабрики управління «Мехремонт» в управлінні «Мехремонт» Верхньодніпровського гірничо-металургійного комбінату (у подальшому філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс») та з 20.10.1994 року по 31.07.2004 року на посаді майстра з ремонту обладнання дільниці доведення збагачувальної фабрики на цьому ж управлінні, оскільки у вказані періоди підприємством не проведено атестацію робочого місця.
Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Отже, спір між сторонами виник стосовно не зарахування відповідачем до пільгового стажу періоду роботи позивача з 15.12.1992 року по 19.10.1994 року на посаді слюсаря-ремонтника з обладнання дільниці доведення збагачувальної фабрики управління «Мехремонт» та з 20.10.1994 року по 31.07.2004 року на посаді майстра з ремонту обладнання дільниці доведення збагачувальної фабрики на цьому ж управлінні.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) та Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п. 4.4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах встановлено, якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Положеннями Порядку № 442 визначено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що разом з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачем було надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.05.2016 року № 01-23/1742, видану філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», якою підтверджується те, що позивач працював повний робочий день з 15.12.1992 року по 19.10.1994 року на посаді слюсаря-ремонтника обладнання дільниці доведення збагачувальної фабрики управління «Мехремонт», з 20.10.1994 року по 31.07.2004 року на посаді майстра з ремонту обладнання дільниці доведення збагачувальної фабрики управління «Мехремонт», з 01.08.2004 року по 28.02.2005 року на посаді майстра з ремонту обладнання дільниці доведення збагачувального виробництва, що передбачені Списком № 1.
Вказаною довідкою також підтверджується те, що на підприємстві на підставі наказів № 33 від 25.01.1995 року, № 112 від 13.03.2001 року, № 147 від 17.04.1997 року та № 127 від 04.03.2002 року було проведено атестацію робочих місць, якими також затверджено перелік робочих місць, професій та посад для яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене Списком № 1 та Списком №2.
До вищезазначених наказів доданий Перелік робочих місць, професій та посад для яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене Списком № 1 та Списком №2, яким підтверджене право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за посадами слюсар-ремонтник та майстер з ремонту обладнання.
Отже, позивач працював на посадах, яка віднесені до переліку робіт, зайнятість на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.
Крім того, спірний період роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами атестації.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підтвердження наявності пільгового стажу за Списком № 1 відповідачу було надано достатні та необхідні документи, для підтвердження пільгового стажу за Списком № 1.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано і безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, у зв'язку з чим рішення № 17 від 19.02.2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Вимоги позовної заяви про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд також вважає обґрунтованими, оскільки у відповідача, відповідно до наданих документів, не було законних підстав для відмови у призначенні пенсії за Списком № 1.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Так, позивачем були надані суду достатні докази, на підтвердження безпідставної, всупереч чинному законодавству відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1279105252.1 від 25.02.2019 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди роботи до пільгового трудового стажу, що дає право на призначення пенсі за віком на пільгових умовах за Списком №1, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.02.2019 року № 17 про відмову ОСОБА_2 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 період роботи з 15.12.1992 року по 19.10.1994 року на посаді слюсаря-ремонтника з обладнання дільниці доведення збагачувальної фабрики управління «Мехремонт» та з 20.10.1994 року по 31.07.2004 року на посаді майстра з ремонту обладнання дільниці доведення збагачувальної фабрики.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з часу звернення з відповідною заяви, тобто з 02.10.2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець