12 квітня 2019 року Справа 160/3148/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з 01 серпня 2018 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, пенсію за серпень 2018 року у сумі 2977,61 грн. шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до позовної заяви.
Згідно із приписами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Приписами статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття "письмових доказів", якими, зокрема, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Так, всупереч вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, додані до позовної заяви документи не завірені позивачем всупереч вимогам ч.ч. 4, 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та у відповідності до п.п. 5.26 і 5.27 Національного стандарту Державної уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимог до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003р.
Окремо слід зазначити, що визначений у позовній заяві спосіб захисту порушених прав позивача (зокрема - позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій) не відповідає вимогам ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень або шляхом визнання протиправними певних дій.
При цьому, позивачу слід уточнити коли і на підставі чого відповідачем було порушено її права, а також у разі прийняття рішення, що має ознаки індивідуального акта необхідно зазначити номер і дату прийняття такого рішення суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, позивачем не надано до матеріалів адміністративного позову документу, який підтверджує сплати судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру.
Разом із тим, ОСОБА_1. подано разом із позовною заявою клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого позивач зазначає, що є особою, яка досягла пенсійного віку та пенсійні виплати є єдиним джерелом доходу позивача, на підтвердження чого надає до суду довідку про доходи від 29.03.2019р., видану відповідачем.
При вирішенні зазначеного клопотання, суд зауважує, що позивачем не надано достатніх доказів відсутності у неї можливості сплатити судовий збір у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі 768, 40 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як передбачено частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" за №3674-VI від 08.07.2011р.
Частиною 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" - суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.8 Закону України "Про судовий збір" повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні достатні докази на підтвердження майнового стану позивача на момент звернення до суду із позовною заявою та, відповідно, неможливості сплати судового збору.
Приймаючи до уваги викладене, суд враховуючи те, що позивач не звільнений від сплати судового збору в розумінні Закону України "Про судовий збір" та нею до клопотання про відстрочення сплати судового збору не надано достатніх доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, відсутності коштів для сплати судового збору, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення позивачу сплати судового збору за звернення до суду із позовом немайнового характеру.
Порядок обчислення та справляння судового збору визначений Законом України "Про судовий збір".
У відповідності до положень ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Так, згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року становить 1921, 00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайного характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, з урахування положень ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік" - 768, 40 грн.).
Зі змісту позовної заяви та матеріалів адміністративного позову вбачається, що ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги немайнового характеру, та, відповідно, сума судового збору, що підлягав до сплати за подання такого позову становить 768, 40 грн.
Натомість, доказів сплати судового збору позивачем до суду не надано.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому згідно з ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду:
1) позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви:
-належного способу захисту прав позивача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи;
3) належним чином завірених доказів на підтвердження фактичних обставин справи у відповідності до кількості учасників справи;
4) документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за наступними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору:
Отримувач коштів: УДКСУ у Чечелівському районі м.Дніпропетровська, 22030001, код ЄДРПОУ отримувача - 37989253, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача - №34316206084014, код класифікації доходів бюджету - 22030001.
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду в апеляційному порядку у випадку, передбаченому п.10 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова