12 квітня 2019 року Справа № 205/4877/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 16.02.2018 р. відповідно до ст. ст. 13, 55, і ч. 6 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за Списком №1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його трудовий стаж дає йому право на пенсію за вислугу років і за віком на пільгових умовах (на посаді зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1), який становить 10 років 0 місяці 24 дня (відповідно до взятої у ГУПФУ трудової книжки і довідки № 48 від 17.12.2002 року, що уточнює особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, яку позивач надав за вимогою ГУПФУ), та відповідно до п. «б» ст. 13, п. «д» ст. 55, і ч. 6 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах з 50 років.
Зазначив, що звернувся до відповідача з необхідними документам для призначенням пенсії, однак, позивачу було протиправно відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку з тим, що уточнююча довідка не відповідає вимогам чиннного законодавства та не підкріплена первинними документами за час виконання роботи, на підставі яких вона видана. Позивач вважає таку відмову протиправною та звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
05.03.2019 року (вх. № 11691/19) на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.
Зауважив, що в підтвердження пільгового стажу роботи позивачем надано до Управління довідку №48 від 17.12.2002 року, видану ВАТ «Спеціальний трест № 5», яка, на думку відповідача, не відповідає вимогам чинного пенсійного законодавства та не підкріплена первинними документами за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Провести перевірку довідки, як то передбачено п. 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на теперішній час не видається можливим, оскільки ВАТ «Спеціальний трест № 5» ліквідоване за рішенням господарського суду Дніпропетровської області (рішення Б 24/138/02 від 23.10.2003 року). Правонаступник підприємства невизначений, документи підприємства ліквідатором Таланом Л. Г., повноваження якого зупинені вищевказаним рішенням суду, до архівів не передавались. Тому, відповідач вважає, що, оскільки перевірити довідку № 48 від 17.12.2002 року, видану ВАТ «Спеціальний трест № 5», яке ліквідоване на дату звернення позивача за призначенням пенсії, не можливо, а законом передбачено проведення таких дій з боку Пенсійного фонду, то відмова в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 є обгрунтованою та такою, що відповідає чинному пенсійному законодавству.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно данних, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1, серії НОМЕР_2, позивач:
- 24.02.1988 року був прийняти на роботу в Спеціальний трест №5 Виробничо-будівельно-монтажного об'єднання «Спецмашмонтаж» в якості монтажника технологічного обладнання і пов'язаних з ним конструкцій 2 розряду (наказ №92-2 від 24.02.1988 року);
- 08.08.1990 року був переведений монтажником технологічного обладнання і пов'язаних з ним конструкцій 4 розряду (наказ №249 від 12.09.1990 року);
- з 01.07.1998 року по 31.04.2001 року - переведений водієм першого класу ВАТ «Спеціальний трест № 5» (наказ №129 від 14.07.1998 року).
З матеріалів справи, а саме трудової книжки та уточнюючої довідки №48 від 17.12.2002 року вбачається, що трудовий стаж, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах (на посаді зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1), становить 10 років 0 місяців 24 дня.
16.02.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 та надав пакет докуменів для призначення пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №Г6469-18 від 05.05.2018 року позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії.
В листі від 05.05.2018 року №Г6469-18, зокрема, зазначено, мовою оригіналу: «16.02.2018 року Вами надана заява на призначення пенсії за віком Список 1 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви, одним із документів надана довідка, уточнююча особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пенсії, № 48, видана 17.12.2002 року ВАТ «Спеціальний трест №5» на ваше ім'я, яка не відповідає вимогам чинного законодавства та не підкріплена первинними документами за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно п. 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами), орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Провести перевірку вищезазначеної довідки, на теперішній час немає можливості, оскільки ВАТ «Спеціальний трест № 5», яке знаходилося за адресою: 49035, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 72 ліквідоване за рішенням господарського суду Дніпропетровської області (рішення Б 24/138/02 від 23.10.2003 року). Правонаступник підприємства не визначений, документи підприємства ліквідатором Таланом Л.Г., повноваження якого зупинені вищевказаним рішення суду, до архівів не передавались.
Враховуючи вищевикладене, Вам відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно заяви від 16.02.2018 року.»
Позивач, вважаючи, що дії пенсійного органу щодо відмови йому у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Пенсійне забезпечення» з урахуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірними та такими, що порушують гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, право на пенсію за віком з пільгових підстав незалежно від місця останньої роботи мають працівники, що були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо тяжкими умовами праці по Списках № 1 та № 2 виробництв, робот, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих міст.
