12 квітня 2019 рокум. Ужгород№ 260/147/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, ЄДРПОУ 39393632) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових вимог, зобов'язання вчинити дії, -
07 лютого 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області та враховуючи заяву про збільшення позовних від 14 березня 2019 року просить: 1) визнати дії Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо нарахування у картці платника податків 19.07.2018 року у розмірі 2457,18 грн.; 19.10.2018 року у розмірі 2457,18 грн.; а також 21.01.2019 року у розмірі 2457,18 грн. сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 - протиправними, та зобов'язати Головне управління ДФС у Закарпатській області в подальшому утриматись від подвійного нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1, як фізичній особі-підприємцю, та одночасно, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність у картці платника податків; 2) зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області вчинити дії щодо списання у картці платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму недоїмки по єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 9713,64 грн.; 3) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 6291-50 від 04.02.2019 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Закарпатській області; 4) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6291-50 від 04.01.2019 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у закарпатській області; 5) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою суду від 04 березня 2019 року призначено судове засідання з розгляду даної адміністративної справи.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що протягом 2013-2019 років позивачем як фізичною особою-підприємцем сплачується єдиний податок з доходів, одержаних від підприємницької діяльності та сплачується єдиний соціальний внесок. В подальшому Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було пред'явлено позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 6291-50 від 04.01.2019 року та № Ф - 6291-50 від 04.02.2019 року, якою зобов'язано сплатити заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як для платника, який провадить незалежну професійну діяльність в розмірі 5618,34 грн., та в розмірі 9713,64 грн. що призвело до подвійного оподаткування його діяльності. Так, згідно роздрукованої картки платника податків з електронного кабінету платника податків, від 28.01.2019 року, на позивача було подвійно нараховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 19.07.2018 року з кодами операції 17Х у розмірі 2457,18 грн. та 17Є у розмірі 2457,18 грн.; 19.10.2018 року з кодами операції 17Х у розмірі 2457,18 грн. та 17Є у розмірі 2457,18 грн.; а також 21.01.2019 року з кодами операції 17Х у розмірі 2457,18 грн. та 17Є у розмірі 2457,18 грн. Позивач не погоджується з нарахованою йому заборгованістю (недоїмкою), вимоги № Ф - 6291-50 від 04.01.2019 року та від 04.02.2019 року вважає протиправними, оскільки податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік та подвійного нарахування ЄСВ особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Також вказує, що з системного аналізу положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства. Разом з тим, звертає увагу, що відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 09.12.2011 року, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Вважає, що дії щодо подвійного нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також рішення відповідача не ґрунтуються на нормах законодавства України та фактично призводять до нарахування заборгованості за відсутності порушення законодавства, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, а тому просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву та на заяву про збільшення позовних вимог, в яких просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичними особами - підприємцями, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, а тому, податковий орган, діючи у межах та у спосіб передбачений імперативними нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, сформовано та надіслано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6291-50 від 04.01.2019 року та від 04.02.2019 року у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2019 року.
Позивач та його представник 05 квітня 2019 року в судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача 05 квітня 2019 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення таких заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.
За наслідками судового засідання рішення постановлено 12 квітня 2019 року у порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 04.02.2011 року внесено запис про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 Видами діяльності фізичної особи-підприємця зазначено: " Код КВЕД 66.12 посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; Код КВЕД 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення; Код КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; Код КВЕД 70.21 Діяльність у сфері зв'язків із громадськістю. Основний вид економічної діяльності - « Діяльність у сфері права Код КВЕД 69.10».
Щодо позивача у Реєстрі страхувальників наявна наступна інформація:
- Найменування або прізвище, ім'я, по батькові: ОСОБА_1
- Дата взяття на облік платника єдиного внеску: 07.02.2011
- Реєстраційний номер платника єдиного внеску: 1121853
- Категорія страхувальника: 213
- Назва категорії страхувальника: фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування - єдиний податок, у тому числі.
Рішенням Закарпатської обласної КДКА від 25.01.2013 року ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/855.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, 04.01.2019 року та 04.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області складено вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6291-50 в сумі 5618,34 грн. та № Ф-6291-50 в сумі 9713,64 грн.
Вважаючи оскаржувані вимоги протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Пунктом 63.5ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому, згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, Податковий кодекс України передбачає обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
У свою чергу, відповідно до положень ч.4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300 (надалі - Порядок 1588) якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.
Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Частина 3 статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 займається індивідуальною адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/855 від 08.02.2013 року.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п.16 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 року за № 435), фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти.
Аналіз змісту даної норми у розрізі положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що необхідність подачі окремих Звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає у разі якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою - підприємцем, що здійснює відмінні види діяльності.
Відповідно до п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.
З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, то він не має обов'язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч.1 ст. 4 Закону 2464); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч.1 ст. 4 цього Закону).
Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності положеннями Закону 2464 не передбачений.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону 2464.
Так, згідно ч. 1 ст. 5 цього Закону, облік осіб, що зазначені у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 ч.1 ст. 4 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону 2464).
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч.1 ст. 7 Закону 2464).
Частина 4 ст. 5 Закону 2464 передбачає, що обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах 4, 6 та 7 п. 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.
Відповідно до ст. 5 Закону 2464 розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Мінфіну 24.11.2014 року № 1162, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 року за № 1553/26330 (далі - Порядок 1162).
Відповідно до п. 1, 2 Розділу ІІІ Порядку 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
В даному випадку позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування.
Враховуюче вищезазначене позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець, за видами діяльності 66.12, 66.19, 69.10, 69.20, 70.21.
Відтак, позов у частині оскарження вимоги Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04.01.2019 року № Ф-6291-50 та від 04.02.2019 року № Ф-6291-50 підлягає задоволенню, а самі вимоги - визнанню протиправними та скасуванню.
При цьому, суд звертає увагу, що в прохальній частині позивач просить також визнати протиправними дії відповідача.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Між тим, принцип, наведений в ст.2 КАС України, полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. На підставі викладеного суд приходить до висновків, що у випадку оскарження позивачем дій суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.
Наведене свідчить, що оскаржувані дії мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача або можуть породжувати, змінювати або припиняти права та обов'язки позивача в майбутньому.
При цьому, відповідно до ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися у спосіб, що забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку єдиним належним способом, що забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача, є скасування вимог від 04.01.2019 року № Ф-6291-50 та від 04.02.2019 року № Ф-6291-50, а відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Також не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління ДФС у Закарпатській області в подальшому утриматись від подвійного нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1, як фізичній особі-підприємцю, та одночасно, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність у картці платника податків, оскільки нормами КАС України не передбачено можливості захисту від ймовірного порушення прав у майбутньому, натомість, предметом судового захисту може бути лише порушене право, свобода чи інтерес фізичної особи, право чи інтерес юридичної особи, як це передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача вчинити дії щодо списання у картці платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 9713,64 грн., суд вважає її необґрунтованою з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, в межах розгляду даної справи судом було визнано протиправними та скасовано податкові вимоги Головного управління ДФС в Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2019 року № Ф-6291-50 та від 04.02.2019 року № Ф-6291-50, а тому вказане зумовлює податковий орган усунути всі негативні юридичні наслідки з відновленням платнику податків його правового становища, що виникли внаслідок прийняття протиправного рішення, та подальшого його відновлення в ІКП, вчинивши дії по коригуванню даних інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення суми боргу (недоїмки), що виник на підставі вимог Головного управління ДФС в Закарпатській області від 04.01.2019 року № Ф-6291-50 та від 04.02.2019 року № Ф-6291-50.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відтак, позов підлягає до часткового задоволення та слід визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04.01.2019 року № Ф-6291-50 та від 04.02.2019 року № Ф-6291-50, при цьому, відмовивши в задоволенні інших вимог позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області суми судового збору в розмірі 1 536,80 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 19.02.2019 року № 2471930124 (а.с.42) та в розмірі 768,40 сплаченого згідно з квитанцією від 14 березня 2019 року №2471430061 (а.с.123).
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 7 ст.139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем додані наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 28.01.2019, звіт про надання адвокатом ОСОБА_4 правової допомоги за договором від 28.01.2019 року, розрахунок судових витрат по справі від 02.04.2019 року, акт приймання-передавання наданих послуг від 02.04.2019 року, прибутковий касовий ордер від 02.04.2019 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/862.
Відповідно до акту приймання-передавання наданих послуг від 02.04.2019 року встановлено, що відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 28.01.2019 року, виконавець надав замовнику правову допомогу (правові послуги) при розгляді Закарпатським окружним адміністративним судом справи № 260/147/19 та вартість наданої виконавцем правової допомоги (послуг) складає 8500,00 грн. згідно розрахунку судових витрат від 02.04.2019 та звіту про надання адвокатом ОСОБА_4 правової допомоги від 02.04.2019 року.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням ст.ст. 134,139 КАС України та часткового задоволення позову, сума, яка підлягає стягненню на користь позивача, як витрат на правову допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області становить 2125,00 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, ЄДРПОУ 39393632) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових вимог, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6291-50 від 04.02.2019 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Закарпатській області.
3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6291-50 від 04.01.2019 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Закарпатській області.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2125, 00 (дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, ЄДРПОУ 39393632).
6. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, ЄДРПОУ 39393632) суми судового збору в розмірі 1 536,80 грн. ( одна тисяча п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) , сплаченого згідно з квитанцією від 19.02.2019 року № 2471930124 та в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) сплаченого згідно з квитанцією від 14 березня 2019 року №2471430061.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
Суддя Д.В. Іванчулинець