копія
09 січня 2019 року Справа № 160/8920/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за віком за минулий час, а саме за період з 01.03.2018 року по 30.06.2018 року, протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_2 пенсії за віком за минулий час, а саме за період з 01.03.2018 року по 30.06.2018 року.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком та згідно довідки управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 12.12.2017 року № 0000437106 також є внутрішньо переміщеною особою.
Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради прийнято рішення від 15.05.2018 року № 10 про призначення позивачу соціальних виплат з 01.03.2018 року.
Виплата пенсії здійснюється відповідачем з 01.07.2018 року.
На звернення позивача відповідач повідомив, що пенсія за віком нарахована з 01.03.2018 року та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо невиплати йому пенсії за віком за минулий час, а саме за період з 01.03.2018 року по 30.06.2018 року, є неправомірними, оскільки згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Також в обґрунтування позову позивач посилається на пункт 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 р. в якому зазначено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Ухвалою суду від 03 грудня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.
27 грудня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000437106 від 12.12.2017 року та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до 01.02.2018) згідно заяви від 12.12.2017 року про взяття на облік та витребування пенсійної справи з "ГУ ПФР в Черноморском районе Республики Крым" та отримує пенсію за віком.
Відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 року № 1707-VII (далі - Закон №1707) держава вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними говорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно п.п.1, 2 ст.7 Закону №1707 для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 "Деякі питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" питання щодо призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) розглядається Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у м. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад.
Орган Пенсійного фонду складає та направляє до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення списки осіб, які звернулись за призначенням (відновленням) пенсії для розгляду на Комісії, та на підставі рішення Комісії призначає (відновлює) пенсійні виплати.
Розпорядженням відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 18 Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 29.05.2018 року, на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради (протокол №10 від 15.05.2018 року) ОСОБА_2, було відновлено (призначено ) виплату пенсії з 01.03.2018 року.
Павлоградським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області листом від 14.12.2017 року №18539/02/17 через Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено запит про надіслання пенсійної справи ОСОБА_2 з Управління ПФР в Чорноморському районі АР Крим.
Пенсійну справу ОСОБА_2, направлену ТУ ПФР в Черноморском районе Республики Крым" супровідним листом від 05.03.2018 року №10.4-1832Д, було отримано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 03.04.2018 (вхід.№ 1451/25) та надіслано на адресу відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 18 Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області супровідним листом від 11.04.2018 р. № 1666/59.
Розпорядженням № 898 від 29.05.2018 року ОСОБА_2 було призначено пенсію з 01.03.2018 року в розмірі 10449,00 грн.
Відповідно до протоколу від 07.06.2018 року позивачу були нараховані пенсійні виплати за період з березня 2018 року по червень 2018 року на загальну суму 41 796,76 грн., з виплатою вищезазначеної суми в липні 2018 року.
На підставі п.15 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. №335 виплату заборгованості в сумі 41796,76 грн. було призупинено.
З урахуванням зазначеного, представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.
Сума заборгованості за період з березня 2018 року по червень 2018 року у розмірі 41796,76 грн. нарахована та обліковується у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та буде виплачена на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 виданим 02.04.2002 року.
Згідно довідки управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 12.12.2017 року № 0000437106 позивач є внутрішньо переміщеною особою.
12 грудня 2017 року останній звернувся до Павлоградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) УОГ ТО ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про запит пенсійної справи та взяття на облік у зв'язку із зміною місця проживання.
Пенсійна справа надійшла до Павлоградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) УОГ ГО ПФУ в Дніпропетровській області в квітні 2018 року.
Зазначеним відділом, листом від 16 квітня 2018 року за № 285 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради було направлено звернення щодо розгляду питання призначення пенсії позивачу за віком Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради (далі- Комісія).
За результатами даного звернення Комісією прийнято рішення від 15.05.2018 року № 10 про призначення позивачу соціальних виплат з 01.03.2018 року.
Виплата пенсії здійснюється відповідачем з 01.07.2018 року.
14 вересня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату заборгованості за весь минулий період.
Листом від 25.09.2018 р. Павлоградський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) УОГ ГО ПФУ в Дніпропетровській області повідомив позивача, що листом від 16.04.2018 року № 285 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради було направлено звернення щодо розгляду питання призначення позивачу соціальної виплати (пенсії по інвалідності) Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради.
За результатом розгляду Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради прийнято рішення № 10 від 15.05.2018 року про призначення соціальних виплат з 01.03.2018 року.
Виплату пенсії за віком проведено після надходження рішення Комісії, а саме за липень 2018 року та вересень 2018 року.
Пенсія за віком з 01.03.2018 року по 30.06.2018 року нарахована, але не виплачена.
У листі відповідач послався на Постанову Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365», якою були внесені зміни до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, а саме пункт 15 викладено в такій редакції: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, який набрав чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Закон №1058-IV не містить посилань на інший нормативно-правовий акт яким передбачено підстави припинення або призупинення виплати пенсії.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні по справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимогі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення та лише з підстав, визначених частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV. При цьому припинення виплати пенсії з інших підстав можливо лише у випадках, передбачених законом.
Суд зауважує, що Законом України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.
Посилання відповідача у відповіді позивачу та у відзиві на позовну заяву на Постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365» є безпідставним, оскільки постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, у цьому випадку -Законом №1058-IV.
Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
У даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.
Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Таким чином, не виплачуючи пенсії позивачу за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на її отримання.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
В силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені висновки мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 704,8 грн.
Керуючись ст. ст. 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за віком за минулий час, а саме за період з 01.03.2018 року по 30.06.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_2 пенсії за віком за минулий час, а саме за період з 01.03.2018 року по 30.06.2018 року.
Присудити на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 704,8 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.М. Олійник
Рішення не набрало законної сили
09 січня 2019 року.
Суддя В.М. Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя В.М. Олійник