Згідно п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з осодливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.04.2019 року ВАТ «Спеціальний трест №5» 14.04.2005 року припинено без визначення правонаступника.
З матеріалів справи, а саме, довідки, уточнюючої особливий характер роботи чи умов праці, неохідних для призначення пенсії, №48, виданої 17.12.2002 року ВАТ «Спеціальний трест №5» на ім'я позивача, судом встановлено, що позивач працював на будівництві підземних споруд спеціального призначення, передбачених Списком 1 розділу І «горні роботи», підрозділ 2 «підземні роботи» позиція 1010300ц-1319, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року за № 162 - 6 років 2 місяці 22 дні (атестація робочих місць по умовам праці проведена наказом № 79 від 27.07.1996року. По ремонту і монтажу технологічного обладнання на виробничому об'єднанні «Дніпрошина» в цехах з зі шкідливими умовами праці, що передбачені Списком 1 розділу 8 позиція 1080Б000-17541 «Хімічне виробництво», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року - 3 роки 10 місяців 02 дні (атестація робочих місць по умовам праці проведена згідно наказу №29 від 13.02.1997 року). Підставою для надання зазначеної довідки були: особиста картка, ЄТКС, перелік об'єктів та участкі, на яких проводилось будівництво підземних споруд Спеціального призначення, журнали реєстрації відряджувальних посвідчень, журнал обліку робіт і відпрацьованого часу в цехах зі шкідливими умовами праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, відповідно до Списку 1 розділу І «горні роботи», підрозділ 2 «підземні роботи» позиція 1010300ц-1319, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року за № 162 та Списком 1 розділу 8 позиція 1080Б000-17541 «Хімічне виробництво», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, зазначені професії відноситься до професій з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком 1.
При цьому, суд зазначає, що праця позивача за професією, що передбачена Списком № 1, не заперечується відповідачем.
Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника (далі - Порядок №18-1).
Дія Порядку №18-1 поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (п. 2 Порядку №18-1).
Згідно з Порядком №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі Комісії).
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці (п. 4 Порядку №18-1).
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів праці та соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи та приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня прийняття рішення направляють його до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення.
Пунктом 3 постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2016 р. №18-1 також визначено, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).
Згідно із пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (в редакції від 22.01.2010), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. №637.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, наявність уточнюючої довідки для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці не є необхідною, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 11 Постанови Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006 року для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації" (у тому числі архівні); (Підпункт 2 пункту 11 в редакції Постанови Пенсійного фонду №18-7 від 12.10.2007); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).
У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Тобто, за записами в трудовій книжці та наданими суду доказами, можна стверджувати, що позивач працював за професією, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
Також, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували про те, що зазначена довідка №48 містить не правдиву інформацію.
Таким чином, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідачем не взято в повній мірі до уваги дані, які містяться в трудові книжці позивача, та, яка разом з іншими документами надавалася із заявою про призначення пенсії.
Враховуючи наведене та докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу згідно з п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах.
Вищенаведені факти та правові норми, що регулюють спірні правовідносини, вказують на те, що дії відповідача з приводу відмови у призначенні пенсії позивачу з причин невідповідності уточнюючої довідки №48 від 17.12.2002 року вимогам законодавства є протиправними.
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пічкур проти України (Заява № 10441/06) від 07 листопада 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою(параграф 30). Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпеченосправедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Враховуючи викладене, суд вважає, що УПФ повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та обєктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Під час розгляду справи судом встановлено, що УПФ не використало всі свої повноваження для повного, всебічного, добросовісного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.
Крім того, в трудовій книжці міститься посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином.
Отже, суд зазначає, що відповідачем не спростовані відомості, які зазначені у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював на вказаному підприємстві або відповідні періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до загального стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому, суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови позивачу в зарахуванні пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є протиправними.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування наявності пільгового характеру роботи позивача, що свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави також, не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності дій під час здійснення перерахунку пенсії позивачу.
Отже, відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України, оскільки відповідач вчинив дії, що полягали у невірному застосуванні норм при здійснені перерахунку пенсії, а тому саме дії відповідача є протиправними.
З огляду на вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 704,80 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція №247681834 від 13.07.2018 року.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та провести виплату нарахованої пенсії з 16.02.2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник