11 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/1300/19
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лавренчук О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача у затвердженні висновку про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку, затвердженому Постановою КМУ №850 від 21.10.2015;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 №850.
В обґрунтування позову зазначає, що з метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 2-ї групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ позивач в листопаді 2018 року звернувся до УМВС України в Житомирській області з відповідною заявою та надав копії необхідних документів, які передбачені п. 7 Порядку. Наприкінці грудня 2018 року отримав лист з УМВС України в Житомирській області від 12.12.2018 № 1716/29/105/01-2018 про те, що: "Департаментом фінансово-облікової політики МВС України розглянуто та повернуто без прийняття рішення матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги.
Ухвалою суду від 19.02.2019 позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали, 06.03.2019 до суду надійшла заява з додатками.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали позивач отримав 16.03.2019, а відповідач, - 15.03.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Станом на день розгляду справи відзив на позовну заяву до суду не надходив, а тому відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з таких підстав.
Встановлено, що Наказом №240 о/с від 31.07.2014 майора міліції ОСОБА_1 звільнено у запас (через хворобу).
У позові ОСОБА_1 вказує, що 29.07.2014 йому було встановлено третю групу інвалідності, а із 17.10.2018 згідно виписки з акта огляду МСЕК серії 12ААБ від 24.10.2018 №101566 при повторному огляді встановлено другу групу інвалідності, захворювання, так, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 12)
У позові ОСОБА_1 зазначає, що з метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності , звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги та надав копії необхідних документів.
Позивач у позові зазначив, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області підготувало висновок про призначення йому одноразової грошової допомоги та подало його до Міністерства внутрішніх справ України.
Листом №1716/29/01-2018 від 12.12.2018 УМВС в Житомирській області за підписом голови ліквідаційної комісії повідомлено ОСОБА_1 про те, що матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги Департаментом фінансово - облікової політики МВС України розглянуто та повернуто без прийняття рішення. Згідно надісланих матеріалів при первинному огляді МСЕК Вам з 29.07.2014 установлено 3-ю групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності (виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 15750.00 грн.). Під час повторного огляду МСЕК з 17.10.2018 Вам установлено 2-у групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності. Таким чином, з дати первинного огляду МСЕК - 29.07.2014 до повторного огляду - 17.10.2018 пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком дворічний термін.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано ст. 23 Закону №565-ХІІ та Порядком № 850.
Відповідно до ст. 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21 жовтня 2015 року затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Порядок №850). Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.
Згідно з п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
У спорі, що розглядається, датою встановлення другої групи інвалідності є 17.10.2018, а тому застосовується Порядок №850.
Відповідно до п. 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ
Згідно з п. 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну Поліцію" №580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року, далі - Закон №580) визнано таким, що втратив чинність Закон України від 20.12.1990 №565-XII "Про міліцію" (далі - Закон №565).
Пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580 визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565 зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580 визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
Частиною 2 ст. 97 Закону №580 встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. 97- 101 Закону №580, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4).
Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 розділу ІІІ Порядку № 4).
За правилами п. 1 розділу IV Порядку №4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (п. 2 розділу IV Порядку № 4).
Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у постанові від 14 лютого 2019 року у справі №822/764/18 висловила правову позицію, згідно якої поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №580-VIII, виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку № 4. У вказаній постанові Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що зважаючи на те, що позивача звільнено зі служби в поліції, на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону №580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком № 4. Отже належним органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Відтак, за зазначеного правового регулювання спірних правовідносин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 822/764/18, та у постанові від 21.02.2019 у справі №806/1043/16, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач проходив службу в УМВС України в Житомирській області, Міністерство внутрішніх справ України не мало повноважень розглядати та приймати рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Отже, у відповідача були відсутні законні підстави для призначення та виплати позивачеві одноразової допомоги у відповідності до Порядку №850.
Суд відмічає, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі №803/1252/17 (адміністративне провадження №К/9901/50685/18)
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук