12 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/2801/19
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, -
встановив:
07.03.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій він просить:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи з 18.06.2018, внаслідок захворювань пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Закону України "Про міліцію";
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності, а саме: 18.06.2018, відповідно до Закону України від "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, у зв'язку із чим звернувся до відповідача із заявою та відповідними документами, однак отримав відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги через невідповідність, поданих ним документів вимогам п.4 Порядку №850 та у зв'язку із тим, що йому встановлено ІІ групу інвалідності понад дворічний термін. Вказані дії, на думку позивача, порушують його право на отримання одноразової грошової допомоги та позбавляють його права на належний соціальний захист.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
02.04.2019 за вих. №12/6-1456 від 28.03.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 37-42). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відсутні, а дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є правомірними, оскільки позивачу встановлено ІІ групу інвалідності понад дворічний термін.
Положеннями частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Представник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (ліквідаційної комісії) правом на подання пояснень по суті позову або відзиву, передбаченого статтею 165 КАС України, не скористався.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно з положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що майор міліції запасу ОСОБА_1, проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з 24.01.1994, звільнений зі служби через хворобу наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 01.10.2004 №150 о/с (а.с. 14).
Протягом служби отримав захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (свідоцтво про хворобу №355/94 від 02.04.2004). ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 14.06.2005 провела позивачу виплату страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування працівників МВС України у сумі 1700,00 грн у зв'язку з 20% втратою працездатності (довідка ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 31.07.2018 №0690-06-05/648 (а.с. 17).
Під час огляду МСЕК з 18.06.2018 ОСОБА_1 було встановлено II групу інвалідності через захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до довідки МСЕК від 18.07.2018 серії 12ААА №029476, серії 12ААБ №101142 (а.с. 16). У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою (а.с. 18) до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Проте, Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув без прийняття рішення матеріали на призначення позивачу одноразової грошової допомоги з посиланням на п.4 Порядку №850 та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.2015 №850 (лист голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 04.09.2018 №1132/29/105/05-2018 (а.с. 19).
З метою захисту свого права на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст.23 Закону України "Про міліцію" та Порядку №850 ОСОБА_1 звернувся до суду про зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення згідно чинного законодавства.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 05.11.2018 у справі №0640/4610/18, яке набрало законної сили 12.12.2018, позовні вимоги задовольнив частково, зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності від 31.07.2018 та за результатами розгляду прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні вказаної виплати відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (а.с. 20-30).
Листом від 25.02.2019 №44лк/29/105/05-2019 голова ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області повідомив ОСОБА_1, що Департамент фінансово-облікової політики МВС України надіслав висновок про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги на підставі того, що його матеріали не відповідають вимогам п.4 Порядку №850 та що ІІ група інвалідності встановлена позивачу у понад дворічний термін (а.с. 31).
Позивач, вважаючи, що Міністерство внутрішніх справ України внаслідок помилкового трактування змісту п.4 Порядку №850 порушило його право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 19 Основного Закону встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною третьою статті 46 Основного Закону проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правове регулювання права призначення та отримання особами, які проходили службу в органах внутрішніх справ України регулювалося Законом України від 20.12.1990 №565-XII "Про міліцію" (далі - Закон України №565-XII).
Так, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №0640/4610/18 МВС України 12.02.2019 затверджено Висновок про відмову у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с. 44).
Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 не погодився із виконанням рішення суду у справі №0640/4610/18 та повторно звернувся до суду з позовом.
Частиною 6 статті 23 Закону України №565-XII встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.23 Закону України №565-XII Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21.10.2015 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Згідно з пунктом 1 Порядку №850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з п.7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Відповідно до п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Пункт 9 Порядку №850 встановлює, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з п.4 Порядку №850 встановлено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно із рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Тобто, виплату одноразової грошової допомоги при повторних оглядах МСЕК обмежено законодавцем терміном 2 роки.
Оскільки після первинного огляду ОСОБА_1 МСЕК пройшло більше 2 років, тому правових підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 від 21.10.2015 - не має.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання МВС України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Пункт 9 Порядку №850 встановлює, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, нарахування та виплата одноразової грошової допомоги Міністерством внутрішніх справ України працівникам територіальних підрозділів не передбачена чинним законодавством, оскільки Міністерство уповноважене лише приймати рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні та виплаті у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1, а тому суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та на відсутність витрат у даній адміністративній справі, відповідно до статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (вул. Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, код ЄДРПОУ 08592164), про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено: 12 квітня 2019 року.
Суддя О.В. Єфіменко